ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 6/690-41/450-38/680 | 31.01.08 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії «Кримтел» |
До | Антимонопольного комітету України |
Третя особа | Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» |
Про | визнання недійсним рішення |
Головуючий суддя Власов Ю.Л.
Суддя Кролевець О.А.
Суддя Паламар П.І.
Представники: |
|
Від позивача | не з’явились |
Від відповідача | Москаленко Т.Г. |
Від третьої особи | Саноцька В.В. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсним рішення від 02.09.2003р. №286-р «Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.2000р. №21-п по справі №04/18-2000».
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Відповідач посилається на те, що нові обставини, які нібито містяться у висновку ДІР ПОЗ «Укрзв’язокпроект»не були і не могли бути відомі при прийнятті рішення, що не відповідає дійсності, оскільки лист останнього датовано 19.12.00р., а постанова Відповідача прийнята 26.12.00р. Що стосується висновків наданих ВАТ «Діпрозв’язок», то вони не повинні були братися Відповідачем до уваги, оскільки останній є розробником Генеральної схеми побудови і розвитку цифрової внутрішньо зонової мережі зв’язку РК, а тому експертний висновок відомчого інституту не може визнаватися як достатній доказ. Таким чином, Відповідач в основу спірного рішення поклав експертні висновки, які не спростовували інформацію, встановлену під час прийняття постанови від 26.12.00р., містили обставини, які могли бути відомі комітету до прийняття рішення.
Відповідач необґрунтовано зробив висновок про відсутність негативних наслідків для Позивача, які проявляються у зниженні якості надання телефонних послуг компанією, на підставі лисів кількох організацій, у яких було зазначено, що таке зниження носило тимчасовий характер. При цьому, Відповідач не взяв до уваги той факт, що інші факти зниження якості надання телефонних послуг компанією ніким не були спростовані, і засвідчували факт зниження якості послуг.
Постановою від 26.12.00р. Відповідачем було встановлено, що дії дирекції носять суттєвий антиконкурентний характер, що полягає в усуненні з ринку місцевого телефонного зв’язку оператора електрозв’язку та обмеження виходу на зазначений ринок інших суб’єктів господарювання обставини, які на думку Відповідача не були і не могли бути відомі Відповідачу, жодною мірою не спростовують факту наявності у діях Третьої особи порушень антимонопольного законодавства, які у своїй сукупності продовжують носити суттєвий характер.
Відповідач заперечив проти позовних вимог Позивача, мотивуючи наступним. Схема розвитку телефонної мережі м. Сімферополя не проходила якихось узгоджень, а також експертизи у вищестоящих організаціях. Вказаний документ є одним з запропонованих варіантів будівництва станцій у м. Сімферополі і є внутрішнім документом підприємства «Кримзв’язок». Регіональною програмою розвитку електрозв’язку у Криму не було конкретизовано схему побудови зв’язку у м. Сімферополі і не визначено статус та функції АТС-51. Отже, висновок Відповідача, що вказана схема немає ніякої юридичної сили для операторів є обґрунтованим. Розгляд проблем щодо порушення права власності об’єктів господарювання, виходить за межі повноважень органів Відповідача.
Твердження Позивача про те, що у листі ДІР ПОЗ «Укрзв'язокпроект»не вказано, що організація кількох ОПТС можлива в одному 100 індексі і при цьому не буде змінений статус ні однієї станції, спростовується тим, що таке уточнення не потребувалося, оскільки статус станцій визначений у тексті зазначеного листа через застосування скорочення «ОПТС», що означає «опорно-транзитна телефонна станція». За таких обставин твердження, що перебудова схеми зв’язку у м. Сімферополі призводить до переведення АТС-51 в режим кінцевої, і таким чином, створює перешкоди доступу на ринок Позивачу не підтверджено фактичними обставинами, виявленими вже після прийняття постанови. Що стосується твердження Позивача щодо обмеження його можливості щодо користування обладнанням АТС-51 та міжстанційними з’єднувальними лініями, то вказане питання стосується захисту права власності і виходить за межі компетенції Відповідача та не розглядалося в межах справи.
В процесі розгляду заяви Третьої особи щодо перегляду постанови була отримана додаткова інформація, яка обумовила висновок Відповідача, що істотні обставини, які мають значення для справи не були і не могли бути відомими органам Антимонопольного комітету України, що призвело до необґрунтованих висновків. Додаткові обставини щодо фактів, про які не було і не могло бути відомо під час прийняття постанови, отримані після прийняття постанови, свідчать про відсутність в діях Третьої особи порушення антимонопольного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом здійснення дій, що призвели до створення перешкод доступу на ринок іншого суб’єкта господарювання, а саме Позивача.
Третя особа у поданих поясненнях вказала про наступне. Діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень антимонопольного законодавства здійснюється комітетом з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України. Таким актом на час перегляду Відповідачем своєї постанови є Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Ці правила передбачають наявність права Комітету у зв’язку зі зверненням суб’єкта господарювання переглядати свої рішення. Отже, Відповідач при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності у діях Третьої особи порушення антимонопольного законодавства діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, часткове скасування Відповідачем своєї постанови ніяким чином не порушує права та інтереси Позивача, оскільки не породжує будь-яких правових наслідків для Позивача та не позбавляє останнього у разі необхідності здійснити захист своїх прав та законних інтересів шляхом звернення до суду.
Позивачем не представлено жодного доказу, що підтверджує порушення або обмеження його прав, як власника обладнання, по користуванню і розпорядженню вхідними з’єднувальними лініями електрозв’язку, що йдуть від діючих АТС м. Сімферополя до АТС-51, а також обмеження можливостей Позивача реалізовувати послуги на ринку послуг зв’язку. Позивач продовжує користуватися і розпоряджатися належним йому майном, що дає можливість і в даний час установлювати телефони абонентам і незаконно реалізовувати послуги зв’язку при відсутності на те необхідної ліцензії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.03р. у справі №6/690 позов був задоволений повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2004р. рішення Господарського суду м. Києва від 19.1203р. у справі №6/690 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2004р. рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.03р. та постанова Київського апеляційного господарського суд від 17.02.2004р. по справі №6/690 скасовані. Справа передана на новий розгляд. При цьому, Вищий господарський суд у своїй постанові вказав про те, що у новому розгляді справи господарському суду необхідно витребувати судові рішення зі справи №12/446, визначити за допомогою встановлених у цій справі фактів правильність висновку Відповідача, викладеного в його постанові від 26.12.2000р. №21-п у справі №04/18-2000 щодо порушення Третьою особою вимог антимонопольного законодавства, і вирішити спір відповідно до законодавства, що було чинним на час вирішення спору зі справи №6/690.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.08.2004р. було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2004р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2005р. по справі №6/690-41/450 позов був задоволений частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005р. рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2005р.у справі №6/690-41/450 скасовано частково та прийняте нове рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2005р. рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.05р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005р. у справі №6/690-41/450 скасовані. Справа направлена на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. При цьому, Вищий господарський суд України в своїй постанові вказав про те, що у новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно витребувати судові рішення зі справи №12/446, визначити за допомогою встановлених у цій справі фактів правильність висновку Відповідача в його постанові від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000 щодо порушення Третьою особою вимог антимонопольного законодавства і вирішити спір відповідно до вимог законодавства, що було чинним на час виникнення спірних відносин сторін зі справи.
Ухвалою Верховного Суду України від 29.12.05р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.11.05р. у справі №6/690-41/450.
Ухвалою від 05.12.05р. справа №6/690-41/450 була прийнята до розгляду, вказаній справі був присвоєний номер 6/690-41/450-38/680, розгляд справи був призначений на 20.12.05р.
Ухвалою від 13.02.06р. розгляд справи був призначений на 28.02.06р. Ухвалою від 28.03.06р. розгляд справи був відкладений на 14.03.06р., у зв’язку з неявкою представника Позивача, неподанням ним та Третьою особою витребуваних документів.
Ухвалою від 14.03.06р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №12/446 або його скасування у встановленому чинним законодавством порядку.
Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 07.12.07р. було доручено здійснити розгляд справи №6/690-41/450-38/680 у наступному складі суду: Власов Ю.Л. (головуючий), Кролевець О.А., Паламар П.І.
Ухвалою від 12.12.07р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи був призначений на 27.12.07р.
Ухвалою від 27.12.07р. розгляд справи був відкладений на 31.01.08р., у зв’язку з неявкою представника Позивача.
При цьому, 30.01.08р. суд отримав телеграму Позивача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що юрист зайнятий у іншому судовому процесі.
Дослідивши матеріали справи, суд залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки Позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження обставин вказаних у телеграмі.
Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 1993 року проектно-конструкторським відділом республіканського підприємства «Кримзв’язок»була розроблена «Схема розвитку телефонної мережі м. Сімферополь».
Вказаною схемою було передбачено розвиток мережі по станціям та вузлам №2, 3 з відкриттям 5-го вузлового району на базі електронної АТС з опорно-транзитним вузлом ОПТС-51, в якій планувалося включення станцій з індексами 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59.
26.12.2000р. Відповідачем була прийнята постанова №21-п «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу», відповідно до якої:
1. Визнати, що ВАТ «Укртелеком»в особі Кримської дирекції займає монопольне становище на ринку з товарними межами «місцевий телефонний зв'язок»в межах міста Сімферополя із часткою 68,8 відсотка.
2. Визнати дії ВАТ «Укртелеком»в особі Кримської дирекції в частині переведення існуючої електронно-цифрової опорно-транзитної АТС-51міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію, як опорно-транзитна у режим кінцевої станції, порушенням антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п’ятим статті 4 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом здійснення дій, що призвели до створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання (ВК «Кримтел»ЛТД).
3. На підставі ч.1 ст.19 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»накласти на ВАТ «Укртелеком» в особі Кримської дирекції штраф у розмірі 750000 грн.
4. Зобов’язати ВАТ «Укртелеком»в особі Кримської дирекції припинити порушення шляхом забезпечення ВК «Кримтел»можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомлення про вжиті заходи Антимонопольний комітет України у тримісячний термін з дня отримання постанови.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.01р. у справі №12/446 в задоволені позову Третій особі до Відповідач про визнання недійсною постанови Відповідача від 26.12.00р. №21-р «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу»було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.02р. у справі №12/446 апеляційна скарга на рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.01р. була повернута без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.02р. рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.01р. було скасовано частково, справа №12/446 була направлена на новий розгляд.
08.07.02р. Третя особа звернулась до Відповідача із заявою про перегляду постанови Відповідача від 26.12.00р. №21-п, у зв’язку з відсутністю негативних наслідків, які є обов’язковими для застосування абз.5 ст.4 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»та притягнення Третьої особи до відповідальності.
Розпорядженням Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 11.10.02р. №149 була анульована ліцензія від 29.12.97р. Позивача, видана на будівництво і технічне обслуговування мереж місцевого телефонного зв’язку загального користування з правом надання послуг зв’язку в частині використання номерного ресурсу та приєднання операторів до мереж електрозв’язку загального користування.
Розпорядженням Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 22.11.02р. №188 було вилучено наявний у Позивача номерний ресурс мереж телекомунікацій загального користування (індекси 51хххх, 52хххх, 57хххх, 58хххх).
02.09.2003р. Відповідачем було прийнято рішення №286-р «Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000», відповідно до якого була скасована постанова Антимонопольного комітету України від 26.12.2000р. №21-п у частині: визнання дій Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Кримської дирекції в частині переведення існуючої електронно-цифрової опорно-транзитної АТС-51міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію, як опорно-транзитна у режим кінцевої станції, порушенням антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п’ятим статті 4 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом здійснення дій, що призвели до створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання (ВК «Кримтел»ЛТД); накладення на Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Кримської дирекції штрафу в розмірі 750000 грн.; зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Кримської дирекції припинити порушення шляхом забезпечення ВК «Кримтел»можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомлення про вжиті заходи Антимонопольний комітет України у тримісячний термін з дня отримання постанови.
В частині визначення монопольного становища Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Кримської дирекції на ринку з товарними межами «місцевий телефонний зв’язок»в межах міста Сімферополя із часткою 68,8 відсотка постанову Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-п залишити без змін.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.02.07р. за новим розглядом справи №12/446-21/543 відмовлено у задоволенні первісного позову Третьої особи та зустрічного позову Відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.07р. рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.07р. за новим розглядом справи №12/446-21/543 змінено та викладено в наступній редакції. Первісний позов задовольнити частково, визнати недійсними пункти 2, 3 та 4 резолютивної частини постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-П «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу»у справі №04/19-2000.
У вказаній постанові Київській апеляційний господарський суд вказав про наступне. Відповідач при винесенні п.2, 3, 4 постанови №21-П «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу», якими були визнані дії Третьої особи порушенням антимонопольного законодавства, неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи та які були визнані встановленими. Проектно-конструкторським відділом Республіканського підприємства зв’язку «Кримзв’язок»у 1993р. була розроблена «Схема розвитку телефонної мережі м. Сімферополя», яка призначалась для внутрішнього використання підприємством «Кримзв’язок», правонаступником якого був спочатку КРЕЗ «Кримтелеком», а потім Третя особа. В наступному, у 1995р. була розроблена Регіональна програма розвитку електрозв’язку у АРК., якою передбачалось будівництво нових цифрових мереж зв’язку з сучасною апаратурою для можливого їх використання не тільки КРЕЗ «Кримтелеком», а також іншими підприємствами, що діють у галузі зв’язку. Посилань на «Схему розвитку телефонної мережі м. Сімферополя», на яку посилається Відповідач, дана програма не містила. Отже, оскільки Регіональна програма розвитку електрозв’язку у Криму була затверджена у 1995р., а Позивач діє з 1993р., то і відповідно посилання Відповідача на те, що компанію було створено саме для реалізації Регіональної програми спростовується матеріалами справи та не приймається до уваги Київським апеляційним господарським судом.
Будівництво ОПТС-54 здійснювалось відповідно до вимог нормативних актів, впливає на розвиток конкуренції на ринку послуг цифрової телефонної мережі і ніяким чином не призвело до створення перешкод для розвитку діяльності Позивача. Робота двох ОПТС в одному 100-тисячному індексі можлива, що підтверджується висновками ВАТ «Дніпрозв’язок», в якому, зокрема, наведено перелік операторів в Україні, які одночасно працюють на телефонній мережі загального користування в одному 100-тисячному індексі та висновками ДІР ПОЗ «Укрзв’язокпроект», які містяться в доповненнях до висновку техніко-технологічної експертизи, в якому зазначено, що при будівництві цифрових мереж не виключена можливість організації кількох ОПТС, у тому числі таких, що належать різним операторам. Відповідач при прийнятті спірної постанови безпідставно керувався книгою «Руководящего документа по общегосударственной системе автоматизированной телефонной связи», оскільки вказані положення не розповсюджуються на взаємодію мереж приватних операторів із мерею зв’язку загального користування.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.07р. касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.07р. у справі №12/446-21/543 була повернута скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.08.07р. було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 06.07.07р. у справі №12/446-21/543.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про захист економічної конкуренції»органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують; наявності інших підстав, передбачених законами України.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.58 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть залишити рішення без змін; змінити рішення, скасувати рішення.
З наведених норм вбачається, що Відповідач має право за заявою особи переглянути прийняте рішення та за наявності: істотних обставин, які не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, та призвели до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, може скасувати раніше прийняте рішення повністю або частково.
Як встановлено судом 26.12.2000р. Відповідачем була прийнята постанова №21-п «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу», якою було: 1) визнано, що Третя особа займає монопольне становище на ринку з товарними межами «місцевий телефонний зв'язок»в межах міста Сімферополя із часткою 68,8 відсотка; 2) визнано дії Третьої особи в частині переведення існуючої електронно-цифрової опорно-транзитної АТС-51 міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію, як опорно-транзитна у режим кінцевої станції, порушенням антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п’ятим статті 4 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом здійснення дій, що призвели до створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання (Позивача); 3) на Третю особу було накладено штраф у розмірі 750000 грн.; 4) зобов’язано Третю особу припинити порушення шляхом забезпечення Позивачу можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомлення про вжиті заходи Антимонопольний комітет України у тримісячний термін з дня отримання постанови.
Вказана постанова була обґрунтована тим, що відповідно до Комплексної програми створення єдиної національної системи зв’язку та розробленої на її основі Регіональної програми розвитку зв’язку в Криму у 1993р. був створений Позивач. Основною метою створення Позивача було залучення коштів, необхідних для реалізації зазначеної Регіональної програми, яка передбачала перехід на цифрові системи комутації. Переключення відбувається в межах одного стотисячного номерного індексу, незважаючи на наявність вільних стотисячних номерних індексів. Таке переключення призводить до створення перешкод для розвитку діяльності Позивача на ринку послуг місцевого телефонного зв’язку та до обмеження конкуренції на зазначеному ринку. Крім того, у вказаній постанові було зазначено, що у Генеральній схемі пропонувалося здійснити розвиток телефонної мережі оператора «Кримтелеком» на основі його керуючого комплексу ОПТС 1, при цьому ОПТС-51 Позивача переводилося в режим кінцевої станції з підключенням до РАТС-54, оскільки робота двох ОПТС в одному стотисячному індексі неможлива, що підтверджується п.3.4.2. розділу 2 книги 1 «Руководящего документа по общегосударственной системе автоматизированной телефонной связи». Тобто Третя особа фактично відхиляє можливість виходу Позивача на мережі електрозв’язку загального користування через власну опорно-транзитну станцію, що призводить до негативних наслідків для Позивача.
Як встановлено судом, Третя особа звернулась до Відповідача із заявою від 08.07.02р. про перегляд постанови Відповідача від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000.
Як встановлено судом 02.09.2003р. Відповідачем було прийнято рішення №286-р «Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000», відповідно до якого була скасована постанова Антимонопольного комітету України від 26.12.2000р. №21-п у частині: 2) визнання дій Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Кримської дирекції в частині переведення існуючої електронно-цифрової опорно-транзитної АТС-51 міста Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію, як опорно-транзитна у режим кінцевої станції, порушенням антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п’ятим статті 4 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом здійснення дій, що призвели до створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання (ВК «Кримтел»ЛТД); 3) накладення на Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської дирекції штрафу в розмірі 750000 грн.; 4) зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Кримської дирекції припинити порушення шляхом забезпечення ВК «Кримтел»можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомлення про вжиті заходи Антимонопольний комітет України у тримісячний термін з дня отримання постанови.
Як встановлено судом вказане рішення Відповідача від 02.09.2003р. №286-р «Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000»було обґрунтовано тим, що обставини, про які не було і не могло бути відомо під час прийняття даної постанови свідчать про відсутність в діях Третьої особи порушень антимонопольного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дії, що призвели до створення перешкод доступу на ринок іншого суб’єкта господарювання.
Дане рішення було обґрунтовано наступним. «Схема розвитку телефонної мережі м. Сімферополя», якою конкретизовано схему зв’язку у м. Сімферополь та статус АТС-51, не має ніякої юридичної сили для операторів. Інформація про те, що в одному 100-тисячному індексі не можуть працювати дві опорно-транзисторні станції спростовуються висновками ВАТ «Діпрозв’язок»та ДІР ПОЗ «Укрзв’язокпроект». Висновок, що оператори стільникового, транкінгового зв’язку та відомчі оператори, які були приєднані до мережі Позивача, вимушені переключатись на РАТС-54 не підтверджується фактичним обставинами справи.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна з сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в який беруть участь ті ж самі сторони.
Згідно з ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2005р. у даній справі, попередні судові інстанції не виконали вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду від 11.05.04р., а саме у новому розгляді справи не витребувані судові рішення зі справи 12/446 і, відповідно, не визначено за допомогою встановлених у цій справі фактів правильність висновку Відповідача в його постанові від 26.12.0000р. №21-п щодо порушення Третьою особою вимог антимонопольного законодавства. У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно витребувати судові рішення зі справи №12/446, визначити за допомогою встановлених у цій справі фактів правильність висновку Відповідача в його постанові від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000 щодо порушення Третьою особою вимог антимонопольного законодавства і вирішити спір відповідно до вимог законодавства, що було чинним на час виникнення спірних відносин сторін зі справи. Як встановлено судом постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.07р. у справі №12/446-21/543 позов Третьої особи задоволений частково, визнані недійсними пункти 2, 3, 4 постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-П «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу»у справі №04/19-2000. Таке рішення було прийняте Київським апеляційним господарським судом на тій підставі, що Відповідач при винесенні п.2, 3, 4 вказаної постанови неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи і не довів обставин, які мають значення для справи та які були визнані встановленими.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд встановив, що проектно-конструкторським відділом Республіканського підприємства зв’язку «Кримзв’язок»у 1993р. була розроблена «Схема розвитку телефонної мережі м. Сімферополя», яка призначалась для внутрішнього використання підприємством «Кримзв’язок», правонаступником якого був спочатку КРЕЗ «Кримтелеком», а потім Третя особа. В наступному, у 1995р. була розроблена Регіональна програма розвитку електрозв’язку у АРК., якою передбачалось будівництво нових цифрових мереж зв’язку з сучасною апаратурою для можливого їх використання не тільки КРЕЗ «Кримтелеком», а також іншими підприємствами, що діють у галузі зв’язку. Посилань на «Схему розвитку телефонної мережі м. Сімферополя», на яку посилається Відповідач, дана програма не містила. Отже, оскільки Регіональна програма розвитку електрозв’язку у Криму була затверджена у 1995р., а Позивач діє з 1993р., то і відповідно посилання Відповідача на те, що компанію було створено саме для реалізації Регіональної програми спростовується матеріалами справи та не приймається до уваги Київським апеляційним господарським судом. Будівництво ОПТС-54 здійснювалось відповідно до вимог нормативних актів, впливає на розвиток конкуренції на ринку послуг цифрової телефонної мережі і ніяким чином не призвело до створення перешкод для розвитку діяльності Позивача. Робота двох ОПТС в одному 100-тисячному індексі можлива, що підтверджується висновками ВАТ «Дніпрозв’язок», в якому, зокрема, наведено перелік операторів в Україні, які одночасно працюють на телефонній мережі загального користування в одному 100-тисячному індексі та висновками ДІР ПОЗ «Укрзв’язокпроект», які містяться в доповненнях до висновку техніко-технологічної експертизи, в якому зазначено, що при будівництві цифрових мереж не виключена можливість організації кількох ОПТС, у тому числі таких, що належать різним операторам. Відповідач при прийнятті спірної постанови безпідставно керувався книгою «Руководящего документа по общегосударственной системе автоматизированной телефонной связи», оскільки вказані положення не розповсюджуються на взаємодію мереж приватних операторів із мерею зв’язку загального користування.
З наведених обставин вбачається, що Відповідач прийняв спірне рішення №286-р «Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-п у справі №04/18-2000»на тих же підставах та обставинах, які були встановлені чинною на даний час постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.07р. у справі №12/446-21/543, якою дані пункти 2, 3, 4 були визнані недійсними.
За вказаних обставин суд вважає, що Відповідачем правомірно, у відповідності до ст.58, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»були скасовані 2, 3, 4 постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.00р. №21-П «Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу»у справі №04/19-2000.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва вважає, що у задоволенні позову Позивачу належить відмовити.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.1, 4, 21, 33, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. У позові відмовити повністю.
Головуючий суддя Ю.Л.Власов
Суддя О.А. Кролевець
Суддя П.І. Паламар
Рішення підписане 15.02.2008р.