Справа №  2-589/11

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                                                        

08 липня 2011 року                                                                            місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді –Ковтуненко  О.В.,

при секретарі Білик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл  спільного сумісного  майна  подружжя,  а саме  частки  вартості  виділеної відповідачу вкладу  у колективному  частковому фонді  організації  орендарів «ММК ім. Ілліча», придбаних під час шлюбу.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що з  18 червня 1992 року по 02 жовтня 2006 року  перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу вони  мали спільний сімейний  бюджет  та придбали майно. Під час шлюбу відповідач  працював  на ВАТ «ММК ім. Ілліча» та під час  оренди підприємства та приватизації майна отримав частку (вклад)  у колективному  частковому  фонді  організації  орендарів  Маріупольського металургійного  комбінату «ім. Ілліча».  Після розірвання шлюбу  відповідач  продав належну йому частку  (вклад)  у колективному  частковому  фонді  організації  орендарів  Маріупольського металургійного  комбінату «ім. Ілліча»  за 75703 гривен, а за вирахуванням податків він отримав 64347,55 гривен, про що їй стало відомо восени 2010 року. Позивачка вважає, що  вона має право на 1/2 частку вказаних коштів  в сумі 32173,78 гривен як один з подружжя, оскільки цей вклад було придбано під час шлюбу. Також пояснила, що частки у колективному частковому фонді нараховувалися працівникам Металургійного комбінату імені Ілліча, виходячи із розміру заробітної плати за період з 1993 по грудень 1996 року. У цей період вона та відповідач були працівника цього підприємства, однак, у січні 1993 року вона у шлюбі народила сина ОСОБА_3 та перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, а тому її трудова участь (заробітна плата) була незначною і частка їй була нарахована зовсім незначна. Відповідач цей період працював, отримував заробітну плату, а тому і частка йому була нарахована значно більша. Вважає, що і ці обставини, з огляду на сімейне законодавство, доводять, що частка у колективному фонді є спільною сумісною власністю подружжя. Просила суд  також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по справі.           

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснив, що частка у колективному частковому фонді організації орендарів «ММК імені Ілліча»є його особистою власністю, так як частка була нарахована йому за його особисту трудову участь, а саме, з урахуванням його заробітної плати. Ніяких матеріальних затрат на придбання цієї частки вони сім’єю не  несли. У 2010 році представники організації орендарів запропонували йому продати свою частку 0,0043%, на що він погодився. Не заперечував, що при укладенні договору купівлі-продажу повідомив, що на час придбання (нарахування) йому частки у шлюбі не перебував.  

Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію відповідача, вважає позов необґрунтованим, так як частка у колективному частковому фонді організації орендарів «ММК імені Ілліча»не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю відповідача, так як нарахована, виходячи з трудового вкладу (заробітної плати) за період з 28.05.93 року по 30.12.96 року.

Суд, вислухавши сторони, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні  вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл  спільного сумісного майна   підлягають  задоволенню  за наступними підставами.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі між собою з 18 червня 1992 року по 02 жовтня 2006 року. Під час шлюбу вони  мали спільний сімейний  бюджет  та придбали майно. Під час шлюбу відповідач  працював  на ВАТ «ММК ім. Ілліча» та під час  оренди підприємства отримав частку (вклад) у колективному  частковому  фонді  організації  орендарів  Маріупольського металургійного  комбінату «імені Ілліча».  

Згідно довідок, що надані головою ліквідаційної комісії Організації орендарів МММ імені Ілліча, ОСОБА_2 30 грудня 1996 року була нарахована частка у колективному частковому фонді Організації орендарів номінальною вартістю 12831 гривен. Розмір частки визначався виходячи з трудової участі (заробітної плати) за період з 28 травня 1993 року по 30 грудня 1996 року. ОСОБА_1 також була нарахована частка за таким самим принципом і її номінальна вартість складала 72 гривні. І ОСОБА_2, і ОСОБА_1 у 2010 році свої частки продали, вибули з Організації орендарів (а.с. 17, 35, 51).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом по народження дитини (а.с. 11).

Враховуючи дату народження дитини, а також те, що сторони не заперечували факт перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, суд встановив, що позивачка у період, за який нараховувалася частка у колективному фонді, будучи працівником ММК імені Ілліча, заробітну плату не отримувала через догляд за дитиною.      

Після розірвання шлюбу  відповідач  продав належну йому частку  (вклад)  у колективному  частковому  фонді  організації  орендарів  Маріупольського металургійного  комбінату імені Ілліча за договором купівлі-продажу від 09 серпня 2010 року за 75703 гривен, що вбачається з договору купівлі-продажу, наданого нотаріусом. У договорі зазначено, що продавець ОСОБА_2 гарантував покупцю Організації орендарів ММК імені Ілліча, що на момент набуття частки у колективному частковому фонді Організації орендарів у шлюбі не пербував, однією сім’єю без реєстрації шлюбу з жінкою не проживав, а тому частка є його особистою приватною власністю і не є предметом права спільної сумісної власності (а.с. 45).

Відповідно до положень ст. 22 КпШС України (діяв на час набуття частки у колективному частковому фонді 30 грудня 1996 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до п. п. 24, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України  № 11  від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування  судами законодавства при розгляді справ  про право на шлюб, розірвання шлюбу,  визнання його недійсним  та поділ спільного майна подружжя»при вирішенні питання  про поділ  майна  у вигляді  акцій, частки ( паю, долі)  у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання  їх поділу вирішується залежно  від  виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб’єктом.        

Виходячи зі встановлених судом обставин, а саме того, що частка у колективному частковому фонді нараховувавалася , виходячи з розміру заробітної плати, а позивачка у цей період заробітну плату не отримувала через ведення домашнього господарства та була зайнята доглядом за дитиною подружжя, то спірна частка є спільною сумісною власністю подружжя.   

За положеннями ч.1 ст. 28 КпШС України, ст. 70 СК України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Виходячи зі  змісту ст. 68 СК України  розірвання шлюбу  не припиняє  права  спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права  спільної сумісної  власності  після розірвання шлюбу  здійснюється  співвласниками виключно  за взаємною згодою, відповідно до ЦК України. Дружина та чоловік мають право на поділ  майна, що належить їм на праві  спільної сумісної власності.

Згідно ст. 70 СК України   у разі поділу спільного сумісного майна  частки дружини та чоловіка є рівними.

09 серпня 2010 року відповідач розпорядився (продав) об’єктом права спільної сумісної власності без відома та згоди позивачки, від продажу спірної частки отримав 64347,55 гривен, а тому позивачка має право на компенсацію 1/2 частки цієї суми з боку відповідача.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню і з відповідача на її користь підлягає стягненню 1/2 частка суми, отриманої від продажу об’єкта спільної сумісної власності у розмірі 32173,78.   

Оскільки позовні вимоги судом задоволено, то  згідно ст. 88 ЦПК України  судові витрати, понесені по справі  позивачкою,  які складаються  з суми судового збору 321,74 гривен, витрат на інформаційно-технічне забезпечення 120 гривен,  підлягають стягненню на її користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,    

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у спільній сумісній власності у розмірі 32173,78 гривен, витрати з оплати судового збору 321,74 гривен, витрати з інформаційно-технічного забезпечення 120 гривен, а всього  32615,52 гривен.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя                                                                                             Ковтуненко  О.В

 .