Справа № 2-4810/11                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 червня 2011 р.                                                          Жовтневий районний суд

                                                                                м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого                     –судді Мазниці А.А.

Секретаря                     –Ковальській Т.Г.

За участю:

Позивача                              –ОСОБА_1

Представників позивача           –ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представників відповідача           –Туркіна О.С., Гаврилової О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 02.01.1997 р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем, в тому числі з 15.04.2009 р. працювала на посаді секретаря-референта голови правління товариства, з якої була звільнена наказом від 10.03.2010 р. № ОБ/К-00075 з ініціативи роботодавця за п. 3 ст. 40 КЗпП України – у зв’язку з систематичним невиконанням покладених на неї трудових обов’язків. Крім того, 09.03.2010 р. позивачка була наказом за № 74-0к притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за систематичні запізнення.

Своє звільнення позивачка вважає неправомірним, оскільки акт перевірки стану діловодства, що став підставою для нього, був складений не уповноваженими особами, його форма та назва не відповідають встановленим вимогам, положення нормативних документів, що за змістом акту були порушені, мають рекомендаційний характер, порушення фактично не мали місця, а наказ про звільнення був підписаний не уповноваженою особою. Крім того, позивачка вважає неправомірним притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки порушення трудової дисципліни, за яке було накладене відповідне стягнення, має формальний характер. Також зазначила, що їй на її вимогу не була надана довідка про заробітну плату, що потягло неможливість отримання допомоги по безробіттю та матеріальні втрати у вигляді недоотриманих сум.

З урахуванням викладеного позивачка просила суд накази відповідача № 74-0к від 09.03.2010 р. про оголошення догани та № ОБ/К-00075 від 10.03.2010 р. –визнати незаконними, поновити її на роботі на посаді секретаря-референта голови правління ВАТ «Дніпропетровськгаз», стягнути з відповідача на її користь 20.630, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невидачу довідки про роботу та заробітну плату у розмірі середнього заробітку.    

У судовому засіданні позивачка та її представники заявлені вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись те, що позивачка була обґрунтовано та з дотриманням відповідних процедур притягнута до відповідальності за порушення трудової дисципліни, а у подальшому звільнена.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 02.01.1997 р. перебувала у трудових відносинах з відповідачем, в тому числі з 15.04.2009 р. працювала на посаді секретаря-референта голови правління підприємства (т. 1 а.с. 225-227).

09.03.2010 р. відповідачем був виданий наказ № 74-ок, яким позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення трудової дисципліни –систематичні запізнення (т. 1 а.с. 66).

10.03.2010 р. до профспілкового органу відповідача звернувся перший заступник голови правління ВАТ «Дніпропетровськгаз»Тютюнник О.М. з поданням щодо надання згоди на звільнення позивачки за п. 3 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 61, 216).

У той же день відбулося засідання профспілкового комітету апарату ВАТ «Дніпропетровськгаз», на якому подання було розглянуте за участю позивачки та надана згода на її звільнення (т. 1 а.с. 213-215).

Наказом від 10.03.2010 р. № ОБ/К-00075 позивачка була звільнена з займаної  посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України –у зв’язку з систематичним невиконанням обов’язків, покладених на неї трудовим договором (т. 1 а.с. 228).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до ст. ст. 147-149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани або у вигляді звільнення. Таке стягнення накладається у межах встановлених строків органом або посадовою особою, якому надане право прийняття на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, внутрішніми документами відповідача  визначена тривалість робочого дня для співробітників апарату з 08:00 годин до 17:00 годин у понеділок-четвер та з 08:00 годин до 15:45 годин у п’ятницю (т. 1 а.с. 68-71). Також з матеріалів справи випливає, що згідно даним електронної системи обліку відповідача у період з 10.02.2010 р. до 05.03.2010 р. позивачка приходила пізніше часу початку робочого дня 12 разів, від надання пояснень з цього приводу відмовилася (т. 1 а.с. 62-65).

Оскільки систематичні запізнення позивачки на роботу, підтверджені доказами, є порушеннями трудової дисципліни, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу від 09.03.2010 р. № 74-ок про притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності.

Доводи позивачки, наведені в обгрунтування цих вимог, суд оцінює критично. Так, наведене у позові посилання на те, що не можуть вважатися запізненням декілька хвилин, що їх займає шлях від входу до будівлі до її робочого місця (т. 1 а.с. 6), є надуманими, оскільки реєстрація часу приходу на роботу працівників відповідача здійснюється їх особистими електронними картками на контрольно-пропускному пункті, а фактично ОСОБА_1 потрапляла на своє робоче місце ще пізніше. Посилання на те, що відсутня технологічна необхідність у потраплянні позивачки на робоче місце рівно о 8:00 годин, а інші працівники відповідача, що також запізнювалися, до дисциплінарної відповідальності не притягалися, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці обставини не звільняють особисто позивачку як працівника підприємства ані від обов’язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, ані від дисциплінарної відповідальності за їх порушення.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на  невизначений строк, може бути розірваний за ініціативою роботодавця зокрема у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому згідно ст. 43 КЗпП України необхідною передумовою є згода виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачається з фактичних обставин справи, наказом по ВАТ «Дніпропетровськгаз»від 02.02.2010 р. № 33 була створена комісія, якій доручено у період з 02.03.2010 р. до 02.04.2010 р. здійснити перевірку стану діловодства у підрозділах підприємства та надати допомогу в його поліпшенні (т. 1 а.с. 21). За результатами перевірки стану діловодства позивачки був складений акт від 09.03.2010 р., яким зафіксовані виявлені порушення (т. 1 а.с. 58). Від надання письмових пояснень з цього приводу остання відмовилася (а.с. 59).

Оскільки неналежне виконання трудових обов’язків позивачкою, що на той час була притягнута до дисциплінарної відповідальності наказом від 09.03.2010 р. № 74-ок, підтверджене матеріалами справи, згода профспілкового органу на її звільнення була отримана, немає підстав для висновку про необґрунтованість наказу про її звільнення.

Доводи позивачки щодо видання наказу не уповноваженою особою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право першого заступника голови правління ПАТ «Дніпропетровськгаз»Тютюнника О.М. приймати на роботу та звільняти працівників товариства, застосовувати до них заходи заохочення та стягнення передбачене виданою йому довіреністю (т. 1 а.с. 83). Інші доводи суд оцінює критично, оскільки вони мають характер формальних міркувань та не спростовують фактів неналежного виконання позивачкою своїх трудових обов’язків.

За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині скасування наказу про звільнення позивачки та поновлення її на роботі –відмовити, що тягне відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що трудова книжка була видана позивачці у день звільнення (т. 1 а.с. 72-74), належні їй при звільненні 8.396, 95 грн., в тому числі 4.812, 50 грн. компенсації за невикористану відпустку, у той же день перераховані відповідачем на її платіжну картку (т. 1 а.с. 76-82). Будь-які доводи, що об’єктивно свідчили б про помилковість розрахунку зазначеної суми, позивачкою не наведені, на час звільнення остання з її розміром була згодна (т. 1 а.с. 76).

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки у діях відповідача у спірних правовідносинах не вбачається ознак неправомірності. Крім того, позивачка, посилаючись на порушення її права та наводячи певну аргументацію на його обґрунтування, одночасно не підтверджує будь-якими доказами наявність в неї втрат нематеріального характеру, з якими закон пов’язує виникнення права на відшкодування такої шкоди.

Позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невидачу довідки суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки фактично остання вимагала від відповідача видачі не довідки в порядку ст. 49 КЗпП України про її роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, а довідки про середньомісячну заробітну плату (т. 1 а.с. 32), що не є тотожним. Чинним законодавством не передбачені наслідки невидачі такої довідки у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки, на застосуванні яких наполягає позивачка, а також немає підстав вважати, що за таких обставин позивачці були заподіяні втрати матеріального характеру, що мають бути компенсовані відповідачем.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 139, 147-149 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -       

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову –відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                          А.А. Мазниця