ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 грудня 2007 р.

№ 2-7/238-2007

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючий,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2007 року у справі № 2-7/238-2007 за позовом Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Бахчисарай, Автономної Республіки Крим до закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод”, м. Бахчисарай, Автономної Республіки Крим про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача:  Пімшин С.М., Єгоров О.Ф.,

від відповідача: Кузьменко В.С., -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 5 грудня 2007 року по 11 грудня 2007 року в справі оголошено перерву.

Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства у листопаді 2006 року звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” про стягнення заборгованості з абонентної оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 179776 грн. 66 коп., пені за несвоєчасний розрахунок у  розмірі 16012 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 9427 грн. 19 коп., інфляційних витрат у розмірі 43685 грн. 72 коп. та штрафу  у розмірі  12584 грн. 37 коп.

Під час розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути 158269 грн. 79 коп. основного боргу, пеню за несвоєчасність розрахунків у розмірі 16012 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 9427 грн. 19 коп., інфляційних витрат у розмірі 43685 грн. 72 коп. та штрафу у розмірі 12584 грн. 37 коп.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2007 року (суддя: Дворний І.І.) частково задоволено позов, стягнуто із закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” на користь Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно- каналізаційного  господарства суму заборгованості у розмірі 9179 грн. 61 коп., 91 грн. 80 коп. державного мита  та 4 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення пені у розмірі 16012 грн. 44 коп.,  3 % річних у розмірі 9427 грн. 19 коп., 43685 грн. 72 коп. інфляційних витрат та штрафу у розмірі 12584, 37 грн. позов залишено без розгляду; в іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2007 року (судді: Гонтар В.І. –головуючий, Гоголь Ю.М., Щепанська О.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2007 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що,  зокрема,  відповідача було відключено від центрального водопроводу 2 січня 2004 року, тому факт підключення свердловини не свідчить про використання тільки її, і не користування водою позивача до 2 січня 2004 року. Крім того, в разі направлення пропозиції зміни умов договору і неотримання відповіді заінтересована сторона має право звернутися до суду  з позовною заявою про внесення змін до договору. Суд помилково взяв до уваги лист відповідача з пропозицією розірвати договір, оскільки відповідачем не надано доказів його відправлення позивачу, а у журналі реєстрації кореспонденції позивача отримання такого листа не зафіксовано.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна  скарга   підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.01.2000 року між Бахчисарайським виробничим підприємством  водопровідно-каналізаційного господарства (водоканал) та закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" (абонент) укладено договір № 31/32, згідно п. 1 якого водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати абонента питною водою, що відповідає діючому стандарту  ГОСТ 2874-82 "Вода питна" в обсягу 66000 м3 на рік , 16500 м3 на квартал, а також приймати від нього стічні води в кількості 46900 м3 на рік , 11725 м3 на квартал.

Абонент приймає на себе зобов'язання своєчасно сплачувати (шляхом перерахування на розрахунковий рахунок  або взаєморозрахунком  власною продукцією) надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні  та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них в належному порядку, згідно Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення  в містах і селищах України.  Абонент відповідає за збереження водолічильників, водомірних вузлів, та санітарний стан водомірного вузла (п. 2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Бахчисарайське ВПВКГ звернулося до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 179776,66 грн., яка виникла за період з 01.10.2003 року по 31.12.2004 року. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 158269,79 грн.

Проте, судами  першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових актів не досліджено направлення відповідачем листа від 20 червня 2003 року № 959 позивачу та не досліджено дотримання строків, передбачених договором або законодавством щодо повідомлень про відмову пролонгації договору та щодо належного розірвання договору; не встановлено, за який строк погашено заборгованість шляхом поставки товару та сплати боргу у сумі 161 603 грн. 42 коп.; не досліджено факт не користування відповідачем водою позивача до його відключення від централізованого водопроводу.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з’ясування судами обох інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх, передбачених Законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бахчисарайського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства частково задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2007 року у справі № 2-7/238-2007 скасувати, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий:

Ж. Бернацька

Судді:

Н. Мележик

С. Самусенко