Справа № 2-188/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 січня 2011 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:  головуючого судді                               Андрюшиної Л.А,

при секретарі                                                     Ковальовій Ю.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу «Макіївський економіко-гуманітарний інститут»про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного вищого навчального закладу «Макіївський економіко-гуманітарний інститут»про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з вересня 2007 року по вересень 2008 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Після його звільнення з роботи відповідачем було порушено встановлений чинним законодавством України порядок розрахунку та повернення трудової книжки,   внаслідок чого, він 16 лютого 2009 року був вимушений звернутися до суду з позовом про захист своїх порушених прав. 09 квітня 2009 року Кіровським районним судом м. Макіївки було постановлено рішення по цивільній справі за його позовом до МЕГІ про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, яким були встановлені факти щодо наявності протиправних дій відповідача по відношенню до нього, а також спричинення цими діями моральної шкоди, та його позовні вимоги визнано обґрунтованими. Разом з тим, рішенням суду йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску ним без поважних причин строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2009 року вищезазначене рішення Кіровського районного суду залишено без змін. Отже, рішенням суду його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди визнані обґрунтованими, але у їх задоволенні відмовлено з мотивів пропуску трьохмісячного строку на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, встановленого ст. 233 КЗпП України. Таким чином, неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, що встановлено рішенням суду, а тому той факт, що судом відмовлено у задоволені вимог, заявлених в межах розгляду трудового спору, заснованих на нормах КЗпП України, не позбавляє його права звернутися до суду на загальних підставах з позовом про відшкодування моральної шкоди, в порядку, встановленому Цивільним Кодексом України, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної(немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав, що застосовується судом. Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На підставі зазначених норм вважає, що рішення Кіровського районного суду від 09 квітня 2009 року стосовно факту завдання відповідачем йому моральної шкоди не потребує доведення у суді. Розмір завданої йому відповідачем моральної шкоди він оцінює у розмірі 4400грн., оскільки численні порушення відповідачем його прав заподіяли моральні страждання, які тривають з вересня 2008 року і по цей час та виразилися у почуття несправедливості, ганьби і сорому від своєї безпорадності, у принижені гідності, тривалого стану психологічного дискомфорту. Його репутація фахівця у галузі права зазнає приниження. Він з вересня 2008 року по січень 2009 року звертався до відповідача з вимогою про повернення трудової книжки, але йому цинічно відмовляли, посилаючись на надумані підстави. За відсутності трудової книжки він не міг вирішити проблему працевлаштування та забезпечити собі і своїй родині належний матеріальний рівень існування, у зв»язку з чим перебував у стані глибокого розпачу. Просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 4440,00гр., а також понесені при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00грн..

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Макіївський економіко-гуманітарний інститут»на його користь в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 4440,00грн. Пояснення суду в обґрунтування позовних вимог дав аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

          Представник відповідача –ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та суду пояснила, що його позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди вже були предметом розгляду в суді Кіровського району м. Макіївки при вирішенні трудового спору і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, а тому згідно з ч.1 п. 2 ст. 205 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, оскільки набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги не  підлягають задоволенню з наступних підстав.

          З копії рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 09 квітня 2009 року вбачається, що судом була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу «Макіївський економіко-гуманітарний інститут»про зміну дати звільнення та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв»язку з пропуском позивачем без поважних причин строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.06.2009 року рішення Кіровського районного суду м. Макіївки залишено без змін. Рішення набрало законної сили 10.06.2009 року/а.с.5-9/.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що позивач ОСОБА_1, крім іншого, при  розгляді трудового спору, просив відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду посилаючись на норми КЗпП України. На теперішній час, звертаючись з позовом до суду про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на вимоги ст.ст.16,23,1167 ЦК України та вважає, що той факт, що раніше судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, заявлених в межах трудового спору, заснованих на нормах Кзпп України не позбавляє його права звернутися до суду на загальних підставах з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, в порядку, встановленому Цивільним Кодексом України. Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, але з інших підстав, відсутні підстави для закриття провадження у справі, передбачені ч.1 п.2 ст. 205 ЦПК України і спір підлягає вирішенню по суті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників. Згідно ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 просить відшкодувати моральну шкоду, пов»язану з трудовими відносинами, які виникли між ним та відповідачем під час його роботи, тобто відносини, які виникли між сторонами регулюються нормами КЗпП  України, зокрема ст. 237-1 КЗпП України якою передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі вище наведеного, суд приходить до переконання, що до трудових відносин, які виникли між сторонами, зокрема до спору про відшкодування моральної шкоди, що випливає з трудових правовідносин, не можуть бути застосовані положення Цивільного Кодексу України, оскільки ці відносини врегульовані іншим актом законодавства –Кодексом Законів про працю України, тобто спеціальним законодавством, яким відповідно до вимог ст. 237-1 ККпП України передбачено відшкодування моральної шкоди. Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, з підстав передбачених ЦК України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 15,16,23,1167 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,209,212, 213-215,218 ЦПК України, суд , –

в и р і ш и в:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу «Макіївський економіко-гуманітарний інститут»про відшкодування моральної шкоди –відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області  через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті у 1-ому екземплярі.

Суддя                                                            Андрюшина Л.А.