Справа № 2-а-1033/11

ПОСТАНОВА

іменем України

11 липня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

          Суддя Верхньодніпровського районного суду  Дніпропетровської області Дігтярь Н.В.,

розглянувши в м.Верхньодніпровськ в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа Управління праці та соціального захисту Верхньодніпровської районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                  ВСТАНОВИВ :

            До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, оспорюючи бездіяльність відповідача в частині невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ст.ст12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та прохає зобов’язати відповідача виплатити йому недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни 1 групи за 2011р в розмірі 6640грн. на підставі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993р., посилаючись на те, що він є інвалідом війни 1 групи та має право  на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 10-ми мінімальних пенсій за віком як інвалід війни, що становить 7640грн., з яких відповідач виплатив 1000грн, відмовляючись виплатити допомогу в повному обсязі.

         Відповідач надав суду заперечення, в яких посилається на виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011р в розмірі 1000грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011р №341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».

         Третя особа направила суду заперечення, посилаючись на ті обставини, що управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації не є розпорядником бюджетних коштів та не має відповідного рахунку для виплати зазначеної допомоги.

          Дослідивши докази по справі, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за слідуючих підстав:

          Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства ї захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

          Відносини, що склалися між позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України.

          Як підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10 листопада 2006р, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, та має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII.

         Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбаченими статтями 12-16 цього закону, здійснюють органи праці та  соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам- за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами –за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

         Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві як інваліду війни1 групи за 2011р здійснена в квітні 2011р в розмірі 1000грн., що підтверджується запереченням відповідача та не оспорюється позивачем.

         Відповідно до ст.13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня ветеранам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

         На протязі 1995-2008 років в Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України»встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

         Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

        Тобто зміну до ст.13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 28.12.2007 року в частині визначення щорічної разової допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»визнано неконституційною.

        Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

       Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звужувати зміст та обсяги існуючих прав та свобод.

        Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2011 році щорічну разову допомогу до 5 травня як інваліду війни в розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком, яка встановлена в розмірі 764грн, з яких сплачено 1000грн.

        З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання неправомірною бездіяльності Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо невиплати в обсязі, передбаченому діючим законодавством разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику війни та  зобов'язання відповідача-Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації сплатити позивачеві  недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік., оскільки саме Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації є розпорядником бюджетних коштів, яке надає Центру  по нарахуванню і виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог розпорядження про виплату вказаного виду допомог та є суб'єктом владних повноважень, на яке покладена функція по нарахуванню та виплаті вказаного виду допомоги.

         За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Вимоги позивача про зобов’язання виплатити заборгованість в сумі 6640грн. не підлягають задоволенню, оскільки функції нарахування та виплати є виключно компетенцією відповідача, а не суду.

          Керуючись ст.ст.6,11,71,159-163, 183-2 КАС України,-

                                                                        ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1  як інваліду війни  1 групи у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011 рік.

          Зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1  разову щорічну допомогу до 5 травня як інваліду війни 1 групи за 2011р. у розмірах, передбачених ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- десяти  мінімальних пенсій за віком, з врахуванням виплаченої суми.

          В частині вимог про зобов’язання виплатити недоплачену грошову суму 6640грн. –відмовити.

   Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду  протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя-