Справа № 2-а-3064/11

П О С Т А Н О В А

іменем               України

       "05" липня 2011 р.                                                                                                      м.Липовець

 Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.  Т.  розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому  районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, в якому просив визнати бездіяльність  відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити йому невиплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з урахуванням проведених виплат, а також нараховувати та виплачувати дану надбавку до пенсії в подальшому.

Ухвалою суду від  "20" червня 2011 р.  починаючи з  20.12.2010   року відкрито скорочене провадження у справі  . На  виконання  вимог  ч. 3 ст. 183-2  КАС  України  копію  ухвали  невідкладно  надіслано  відповідачеві  з  копією  позовної  заяви  та   документів  доданих  до  неї.  В  ухвалі  зазначено  строк   подання  заперечень  проти  позову,  порядок  його  подання,  а  також  наслідки  неподання  такого  заперечення.  Строк  на  подання  заперечень   вичерпано,  заперечень  проти  позову  відповідачем  не  надано.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.    

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Законами України:  «Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік»«Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік»від 19.12.2006  року  дію  ст. 6  Закону  України «Про   соціальний   захист  дітей  війни»було  зупинено.  П. 41  розділу ІІ  Закону  України «Про  Державний  бюджет України  на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України»положення  ст. 6  Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей  війни»було викладено  у  новій  редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішеннями  Коституційного   Суду  України  від 09.07.2007  року  № 6-рп/2007  та  № 10-рп/2008  від 22  травня  2008  року положення,  що  призуптняли  дію  ст.  6 Закону  України «Про  соціальний  захист  дітей  війни»були  визнані  такими,  що  не  відповідають  Коституції  України (є неконституційними)  та  втратили  чинність  з  дня ухвалення  вказаних   рішень.

Отже, спірні відносини з 09.07.2007  року  по 31.12.2007  року  та   з 22.05.2008  року   по  даний  час  регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006 року. Тому,  відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.    

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.    

Таким чином, при визначенні розміру підвищення  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

          Згідно зі статтями 3 та 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

          Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 384/211, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

          Відповідно до п. 7 Положення "Про Пенсійний фонд України", Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Як вбачається із листа- відповіді направленому позивачеві, відповідач мотивує свою відмову у нарахуванні та виплаті  позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, неврегульваністю механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та відсутністю бюджетного фінансування на проведення таких виплат. Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність фінансування, оскільки відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин.

          Ухвалюючи Рішення   від   9   липня  2007  року  N  6-рп/2007 (справа  про   соціальні   гарантії   громадян), Конституційний  Суд  України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України,  Кабінету Міністрів  України  на  необхідність додержання положень статей 1,  3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України,  статей 4,  27,  частини другої статті  38 Кодексу  при підготовці,  прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет.  Ця рекомендація ґрунтувалася  на  правових позиціях  Суду,  висловлених у зазначеному Рішенні,  відповідно до яких:  стаття 38 Бюджетного Кодексу конкретизує  вимоги  частини другої  статті  95  Конституції України  щодо змісту закону про  Держбюджет;  у  сукупності  вказані   статті   Кодексу   і  Конституції  України  визначають вичерпний перелік правовідносин,  які повинні регулюватися законом про  Держбюджет  - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  а тому закон про Держбюджет не може  скасовувати   чи   змінювати   обсяг  прав  і  обов'язків,  пільг, компенсацій  і  гарантій,  передбачених  іншими  законами  України (абзаци четвертий,  п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).  

          Крім того, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається  і  діє  принцип  верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення  до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

          Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

          Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і  громадянина,  закріплені  Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

У зв'язку  з  цим,  суд  дійшов висновку,  що п. 4 Прикінцевих і положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік, яким установлено,  що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб"  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік" щодо,  встановлення  іншого (додаткового)  правового  регулювання  відносин,  ніж  передбачено законами  України,  не  відповідає  статтям 1,  3,  частині другій статті 6,  частині другій статті  8,  частині  другій  статті  19, статтям  21,  22,  пункту  1  частини  другої статті 92,  частинам першій, другій,   третій    статті    95    Конституції   України"  та не підлягають судом до застосування при вирішенні даного спору.

Крім цього, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Кечко проти України” зазначив: “… в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.”

Відповідно ч. 7 ст.9 КАС України у поєднанні зі ст.ст.180, 181 СК України, за якими захист порушеного права дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватись аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, що  відповідає змісту  ч.3 ст.162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина  від порушень зі сторони суб'єкта владних повноважень та повністю узгоджується із приписами ст.13 Конвенції щодо прав кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допускати подальшого існування таких умов.

Так як дітям війни Законом передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може і є майном в розумінні ч.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як право домагання, а відповідачем вона у межах шестимісячного строку  виплачувалась та виплачується  не у повному розмірі замість 30% мінімальної пенсії за віком, в тому числі через чинність Постанови Уряду, наміру виконувати Закон відповідач не має, тому суд вважає, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки обраний ним спосіб є неефективним - обирає свій з метою повного та гарантованого захисту його прав та зобов’язує відповідача  нарахувати, перерахувати та виплатити пенсію з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком починаючи з дня що передує за шість місяців до звернення до суду і по день припинення його права на отримання такої надбавки.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64, ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України,  ст.ст. 1, 3,  6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.,  № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., Рішенням Європейського Судуз прав людини у справі “Кечко проти України”, ст.ст. 94, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАСУ суд,-    

                                                 П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги допомоги дітям війни - задовольнити частково.    

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області по невиконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо відмови в перерахунку підвищення до пенсії  ОСОБА_1 , як дитині війни   з  20.12.2010  року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок щомісячної  державної соціальної допомоги  ОСОБА_1 як дитині війни, нарахувати та щомісячно виплачувати надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з  20.12.2010  року з урахуванням фактично отриманих сум по день припинення такого права.    

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  1 гривню 70 коп понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її  подання будь – якою зі сторін.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  може бути подана протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Копія  апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                  Кривенко Д.  Т.