Справа № 2-4357/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 04.07.2011  року        Приморський районний суд м.Одеси у складі:

                              головуючого - судді Андрухіва В.В.

                              при секретарі –       Василенко М.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку користування квартирою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

Встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом про поділ майна, що є об'єктом права спільної  сумісної власності подружжя, вказавши,  що 17.05.1985 року уклала шлюб з відповідачем.Від шлюбу є двоє повнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 27.12.2005 року шлюб з відповідачем розірвано. В період шлюбу подружжям придбана: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,9 кв.м, яка складається з двох кімнат 19,3 кв.м та 13,5 кв.м, та підсобних приміщень –коридор, туалет, кухня, ванна кімната. Сторони  проживають та зареєстрований в вищевказаній квартирі.  У зв'язку з зазначеними обставинами позивач просила поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділивши по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 кожному, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Одесі, виділивши ОСОБА_1 у користування кімнату  площею 13,5 кв.м, а ОСОБА_2 –кімнату площею 19,3 кв.м., а підсобні приміщення –коридор, туалет, кухню, ванну кімнату –залишити у спільному користуванні.

В ході судового розгляду ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги ОСОБА_2 обгрунтував тим, що 17 травня 1985 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2005 року у справі № 2-11149/05 шлюб між ними було розірвано. Проте, однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проживали з грудня 2004 року, що ОСОБА_1 підтверджує у своїй позовній заяві про розірвання шлюбу (справа №2-11149/08-5). Вирішивши припинити шлюбні стосунки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовились, що відповідачка залишиться проживати з їх дітьми: дочкою - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, у квартирі, де вони мешкали, розташованій за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, ОСОБА_1 залишились побутова техніка, меблі та інші предмети домашнього вжитку, що знаходились у вказаній квартирі. Оскільки вказана квартира залишилася у ОСОБА_1, йому необхідно було придбавати нове житло, для чого він був змушений у грудні 2004 року позичити у своєї знайомої - ОСОБА_5 25 тисяч гривень. На запозичені кошти 17 грудня 2004 року позивач придбав квартиру загальною площею 54,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до договору купівлі-продажу від 17.12.2004 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7). Вищенаведені обставини можуть бути підтверджені свідченнями ОСОБА_5 Вказаний борг позивач за усною домовленістю мав повернути ОСОБА_5 протягом півтора років. З огляду на скрутне матеріальне становище для повернення цієї суми позивач був змушений взяти кредит у ВАТ «Кредитпромбанк»для чого уклав кредитний договір № 10/11/06-2, відповідно до умов якого він позичив грошову суму в розмірі 6 000 доларів США. Для забезпечення виконання кредитного договору № 10/11/06-2 він уклав договір іпотеки № 10/11-3/06-2 від 20.04.2006 р, за яким у заставу банку передав квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час ОСОБА_2 щомісячно здійснює виплати за даним кредитним договором. Крім того, на момент придбання ОСОБА_2 зазначеної квартири він вже фактично проживав однією сім'єю з ОСОБА_8, яка теж надала свої особисті кошти на придбання цієї квартири. Цей факт підтверджує те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент придбання вказаної квартири однією сім'єю не проживали, спільного господарства не вели, а квартира була придбана на кошти, що позивач набув вже після припинення шлюбних відносин з відповідачкою.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги  підтримала, просила  поділити вказане в позовній заяві майно  в запропонованому нею  порядку, визнати за сторонами право власності на виділене майно, та визначити порядок користування спірною квартирою. Зустрічний позов не визнала, вважаючи його необгрунтованим.

               Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засдінні позов ОСОБА_1 не визнала, ввжаючи його необгрунтованим. Зустрічний позов підтримала, просила задовольнити з наведених підстав.

          Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши в якості свідка ОСОБА_8, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

17 травня 1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Центральним відділом запису актів цивільного стану було зроблено актовий запис № 337.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2005 року у справі № 2-11149/05 шлюб між ними було розірвано, про що Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси було видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 27 грудня 2005 року.

          17 грудня 2004 року ОСОБА_2  придбав квартиру загальною площею 54,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до договору купівлі-продажу від 17.12.2004 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7.).

Як встановлено в ході судового розгляду,  квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. була придбана ОСОБА_2  хоча і під час шлюбу, але на кошти, які належали йому особисто.

Судом встановлено, що однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проживали з грудня 2004 року.  Дана обставина визнана сторонами, а тому, згідно ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Вирішивши припинити шлюбні стосунки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовились, що ОСОБА_1 залишиться проживати у квартирі, де вони мешкали, розташованій за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, ОСОБА_1 залишились побутова техніка, меблі та інші предмети домашнього вжитку, що знаходились у вказаній квартирі.

Оскільки вказана квартира залишилася у ОСОБА_1,  ОСОБА_2 необхідно було придбавати нове житло, для чого він був змушений у грудні 2004 року позичити у своєї знайомої - ОСОБА_5 25 тисяч гривень.

Факт запозичення ОСОБА_2 грошових коштів у ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 не оспорювала, що вбачається з її письмових пояснень, оголошених її представником у судовому засіданні.

Крім того, на момент придбання ОСОБА_2 зазначеної квартири він вже фактично проживав однією сім'єю з ОСОБА_8, яка теж надала свої особисті кошти на придбання цієї квартири, що підтвердила свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні.

На запозичені кошти 17 грудня 2004 року позивач і придбав спірну квартиру.

Вказаний борг ОСОБА_2 за усною домовленістю мав повернути ОСОБА_5 протягом півтора років. З огляду на скрутне матеріальне становище для повернення цієї суми позивач був змушений взяти кредит у ВАТ «Кредитпромбанк»для чого уклав кредитний договір № 10/11/06-2, відповідно до умов якого він позичив грошову суму в розмірі 6 000 доларів США. Для забезпечення виконання кредитного договору № 10/11/06-2 він уклав договір іпотеки № 10/11-3/06-2 від 20.04.2006 р, за яким у заставу банку передав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

З 2006 року ОСОБА_2  щомісячно здійснює виплати за даним кредитним договором, що підтверджується відповідними квитанціями.

Таким чином, з вищенаведеного виходить, що фактично квартира була придбана за кошти, які належали ОСОБА_2  особисто, оскільки вони були взяті ним у борг.

Посилання ОСОБА_1 на те, що згодом,  після придбання ОСОБА_2 спірної квартири нею була продана інша квартира, гроші від продажу якої були передані нею ОСОБА_2 для погашення боргу перед ОСОБА_5, а тому спірна квартира вважається  придбаною за спільні кошти, - суд не бере до уваги, оскільки правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передання грошових коштів є правовідносинами позики, за наявності письмового договору. Проте, ці грошові кошти і тим більше запозичені ОСОБА_2 у ОСОБА_1 20.04.2006 року  не були використані ОСОБА_2 для придбання спірної квартири, тому підстав вважати, що ця квартира була придбана за спільні кошти сторін по справі –немає.   

Відповідно до вимог статей 69, 71 СК України подружжя мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Вказане майно ділиться між подружжям в натурі. Якщо подружжя не домовилося про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватної власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Таким чином, спірна квартира, відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України,  є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і поділу між подружжям не підлягає.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку користування квартирою  необхідно відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 –задовольнити.

Задовольняючи  вимоги ОСОБА_2, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені при подачі зустрічного позову судові витрати у сумі 229,80 грн.

Керуючись, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку користування квартирою - відмовити повністю.

          Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

          Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені при подачі зустрічного позову судові витрати у сумі 229,80 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 80 коп.).

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

Суддя:                                                             В.В.Андрухів