ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/315 | 20.12.07 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство»
До Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК»
Про стягнення 38105,29 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача: Пічкур С.Д. –довіреність № 271 від 11.12.2006
Від відповідача: не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 38105,29 грн. за Договором перевезення № 207 від 20.11.2006, а саме: 31586,81 грн. заборгованості за надані послуги, 3881,00 грн. –пені, 3% річних –710,70 грн. та 1926,78 грн. –інфляційних збитків, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –382,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2007.було порушено провадження у справі № 47/315 та призначено її до рогляду на 28.11.2007.
Ухвалою суду від 28.11.2007 розгляд справи було відкладено на 20.12.2007 у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
В судовому засіданні 20.12.2007 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві.
Відповідач вимог ухвал суду від 05.10.2007 та 28.11.2007 не виконав, відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надав, і в повторне судове засідання 20.12.2007 свого представника не направив. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання 20.12.2007 був повідомлений належним чином.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач знаходиться за адресою: 01023, м.Київ, вул. Мечникова, 16. Ухвали суду від 05.10.2007 та 28.11.2007 направлені відповідачу за вказаною адресою.
У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучені до матеріалів справи.
Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, необхідні для вирішення спору, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, Господарський суд міста Києва,-
ВСТАНОВИВ:
20.11.2006 між ВАТ «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство»(далі –Позивач), в якості виконавця, та ЗАТ «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК»(далі –Відповідач), в якості замовника, укладено Договір № 207 (далі –Договір), згідно умов якого позивач зобов’язується виділити автотранспорт відповідачу для перевезення цукрового буряка та кукурудзи в об’ємі 2000 тон на загальну відстань 45 км. по маршруту Медвин –Миронівна, а відповідач зобов’язується своєчасно та в повному обсязі оплатити надані авто послуги на умовах цього договору (далі –послуги).
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за послуги здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, або готівкою в касу позивача протягом трьох банківських днів з дня отримання вантажу вантажоодержувачем.
Згідно позовної заяви, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажу (цукрового буряку та кукурудзи), згідно п.2.2 Договору доставлено вантаж до місця призначення і передано його уповноваженій на отримання вантажу особі, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на податкових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунках-фактури (оригінали були досліджені судом у судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи) на загальну суму 31586,81 грн.
Також, факт надання позивачем послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 31586,81 грн. підтверджується двосторонньо підписаним актом здавання-приймання робіт (надання послуг) до договору № 207 від 20.11.2006, який було складено сторонами 25.12.2006.
24.03.2007 позивачем, з метою отримання грошових коштів за надані, але не оплачені послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 31586,81 грн. за укладеним Договором, направлено на адресу відповідача претензію № 118 від 23.03.2007 з вимогою сплатити суму заборгованості за надані послуги у розмірі 31586,81 грн.
Згідно пояснень представника позивача, на день звернення позивача до суду, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 31586,81 грн. за надані позивачем послуги за Договором не сплатив.
Згідно статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно статті 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Статтею 175 частиною 1 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату і укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно статті 45 Статуту автомобільного транспорту УРСР затвердженої Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 р. N 401 (із змінами та доповненнями) за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно статті 9 Конвенції «Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам /КДПГ/ (Указ ПВС СССР про приєднання СССР до Конвенції від 01.08.1983 року № 9763-X) накладна, поки не доведено протилежне, слугує доказом умов договору і підтвердженням прийняття вантажу перевізником.
Пунктом 3.1 Роз’яснення ВАСУ від 21.07.92 р. N 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом»визначено, що відповідно до статті 127 Статуту автотранспортні підприємства (у тому числі транспортно-експедиційні), вантажовідправники та вантажоодержувачі несуть матеріальну відповідальність за порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезень вантажів, на підставі Статуту. Таким чином, автотранспортні підприємства вантажовідправників і вантажоодержувачі в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що випливають із Статуту, несуть матеріальну відповідальність в межах, передбачених відповідними його статтями (стаття 153 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 р. N 401 передбачає, що автотранспортні підприємства і організації, вантажовідправники, вантажоодержувачі і пасажири в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що випливають з цього Статуту, несуть матеріальну відповідальність лише в межах, передбачених відповідними статтями цього Статуту).
Згідно п. 3.2 Роз’яснення ВАСУ від 21.07.92 р. N 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом»за загальними нормами цивільного законодавства особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність лише при наявності вини, крім випадків, передбачених законом (згідно зі статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом та особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач умови Договору виконав належним чином: ним було надано послуги по перевезенню вантажу (цукрового буряку та кукурудзи) загалом на суму 31586,81 грн., що підтверджується товарно-транспортними та податковими накладними, а також актом здавання-приймання робіт (надання послуг) по перевезенню вантажу від 25.12.2006, а відповідач у встановлений договором строк свої зобовязання по повній оплаті отриманих послуг згідно товарно-транспортних накладних, податкових накладних та акту здавання-приймання робіт (надання послуг) по перевезенню вантажу загалом на суму 31586,81 грн. - не виконав у повному обсязі, а тому на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 31586,81 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.
На підставі викладеного, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги за Договором в розмірі 31586,81 грн. - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті наданих послуг за Договором в розмірі 31586,81 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 708,76 грн.
Згідно розрахунку суду розмір 3% річних складає 708,76 грн.:
(31586,81 грн. (сума заборгованості за Договором)/ 365днів х 3% х 273 дня (кількість днів прострочення з 02.01.2007 по 01.10.2007) = 708,76 грн.
Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті наданих послуг за Договором в розмірі 31586,81 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно розрахунку суми інфляційних втрат за період з 02.01.2007 (дата сплати згідно п. 4.1 Договору) по 01.10.2007 (дата звернення позивача з позовом), який викладено позивачем у позові і з яким погоджується суд, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі 31586,81 грн. по повній оплаті наданих послуг за Договором саме в цей період, складає 1926,78 грн., а саме:
(31586,81 грн. (сума заборгованості за Договором) х 100,5% (індекс інфляції у січні 2007 року) х 100,6% (індекс інфляції у лютому 2007 року) х 100,2% (індекс інфляції у березні 2007) х 100,0% (індекс інфляції у квітні 2007 року) х 100,6% (індекс інфляції у травні 2007 року) х 102,2% (індекс інфляції у червні 2007 року) х 101,4% (індекс інфляції у липні 2007 року) х 100,6% (індекс інфляції у серпні 2006 року)/100% - 31586,81грн.) = 1926,78 грн.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2 Договору при затримці розрахунків, Змовник (вдщповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором в розмірі 31586,81 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно розрахунку суми пені за період з 02.01.2007 (дата сплати згідно п.4.1 Договору) по 01.10.2007 (дата звернення позивача з позовом), який викладено позивачем у позові і з яким погоджується суд, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі 31586,81 грн. по повній оплаті наданих послуг за Договором саме в цей період, складає 3881,00 грн. , а саме:
В період з 02.01.2007 по 01.06.2007 року (149 днів) облікова ставка НБУ складала 8,5% (подвійна - 17%):
(31586,31 грн. (сума заборгованості за Договором) х 17% х 149 дні)/365 = 2192,00 грн.
В період з 01.06.2007 по 01.10.2007 року (122 дні) облікова ставка НБУ складала 8,0% (подвійна –16%):
(31586,00 грн. (сума заборгованості за Договором) х 16% х 122 днів)/365 = 1689,00 грн.
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, складає: 2192,00 грн. + 1689,00 грн. = 3881,00 грн.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позові, не надав.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково: в частині стягнення з Відповідача 31586,81 грн. –основного боргу, 708,76 грн. –3% річних, 1926,78 грн. –збитків від інфляції та 3881,00 грн. –пені.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 100, 64 грн. - витрат по сплаті державного мита та 116, 42 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК»(01133, м.Київ, вул.Мечникова, 16, р/р 2600311886 в АППБ «Аваль»м.Києва, МФО 300335, код ЄДРПОУ 31925477), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство»(19300, Черкаська обл., смт.Лисянка, пров.Бужанський, 40, р/р 26006300190 в Лисянському відділенні Ощадбанку, МФО 354626, код ЄДРПОУ 03766613) суму заборгованості у розмірі 31586 (тридцять одна тисяча п’ятсот вісімдесят шість) грн. 81 коп., 708 (сімсот вісім) грн. 76 коп. –3% річних, 1926 (одна тисяча дев’ятсот двадцять шість) 78 коп. –збитків від інфляції та 3881 (три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. - пені, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн. 03 коп. та 117 (сто сімнадцять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Повернути Відкритому акціонерному товариству «Лисянське ремонтно-транспортне підприємство»(19300, Черкаська обл.., смт.Лисянка, пров.Бужанський, 40, роз.рах. 26006300190 в Лисянському відділенні Ощадбанку, МФО 354626, код ЄДРПОУ 03766613) з Державного бюджету України 00 (нуль) грн. 95 (дев’яносто п’ять) коп. зайво сплаченого державного мита.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.Р. Станік