Справа №2-795/11

                                                                      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

                                                        (ЗАОЧНЕ)

19 травня 2011 року                                                                                           м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого –судді Турецького О.С.,

при секретарі –Курченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи –приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 215/1000 частини квартири,

 ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася  із позовом до ОСОБА_2, третьої особи –приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та просить визнати заповіт, складений ОСОБА_4 недійсним та визнати право власності на 215/1000 частини квартири АДРЕСА_1.

Представник позивача та сама позивачка у судове засідання з’явилися, позов підтримали та пояснили, що позивачка з 1974  року проживає у комунальній  квартирі АДРЕСА_1 та є власницею 1068/6000 частини цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане УЖКГ Одеського міськвиконкому 09.09.94 року.

16.12.1991 року позивачка уклала шлюб із відповідачем, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1, виданий 16.11.1991 р. Центральним РАЦС м. Одеси.

У цій же комунальній квартирі раніше проживала ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кімнаті загальною площею 24,3 кв.м., яка у технічному паспорті відмічена під № 6.

Більш ніж 16 років, позивачка - ОСОБА_1 доглядала за хворою сусідкою похилого віку - ОСОБА_4. Оскільки через похилий вік жінка була безпомічною та не могла впоратися з усім сама, вона постійно доглядала за нею, купувала ліки, прибирала у кімнаті, тобто повністю забезпечувала доглядом та           утриманням.  Даний факт підтверджують заяви сусідів інших квартир, у буд. АДРЕСА_1, а саме –сусіди ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, зареєстровані у ЖКС «Фонтанський», дільниця № 14 та сестра відповідача ОСОБА_6

Останні роки життя ОСОБА_4 тяжко хворіла, та не могла вільно рухатись, доглядати за собою. Родичів у ОСОБА_4 не було.

Окрім лише позивачки, за ОСОБА_4 ніхто більше не доглядав та не утримував. Відповідач жодного разу за 11 років проживання за адресою квартири АДРЕСА_1, не допомогав в утриманні та догляді за ОСОБА_4

Приблизно за вісім місяців до смерті, ОСОБА_4 стала гірше себе почувати та вирішила оформити на позивачку заповіт стосовно свого майна, оскільки оскільки вона була вдячна за догляд, допомогу, утримання та ставлення до неї. Позивачка не заперечувала проти цього.  До цього моменту ОСОБА_4 неодноразово говорила про те, що залишить позивачці свою частку квартири, тим самим віддячить за добре ставлення до неї. Даним взаємовідносинам були свідками сусіди по багатоквартирному житловому будинку.

На момент складення заповіту, а саме 01.08.2001 року, позивачка погано себе почувала, та перебуваючи у шлюбі із відповідачем, повністю йому довіряючи, та розуміючи, що вони є однією сім’єю, попросила ОСОБА_4 зробити заповіт на відповідача –ОСОБА_2. Усною домовленістю позивачки та відповідача була погоджена умова про те, що майно, яке отримає відповідач за заповітом, він подарує  їх спільній дочці. Але цього так і не сталося.

Так 01.08.2001 року о 16 год. 05 хвилин ОСОБА_4 було складено заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яку було запрошено до хворої. Заповіт у реєстрі зареєстровано за № 5550.

Через постійні сварки та розбіжності у поглядах на життя та характерах, через постійне пияцтво та захоплення азартними іграми, розтрату грошових коштів лише на свої особисті потреби зі сторони відповідача, подружнє життя позивачки із відповідачем не склалося і тому з лютого 2009 року вони не проживають разом.

З цього моменту відповідач не з’явлався за місцем свого реєстраційного обліку та власністю: АДРЕСА_1. Майном не цікавився, обіцянку стосовно подарити майно, отримане по заповіту, своїй дочці, не виконав. Комунальні платежі як не сплачував до цього, так і не сплачує по сьогоднішній день. Всі затрати стосовно утриманням майна, яке зареєстроване за відповідачем, а саме - 215/1000 частини квартири АДРЕСА_1, несе лише одна позивачка. Дані обставини підтверджують квитанціями, доданими до позовної заяви.

До судового засідання, за заявою позивачки були запрошені свідки, а саме:

Гр. ОСОБА_9 –друг та однокласник відповідача, підтвердив факт того, що позивачка самостійно, без будь-якої допомоги відповідача доглядала за ОСОБА_4, несла самостійно витрати стосовно утримання себе, своєї доньки, ОСОБА_4 та квартири загалом досить тривалий час. Відповідач жодної участі в утриманні та догляді ОСОБА_4 не приймав, не забезпечував ані свою сім’ю, ані ОСОБА_4, часто не з’явлався у себе дома, захоплювався азартними іграми.

ОСОБА_6 –сестра відповідача, підтвердила факт того, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_4 –людиною похилового віку, якій належала частка квартири, ще до знайомства із відповідачем, та по день її смерті самостійно. Відповідач не допомагав в утриманні та догляді за ОСОБА_4 На сьогоднішній день не знає, де знаходиться її брат –відповідач по  справі, оскільки не бачила його вже декілька років.

ОСОБА_10 –на момент життя ОСОБА_4 була соціальним працівникам щодо соціального захисту населення, та знаючи, що гр. ОСОБА_4 була одинокою особою, похилого віку та потребувала догляду, пропонувала поставити ОСОБА_4 на облік одиноких громадян, що потребують утримання та догляду, та отримувати державну допомогу. Але ОСОБА_4 відмовилася, оскільки за нею доглядала ОСОБА_1 та повністю утримувала її, замінювала їй рідну сім’ю.

ОСОБА_6 –сусідка, підтвердила факт догляду та утримання ОСОБА_4 зі сторони ОСОБА_1, відсутність  відповідача вдома, поведінки, байдужого відношення та ставлення до ОСОБА_4, часте з’явлення у нетверезому стані вдома,  абсолютне ігнорування щодо догляду та утримання ОСОБА_4

Відповідач у судове засідання не з’явився, був повідомлений про слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 просила розглядати справу без її присутності.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі  неявки  в  судове  засідання  відповідача,  який належним  чином  повідомлений  і  від  якого не надійшло заяви про розгляд  справи  за  його  відсутності  або  якщо  повідомлені ним причини  неявки  визнані  неповажними,  суд  може  ухвалити заочне рішення  на  підставі  наявних  у  справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі вказаної норми Закону, суд ухвалив винести заочне рішення по справі.        На підставі викладеного, позивачка наполягає на тому, що між нею та ОСОБА_4 ще до складення заповіту, була встановлена усна домовленість договірних відносин щодо довічного утримання, які вони хотіли пізніше оформили у вигляді заповіту. Всі умови стосовно догляду та утримання, які передбачає даний вид договору, були виконані позивачкою в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, позивачку, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні були досліджені письмові та усні докази. Адже на підставі ст. 57 ЦПК України  доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі Ст. 425 ЦК УРСР 1963р. за  договором  довічного  утримання  одна  сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом  здоров'я  (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок  або частину його, взамін чого набувач  майна  зобов'язується  надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у  вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

На підставі п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.78 року встановивши,  що  угода  укладена  з метою приховати іншу угоду,  суд відповідно  до  ч.2  ст.58  ЦК УРСР 1963р. визнає,  що  сторонами  укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі.

На підставі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно,  що йому  належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 ст.392 Цивільного кодексу України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Частина 1 ст. 400 Цивільного кодексу України встановлює, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно  повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.11,  57-60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 425 ЦК УРСР 1963р., п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.78 р., ч.2  ст.58  ЦК УРСР 1963р., ст. 322, ч. 1 ст. 392, ч. 1 ст. 400 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 215/1000 частини квартири –задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, складений 01.08.02 року, засвідчений приватним нотаріусом Одеського Міського Нотаріального округу ОСОБА_3

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 215/1000 частини квартири  (а саме кімнату, яка у технічному паспорті вказана під номером 6, площею 24,3 кв.м.), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка в цілому складається з кімнат загальною площею 221,3 кв.м., у тому числі житловою –103,7 кв.м.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Заочне  рішення  може  бути  переглянуте  судом,  що  його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про  перегляд  заочного  рішення  може  бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                                          Турецький О.С.  

19.05.2011