Справа № 2-407/2011

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 01.07.2011  Ленінський районний суд  м. Донецька  у складі:

головуючого судді:                     Трофименко Л. Р.

при секретарі:                     Тюшкевич Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа –ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина –ОСОБА_8, про визнання права власності на знов створене майно, про розділ в натурі на самостійний об`єкт нерухомого майна, про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

                                                           В С Т А Н О В И В:

            Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на знов створене майно, про розділ в натурі на самостійний об`єкт нерухомого майна, про визначення порядку користування земельною ділянкою. В обгрунтування позову вказали, що на підставі свідоцтва про право власності від 06 грудня 2006 року за №7516, виданого Донецькою міською Радою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, по 1/6 кожному, належить домоволодіння АДРЕСА_1. На ділянці, де знаходиться домоволодіння, позивачі зі згоди усіх власників за власні кошти збудували окреме домоволодіння, яке є їх власністю. На підставі технічного висновку з дослідження конструкцій даного житлового будинку АТЗТ Проектно-виробниче підприємство «Донбасреконструкція»він відповідає вимогам ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будівлі»та придатний для подальшої експлуатації. Оскільки належна їм частина майна –це окрема будівля, яка має самостійний вихід, позивачі вважають, що виділ в натурі спірного домоволодіння з припиненням права загальної часткової власності можливий. Окрім того, між власниками домоволодіння склався відповідний порядок користування земельною ділянкою, яки вони бажають закріпити за рішенням суду, у зв`язку з чим звернулися з даним позовом та просили визнати за ними право власності на одноповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1; поділити в натурі долю майна, яке знаходиться у загальній частковій власності на самостійний об`єкт нерухомого майна з припиненням загальної часткової власності, а також визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, згідно яких підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування у повному обсязі і просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилися, про час слухання справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви, згідно яких просили слухати справу у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечували.

Третья особа ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилася, про час слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, згідно якої  просила слухати справу у її відсутність та  винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 06 грудня 2006 року за №7516, виданого Донецькою міською Радою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, по 1/6 кожному, належить домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

За узгодженням з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з метою поліпшення житлових умов, було збудовано новий жилий будинок, який на теперішній час знаходиться у фактичному їх користуванні.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

17.11.2010 р. КП БТІ м.Донецька було проведено обстеження будівель та споруд по вулиці Берві №39 в м. Донецьку, у зв`язку з чим позивачам був виданий технічний паспорт з відміткою, що житловий будинок літ. Е-1, загальною площею 58.9 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м. збудовано самочинно (а. с. 12-19).

На підставі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом. Власник має право здійснювати відносно свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (ч. 2 ст. 331 ЦК України).

У квітня 2010 року АТЗТ Проектно-виробниче підприємство «Донбасреконструкція»було проведене обстеження та оцінка технічного стану будівельних конструкцій  житлового будинку літ. Е-1 за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного висновку будівля  житлового будинку літ. Е-2 за адресою: АДРЕСА_1 відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі»та придатна для подальшої експлуатації (а.с. 20-30).

Таким чином, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. Е-2, загальною площею 58.9 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог щодо поділу в натурі долі майна, яке знаходиться у загальній частковій власності на самостійний об`єкт нерухомого майна з припиненням загальної часткової власності, а саме житлового будинку під літ. Е-2,  а також визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ст. 364 ЦК України). Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ст. 367 ЦК України).

Відповідно до ст. 183 Цивільного кодексу України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з роз’ясненнями, наданими в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом ( квартиру ). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.

23.05.2011 року експертом ОСОБА_9 було проведено будівельно-технічне обстеження житлового будинку під літ. Е-1, розташованого по АДРЕСА_1, на розгляд якого ставилися питання про можливість розділу частини домоволодіння, яке знаходиться у загальній частковій власності на самостійний об`єкт нерухомого майна з припиненням загальної часткової власності, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з окремого житлового будинку літ. Е-1, а також про можливість визначення роздільного порядку користування земельною ділянкою, з урахуванням порядку користування, який склався (а.с. 44-46).

Відповідно до висновку виконати розділ домоволодіння, яке знаходиться у загальній частковій власності на самостійний об`єкт нерухомого майна з припиненням загальної часткової власності, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з окремого житлового будинку літ. Е-1, не є можливим до визнання у відповідності із законом права власності на самовільно возведені побудови, які входять у склад вказаного домоволодіння. На цій підставі не можливо визначити роздільний порядок користування земельною ділянкою.  

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо поділу в натурі долі майна, яке знаходиться у загальній частковій власності на самостійний об`єкт нерухомого майна з припиненням загальної часткової власності, а саме житлового будинку під літ. Е-2,  а також визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відмовити у повному обсязі.  

При подачі позовної заяви позивачами було сплачено судовий збір не у повному розмір, а саме, у сумі 51,00 грн. Відповідно до копії технічного паспорту на спірний житловий будинок, його інвентаризаційна вартість складає 222 254,00 грн. Відповідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993 року, державне мито повинно бути сплачено в розмірі 1% від ціни позову, але не менш 3-х та не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У зв`язку з чим, на підставі ч.2 ст. 80 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі  1649,00 грн.

На підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993 року, ст.ст. 183, 317-319, 328, 331, 355-358, 364, 376, 392  ЦК України, ст. ст. 41, 124 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 130, 174, 175 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

                     Позовні вимоги ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа –ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина –ОСОБА_8, про визнання права власності на знов створене майно, про розділ в натурі на самостійний об`єкт нерухомого майна, про визначення порядку користування земельною ділянкою –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. Е-1, загальною площею 58,9 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1649,00 грн.

          В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено суддею у нарадчій кімнаті.

Суддя:                                                            Л. Р. Трофименко