ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/41а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2008 р.
9 год., м. Черкаси
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД”
до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про визнання нечинним рішення
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Савельєва О.Г.
Представники сторін:
від позивача: Осадча Н.М. –за довіреністю від 05.01.2007р.;
від відповідача: не прибули.
Заявлено позов про визнання нечинним рішення відповідача від 08.06.2007р. №0002862303 про застосування до Київської філії позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10500грн. за порушення порядку використання торгових патентів.
В обґрунтування позову позивач вказав на таке:
в порушення вимог ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „про державну податкову службу в Україні” (далі –Закон №509-ХІІІ) планова перевірка позивача, за результатами якої було прийняте спірне рішення, була проведена відповідачем без надіслання позивачу за десять днів до дня її проведення письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення;
встановлені перевіркою обставини не означають про порушення Київською філією позивача порядку використання торгових патентів;
спірне рішення прийняте до Київської філії позивача за місцем знаходження останньої, а не безпосередньо до позивача за місцем його знаходження.
У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає, що застосовані ним до позивача за спірним рішенням штрафні санкції у сумі 10500грн. були нараховані правомірно у відповідності з встановленими перевіркою фактичними обставинами та чинним законодавством.
Відповідач також зазначив, що згідно із ст. 6 Закону України від 23.03.1996р. №98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” ( далі –Закон №98/96-ВР) кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцем оплати торгового патенту, а відповідно до ст. 9 цього ж Закону суми штрафів, що стягуються державними податковими органами, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування за місцем плати за торговий патент, тому твердження позивача про те, що рішення про застосування фінансових санкцій повинно було прийматися до нього і за місцем його знаходження не відповідає вимогам законодавства.
За твердженням відповідача перевірка позивача була проведена ним на підставі ст. 15 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі –Закон №265/95-ВР) та окремого плану проведення оперативних перевірок відділом оперативного контролю державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, проте його представник в судове засідання не прибув і не повідомив суд про причини неприбуття.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
23 листопада 1995р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради була проведена державна реєстрація позивача як юридичної особи з місцем знаходження: вул. Хрещатик, буд. 195, кім. 711, м. Черкаси.
6 листопада 2001р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради була проведена державна реєстрація Київської філії позивача без права юридичної особи з місцем знаходження: вул. Івана Пулюя, 5, Солом’янський район, м. Київ.
25 травня 2007р. в залі гральних автоматів Київської філії позивача, розташованого по вулиці Верхній вал, 18, м. Києва, відповідач у присутності оператора-касира Василенко А.М., провів перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Перевіркою було встановлено, що у залі гральних автоматів на доступному місці знаходиться торговий патент №752620, а за ним один за одним вкладені ще 29 торгових патентів. При цьому не можливо визначити кому видані ці торгові патенти, ким та коли видані і у якій сфері діяльності.
Встановлені перевіркою обставини розміщення Київською філією позивача тридцяти торгових патентів відповідач оцінив як порушення позивачем встановленого частиною першою статті 7 Закону №98/96-ВР порядку використання торгових патентів, яке полягає у тому, що ці торгові патенти не були відкритими та доступними для огляду.
За результатами цієї перевірки був складений акт від 25.05.2007р. №26560273/2330, на підставі якого відповідач прийняв спірне рішення від 08.06.2007р. №0002862303, за яким вирішив застосувати до Київської філії позивача 10500грн. штрафу, передбаченого ст. 8 Закону №98/96-ВР за порушення порядку використання торгових патентів у розмірі вартості 30 торгових патентів за один календарний місяць (350грн. х 30).
Позивач спірне рішення відповідача від 08.06.2007р. №0002862303 в адміністративному порядку не оскаржив, а застосовану за ним суму штрафу не сплатив.
Відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби надано право у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю торгових патентів, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно із ст. 11-1 Закону №509-ХІІ перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265/95-ВР, вважаються позаплановими перевірками.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №98/96-ВР торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону №98/96-ВР торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №98/96-ВР патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.
Частиною 1 ст. 7 Закону №98/96-ВР встановлено, що торговий патент повинен бути розміщений у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Стаття 8 Закону №98/96-ВР передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції у сфері грального бізнесу, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць. Штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.
Пунктами 3 та 4 ст. 9 Закону №98/96-ВР встановлено, що контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України. Суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем плати за торговий патент. контроль за дотриманням вимог цього –Закону здійснюється державними податковими органами.
Частинами 1 та 2 ст. 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України йдеться про те, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з п. 9.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998р. №80, платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об'єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж юридична особа.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Проведена відповідачем перевірка позивача в силу ст. 11-1 Закону №509-ХІІ є позаплановою.
Із частини першої ст. 7 Закону №98/96-ВР не вбачається, що відкритість для огляду торгових патентів полягає у розміщенні їх окремо один від одного.
Встановлені перевіркою обставини розміщення торгових патентів в залі гральних автоматів Київської філії позивача не означають про порушення встановленого частиною першою статті 7 Закону №98/96-ВР порядку використання 30 торгових патентів, оскільки останні були розміщені у приміщенні гральних автоматів на доступному місці один за одним, що не позбавляло можливості їх огляду кожному бажаючому їх оглянути, тобто вони були доступними і відкритими для огляду.
Отже, обставини розміщення позивачем торгових патентів не були причиною неможливості визначення перевіркою кому ким та коли були видані торгові патенти і у якій сфері діяльності, інші причини такої неможливості в акті перевірки не зазначені.
Згадувані у акті перевірки від 25.05.2007р. №26560273/2330 торгові патенти позивач придбав у відповідача, у зв’язку з чим останній правомірно зарахував відповідача до категорії платника плати за торговий патент за місцем знаходження гральних автоматів –на території Подільського району м. Києва. Відповідно юрисдикція відповідача в частині контролю за дотриманням вимог Закону №98/96-ВР при наданні послуг на гральних автоматах та застосування передбачених цим Законом штрафів поширюється і на позивача.
Застосований відповідачем за спірним рішенням штраф є адміністративно-господарським штрафом, який може застосовуватися лише до суб’єктів господарювання-юридичних осіб, а Київська філія позивача не є юридичною особою і відповідно не є суб’єктом господарювання.
На необхідність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій саме до юридичної особи за вчинене її філією правопорушення, наголошується і в листі ДПА України від 30.05 2007р. №10785/7/15-0417.
За таких обставин відповідач незаконно застосував за спірним рішенням до Київської філії позивача 10500грн. штрафу за порушення порядку використання торгових патентів, тому позов підлягає задоволенню.
Витрати позивача на сплату судового збору в сумі 3грн. 40коп. відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва 08.06.2007р. №0002862303 про застосування до Київської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” 10500грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку використання торгових патентів.
Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” (вул. О. Дашкевича, буд. 20, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 22810515) - 3грн. 40коп. витрат на сплату судового збору.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.