ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р.
| № 8/476 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Шевчук С.Р., |
суддів: | Владимиренко С.В., |
Самусенко С.С., |
розглянув касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2007р. |
та рішення | господарського суду міста Києва від 30.01.2007р. |
у справі | №8/476 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автоекспо" |
про | витребування майна із чужого незаконного володіння, |
за участю представників:
- позивача: не з’явився;
- відповідача: Волкова В.А., дов. б/н від 03.01.2007р.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автоекспо" про зобов’язання останнього передати позивачеві виставковий стенд на підставі п.п.3.2.2 договору підряду №05.207 від 25.04.2005р., стверджуючи про порушення його права власності на результат робіт по вказаному договору - виставковий стенд, посилаючись на ст.387 ЦК України та ст.50 Закону України "Про власність".
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі №8/476 (суддя Катрич В.С.) у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2007р. у справі №8/476 (колегія суддів у складі головуючого судді Григоровича О.М., суддів Гольцової Л.А., Рябухи В.І.) рішення господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі №8/476 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" –без задоволення.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові акти, та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.04.2005р. між позивачем (замовником) та відповідачем (підрядником) укладений договір підряду №05.207, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов’язався із свого матеріалу і своїми засобами виконати роботи з виготовлення, монтажу та демонтажу виставкового стенду, а замовник - прийняти та оплатити належно виконані роботи.
Згідно п.1.2 даного договору монтаж та демонтаж виставкового стенду здійснюється на виставковій площі розміром 100кв.м., розташованої у виставковому павільйоні №12 Національного виставкового центру за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.
Відповідно до п.2.1, п.2.2 цього договору загальна вартість робіт за договором складає 73950грн. Замовник до 10.05.2005р. сплачує підряднику попередню плату у сумі 51765грн., а решту суми (22185грн.) – протягом 10-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання повного обсягу виконаних робіт.
Пунктами 3.2, 3.2.1, 3.2.2 даного договору встановлено, що виконання робіт за цим договором здійснюється у два етапи. Перший: виготовлення та монтаж виставкового стенду до 16.00 год. 22.05.2005р. з урахуванням часу, необхідного для розміщення на ньому виставкових моделей автомобілів замовника, другий: роботи з демонтажу виставкового стенду і передача його замовнику до 20.00год. 30.05.2005р.
Судами встановлено, що 06.05.2005р. позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу 51765грн. згідно платіжного доручення від 06.05.2005р. №433, а решта суми у розмірі 22185грн. - стягнуто з позивача у судовому порядку за рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. у справі №45/240, що набрало законної сили.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди послалися на те, що відповідно до п.3.2.2 даного договору не потребує доведення знову згідно ч.2 ст.35 ГПК України факт прострочення прийняття саме позивачем спірного виставкового стенду, оскільки він був встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. у справі №45/240, яке набрало законної сили,
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій зазначили про виконання відповідачем у відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України своїх зобов’язань за договором, повідомлення останнім позивача про фактичне завершення 2-го етапу робіт, тоді як позивач не звертався до відповідача з проханням повернути виставковий стенд.
Крім того, суди вказали, що згідно п.3.4 договору по фактичному завершенню кожного етапу робіт підрядник повідомляє про це замовника та прийняли до уваги доводи відповідача про надсилання позивачеві повідомлень про завершення 2-ого етапу робіт за договором (цінними листами з описом вкладення від 01.06.2005р. та від 21.06.2005р.), із зазначенням, що належним чином засвідчені копія фінансового чеку від 21.06.2005р. №0819, опису вкладення поштового відправлення від 21.06.2005р. та копії конвертів про направлення на адресу позивача листів 01.06.2005р., 21.06.2005р. містяться в матеріалах справи, а оригінали конвертів з довідками відділення “Укрпошта” про причини повернення поштової кореспонденції були надані відповідачем для огляду в судовому засіданні. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції визнав помилковими твердження позивача в апеляційній скарзі, що доказом належного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань є документ, який підтверджує факт доставки поштової кореспонденції на адресу позивача, а не відправлення, зазначивши, що неотримання позивачем поштової кореспонденції не може свідчити про не належне виконання відповідачем (підрядником) п.3.4 договору.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно приписів частини першої статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З огляду на викладені вимоги ГПК України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновків, що не потребує доведення факт прострочення прийняття саме позивачем спірного виставкового стенду з посиланням на ст. 35 ГПК України, та виходили із того, що цей факт був вже предметом дослідження господарських судів у справі №45/240.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При розгляді даної справи судами допущена помилка у застосуванні положень статті 35 ГПК України щодо підстав звільнення від доказування, оскільки в порушення згаданих вимог суди неправомірно надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленими судами при вирішенні іншої справи, та безпідставно ототожнили факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що передача позивачу виставкового стенду на підставі п.п.3.2.2 договору підряду №05.207 від 25.04.2005р. не була предметом спору у справі №45/240 та не відносилась до предмету доказування, тоді як згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог, запроваджених правовими актами.
Сам факт наявності рішень господарських судів у справі №45/240 не є беззаперечною підставою для відмови в позові у даній справі, позаяк відповідно до статті 129 Конституції України та статті 4 ГПК України рішення суду повинно ухвалюватись виключно на підставі закону.
У зв’язку з цим суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки позовним вимогам Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна", заявленим на підставі ст.387 ЦК України та ст.50 Закону України "Про власність", якими запроваджено право власника витребувати своє майно із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.1115 ГПК України у касаційній інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно імперативних вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок, а відтак прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення зазначених порушень та для достовірного з’ясування усіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі №8/476 скасувати.
Справу №8/476 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
Головуючий | С. Шевчук |
Судді: | С. Владимиренко |
С. Самусенко |