ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  35/63

05.02.08

За позовом                    Державного комітету України з державного матеріального резерву

До відповідача           Державної акціонерної компанії "Хліб України"

Про                              повернення до державного резерву 114510,076 тонн пшениці третього класу, 127189,026 тонн пшениці четвертого класу, стягнення 99287814,88 грн. штрафу

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Висотенко І.М. (за дов.)

           Ємельянова Л.С.  (за дов.)

Від відповідача          Кліновський Е.В. (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом Державний комітет України з державного матеріального резерву до державної акціонерної компанії "Хліб України" про стягнення основної заборгованості - 114510,076 тонн пшениці третього класу, 127189,026 тонн пшениці четвертого класу, та стягнення 613796982,01 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору № юр/1 від 06.02.1998, не повернув до 01.10.1998 відпущені позивачем на умовах позики 114510,076 тонн пшениці третього класу, 127189,026 тонн пшениці четвертого класу, у зв’язку з чим зобов’язаний сплатити штраф за невиконання зобов’язання щодо повернення майна.

Ухвалою суду від 04.02.2002 (суддя Михальська Ю.Б.) було порушено провадження у справі № 35/63.

Ухвалою від 25.02.2002 провадження у справі було зупинено до вирішення питання щодо визначення боргових зобов’язань відповідача.

Розпорядження заступника голови господарського суду від 04.10.2005 справу було доручено прийняти до провадження судді Ковтуну С.А.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, яке мотивоване відсутністю заборгованості відповідача.

Суд поновив провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України ухвалою від 18.04.2007.

У судовому засіданні 05.06.2007 представниками сторін було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Позивач змінив вимоги зі стягнення зерна на зобов’язання відповідача повернути його до державного резерву та збільшив розмір вимог в частині стягнення штрафу. Зокрема, сторона просить стягнути 99287814,88 грн. штрафу

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю та вважає, що позивачем не доведено передачу зерна та пропущено позовну давність.

Також відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

06.02.1998 між Державним комітетом України по матеріальних резервах, закритим акціонерним товариством "Торговельно-енергетична компанія "Ітера Україна" та Державною акціонерною компанією "Хліб України" було укладено договір № юр/1 (далі –Договір), предметом якого є відпуск Державним комітетом України по матеріальних резервах закритому акціонерному товариству "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Україна" 249 тис. тонн продовольчого зерна державного резерву (120 тонн пшениці третього класу, 129 тонн пшениці четвертого класу) для розрахунків з Туркменістаном за отриманий газ та повернення вказаної кількості зерна до держаного резерву ДАК "Хліб України" до 1 жовтня 1998 року.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1041  від 20.06.2000 було утворено на базі ліквідованого Державного комітету по матеріальних резервах у складі Міністерства економіки урядовий орган державного управління - Державне агентство з управління державним матеріальним резервом та визначено останнє правонаступником Державного комітету по матеріальних резервах.

У подальшому Указом Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 на базі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом було утворено  Державний комітет України з державного матеріального резерву як центральний орган виконавчої влади та встановлено, що Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Таким чином, у зв’язку з правонаступництвом, позивач є стороною за Договором.

Договір було укладено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.1998 № 79.

          На виконання умов Договору позивач передав ЗАТ "Торговельно-енергетична компанія "Ітера-Україна" 249 тис. тонн продовольчого зерна державного резерву: 120 тонн пшениці третього класу, 129 тонн пшениці четвертого класу. Факт передачі зерна підтверджується нарядами форми р-28а, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

          У свою чергу, відповідачем було повернуто зерно позивачу частково. 114510,076 тонн пшениці третього класу та 127189189,026 тонн пшениці четвертого класу повернуто не було.

          Оскільки цивільні права і обов’язки за Договором продовжують існувати, в силу п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вони регулюються ЦК України від 16.01.2003.

          Як зазначено вище, Договір, сторонами за яким є позивач (позичкодавець) і відповідач (користувач), за свою правовою природою є договором позики.

          Факт одержання у позику пшениці відповідач не заперечує.

          Одним із основних обов’язків користувача за договором позики є обов'язок  повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання (ст. 833 ЦК України).   

          Строк повернення, відповідно до п. 1.1 Договору, було встановлено до 1 жовтня 1998 року.

          Оскільки матеріальні цінності відповідачем на даний час позивачу не повернуті, ним порушено вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, вимоги про зобов’язати відповідача повернути до державного резерву 114510,076 тонн пшениці третього класу та 127189189,026 тонн пшениці четвертого класу є законними та обґрунтованими.

          Посилання позивача на пропущення позовної давності є необґрунтованими, оскільки ст. 83 ЦК УРСР, чинної на час звернення позивача з позовом до суду,  було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів, кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

          У той же час, позовна давність з вимог про стягнення штрафу сплила.

          Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 72 ЦК УРСР скорочена позовна давність тривалістю в шість місяців діяла за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Вимоги про стягнення неустойки не відносились до вимог, на які позовна давність не поширюється (ст. 83 ЦК УРСР). Позивач помилково в обґрунтування своїх доводів щодо непоширення позовної давності на вказані вимоги посилається на п. 2 ч. 1 ст. 83 ЦК УРСР. Як зазначено вище, даною нормою було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів, кооперативних та інших громадських організацій або громадян, і вона (норма) не передбачає можливості не поширення позовної давності на вимоги щодо стягнення неустойки у зв’язку з неповерненням майна.

          Отже, оскільки штрафом є одноразовий платіж, право на стягнення якого виникає з моменту порушення зобов’язання, станом на час звернення позивача до суду (22.01.2002) строк позовної давності за вказаною вимогою закінчився, що, в силу ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.

          З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: зобов’язати відповідача повернути до державного резерву державного резерву 114510,076 тонн пшениці третього класу та 127189189,026 тонн пшениці четвертого класу.

          В іншій частині підстави для задоволення позову відсутні.

          Судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають стягнення з відповідача до Державного бюджету. Зокрема, підлягає стягненню державне мито у розмірі 17000,85 грн. та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 1, 2, 33, 34, 49, 43, 82-85 ГПК  України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Державну акціонерну компанію України  "Хліб України" (м. Київ, вул. Саксаганського, 1 рахунок 26001201786001 в Хрещатинському відділенні АКБ Україна, МФО 300034, код 20047943) повернути до державного резерву 114510,076 тонн пшениці третього класу та 127189189,026 тонн пшениці четвертого класу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Державної акціонерної компанії "Хліб України" до Державного бюджету України 17000,85 грн. та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

С.А. Ковтун