Справа № 2-а-285/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 211 року            суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Бичковський Є.Л., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2011 року позивач звернувся  до суду за вказаним позовом посилаючись на те, що він  є пенсіонером за віком та дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Оскільки відповідач цю державну соціальну допомогу йому як дитині війни у повному обсязі не виплачував, позивач  просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати йому щомісячної соціальної допомоги дитини війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити соціальну допомогу з 01 січня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою від 20 червня 2011 року позовні вимоги за період до 06 грудня 2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

У своїх письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що в нинішній час питання щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни врегульовано шляхом внесення змін до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно до п.21 та п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 N107-VI, а також врегульовано п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, згідно з якими до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановлений для учасника війни. Згідно з ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”учасникам війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з 01 жовтня 2008 року вона складає 49,80 гривень.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1936 року народження, є пенсіонером за віком та дитиною війни.

Згідно з ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набув чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Але з 01 жовтня 2008 року позивач як дитина війни отримував  підвищення до пенсії у розмірі 49,80 гривень щомісячно.

Посилання відповідача на те, що підвищення дітям війни має виплачуватися у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, не можуть братися до уваги, оскільки з ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2008 рік ці норми втратили чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

З врахуванням вищенаведеного даний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу як дитині війни щомісячної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 06 грудня 2010 року виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком та з урахуванням вже виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 76, 79, 100, 122, 160, 161, 163 КАС України, на підставі ст.ст. 22, 152 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області щодо невиплати ОСОБА_1  як дитині війни щомісячної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 06 грудня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 06 грудня 2010 року виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком та з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Є. Л. Бичковський