|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
07.08.2006р. |
м.Київ |
№ 11/257-А |
|
За позовом |
Державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу” |
|
до |
1. Державної податкової адміністрації України, 2. Державної податкової адміністрації у м. Києві, 3. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
|
про |
скасування рішень. |
Головуючий суддя Євсіков О.О.,
судді Хрипун О.О.,
Копитова О.С.
Секретар судового засідання Дупляк С.А.
Представники:
від позивача: Хромова С.М. (предст. за дов.);
від відповідача-1: Кваша Т.М. (предст. за дов.);
від відповідача-2: Чуйко Л.Ю. (предст. за дов.);
від відповідача-3: Купельський О.М. (предст. за дов.); Гончарук Л.І. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.08.2006 о 14 год. 35 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.08.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.175.164,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.587.582,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.587.582,00 грн.;
- рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 177/23-00/22/23-5 про результати розгляду скарги;
- рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.12.2005 № 3785/10/25-144 про результати розгляду скарги;
- рішення Державної податкової адміністрації України від 24.02.2006 № 1700/4/25-0115 про результати розгляду скарги.
13.07.2006 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати нечинними:
- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1, в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.;
- рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 177/23-00/22/23-5 про результати розгляду скарги;
- рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.12.2005 № 3785/10/25-144 про результати розгляду скарги;
- рішення Державної податкової адміністрації України від 24.02.2006 № 1700/4/25-0115 про результати розгляду скарги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, отримуючи грошові кошти за договорами безповоротної фінансової допомоги, діяв як повірений від іменні довірителя -Міністерства транспорту України, а вказані кошти спрямовувались на фінансування робіт по реконструкції адміністративної будівлі Мінтрансу за адресою: пр. Перемоги, 14. Таким чином вказані кошти не передавались позивачеві у власність та не є його доходами, оскільки спрямовувались на реконструкцію будівлі довірителя, який є фактичним вигодонабувачем.
Відповідачі проти позову заперечують. У запереченнях на позов зазначають, що позивач, отримуючи грошові кошти за договорами безповоротної фінансової допомоги, всупереч пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 „Про оподаткування прибутку підприємств” не включав їх до складу валових доходів, чим занизив податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 40.580.173,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем-3 - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районні м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача -Державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу”, за наслідками якої був складений акт № 434/23-3/30218246 від 05.08.2005, котрим встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -акт перевірки).
На підставі акта перевірки відповідачем-3 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2005 № 874/23-3/0, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.175.164,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.587.582,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.587.582,00 грн.
Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ та п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (в редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 238/5429) позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
В задоволенні скарг позивача на прийняте відповідачем-3 податкове повідомлення-рішення в межах процедури адміністративного оскарження рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 177/23-00/22/23-5, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.12.2005 № 3785/10/25-144 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 24.02.2006 № 1700/4/25-0115 про результати розгляду скарги було відмовлено.
За результатами адміністративного оскарженням відповідачем-3 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2005 № 874/23-3/1, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 6 „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.175.164,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.587.582,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.587.582,00 грн.
При цьому суд відзначає, що сума податку на прибуток у розмірі 7.409,00 грн. та відповідна сума штрафних санкцій у розмірі 7.409,00 грн., включена до спірного податкового повідомлення-рішення, донарахована згідно з актом перевірки за завищення валових витрат та, відповідно, заниження податку на прибуток на вказану суму внаслідок включення до валових витрат сум матеріальної допомоги за надані дитячі путівки, позивачем не оспорюється та визнається у наданій суду письмовій заяві.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем-3 визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн. (тобто в оскаржуваній позивачем частині), за порушення ДП „Укрсервіс Мінтрансу" пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що згідно з висновками акта перевірки полягало у не включенні до сукупного валового доходу за період з 01.10.2003 по 30.09.2004 сум коштів у загальному розмірі 147.768.712 грн. у вигляді безповоротної фінансової допомоги, що надходили на рахунок позивача № 26006019741 в АБ „Експрес-Банк" м. Києва (МФО 322959) від інших підприємств з метою фінансування реконструкції адміністративної будівлі Мінтрансу за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14.
З такими висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, ДП „Укрсервіс Мінтрансу" відповідно до статуту є державним підприємством, органом управління якого Міністерство транспорту та зв'язку України (копія статуту в справі).
Згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 474-р „Про заходи щодо розміщення Мінтрансу" з метою підвищення ефективності роботи Мінтрансу та урядових органів державного управління, що діють у його складі” дозволено їх розміщення в адміністративній будівлі у м. Києві за адресою: проспект Перемоги, 14, та постановлено про проведення реконструкції вказаної будівлі у 2002 - 2003 роках.
В даному розпорядженні передбачено, що:
- Міністерство транспорту України затверджує в установленому порядку проектно-кошторисну документацію;
- фінансування витрат, пов'язаних з реконструкцією та обслуговування адміністративної будівлі здійснювати в установленому порядку в межах бюджетного призначення на поточний рік;
- Мінекономіки, Мінфіну, Мінтрансу під час розроблення проектів Державної
програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету України на 2003 рік
передбачити в межах можливостей бюджету кошти на реконструкцію зазначеної
адміністративної будівлі.
Як свідчать матеріали справи, з Державного бюджету протягом 2002-2003 років кошти на виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією будівлі, не виділялись.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 686-р "Про внесення зміни до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 № 474" джерела фінансування робіт, пов'язані з реконструкцією, були розширені. Зокрема, було передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реконструкцією та обслуговуванням адміністративної будівлі, здійснювати в установленому порядку в межах бюджетного призначення на відповідний рік та за рахунок інших коштів відповідно до законодавства.
На виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 за № 474-р та № 686 від 20.11.2003 було видано наказ Міністерства транспорту України № 798 від 11.11.2002 "Про фінансування робіт по реконструкції будівлі за адресою пр. Перемоги, 14", яким було визначено, що на фінансування робіт по реконструкції будівлі будуть залучатися кошти підприємств транспортно-дорожнього комплексу Мінтрансу. Цим же наказом Державному підприємству "Укрсервіс Мінтрансу" було доручено від імені Мінтрансу за рахунок фінансових внесків підприємств транспортно-дорожнього комплексу Мінтрансу здійснювати фінансування робіт по реконструкції будівлі; фінансування проводити за рахунок коштів, які надходитимуть на окремий спеціальний рахунок (№ 26006019741 в АБ "Експрес-Банк" м. Києва, ДП "Укрсервіс Мінтрансу"); після виконання робіт по реконструкції будівлі передати реконструкцію в сумі загальної вартості проведених робіт на баланс Мінтрансу.
Для виконання вказаних робіт, пов'язаних з реконструкцією, між Міністерством транспорту України (Довірителем) та ДП "Укрсервіс Мінтрансу" (Повіреним) було укладено договір доручення від 11.11.2002 № 000/030-2002 строком до 31.12.2005 (згідно з додатковими угодами від 31.12.2004 та від 01.12.2002), відповідно до якого:
а) Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання вчинити від імені і за рахунок Довірителя такі дії (пункт 1.1. Договору):
- здійснювати фінансування робіт по реконструкції будівлі за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 14;
- проводити контроль за виконанням таких робіт по реконструкції;
- укладати угоди, здійснювати приймання та підписання актів виконаних робіт у
генпідрядної організації та всіх інших структур, які будуть задіяні у реконструкції;
б) фінансування робіт по реконструкції будівлі провадиться Повіреним за рахунок
коштів, які надходитимуть на п/р Повіреного № 26006019741 у АБ "Експрес-Банк";
фінансування робіт провадиться виключно в межах кошторису, затвердженого Довірителем
(пункт 2.1. Договору);
в) по закінченню робіт по реконструкції будівлі, все одержане у зв'язку з
виконанням цього доручення Повірений в місячний термін передає Довірителю по акту
виконання доручення (п. 2.4. Договору);
г) витрати на виконання доручення здійснюються за рахунок коштів, які надходитимуть на р/р Повіреного № 26006019741 у АБ "Експрес-Банк" м. Київ (п. 2.7.
Договору).
На підставі вказаного договору доручення позивачем як повіреним, що діяв від імені Міністерства транспорту України, було підписано з третіми особами ряд договорів безповоротної фінансової допомоги, копії яких долучені до матеріалів справи. В текстах цих договорів прямо зазначено, що ДП "Укрсервіс Мінтрансу" при укладенні договорів діє від імені Мінтрансу на підставі договору доручення № 000/030-2002.
Як вказано в акті перевірки та визнається сторонами, за вказаними договорами на адресу позивача протягом періоду з 01.10.2003 по 30.09.2004 було перераховано 147.768.712,00 грн.
Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час укладення вищезазначеного договору доручення № 000/030-2002, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Аналогічні положення містить і Цивільний кодекс України від 16.01.2003, що набув чинності з 01.01.2004, а саме: відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до пп. 7.11.1, 7.11.2 п. 7.11 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, у т.ч. органів виконавчої влади, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Згідно з пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, отримуючи грошові кошти за договорами безповоротної фінансової допомоги, діяв як повірений від імені довірителя -Міністерства транспорту України, а вказані кошти спрямовувались на фінансування робіт по реконструкції адміністративної будівлі Мінтрансу за адресою: пр. Перемоги, 14. Вказані кошти не передавались позивачеві у власність та не є його доходами, оскільки спрямовувались на реконструкцію будівлі довірителя, який є фактичним вигодонабувачем.
Таким чином, враховуючи, що кошти за договорами безповоротної фінансової допомоги були отримані позивачем як повіреним, що діяв від імені органу виконавчої влади (Міністерства транспорту України), на думку суду, такі кошти згідно з пунктами пп. 7.9.1, 7.11.1, 7.11.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткуванню податком на прибуток не підлягають.
Судом також встановлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 495-р Міністерству транспорту України делеговано право затвердити проект реконструкції адміністративної будівлі цього Міністерства на проспекті Перемоги, 14 у м. Києві, розроблений ДП "Проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" та рекомендований до затвердження Центральною службою Укрінвестекспертизи Держбуду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 замовником будівництва є юридична або фізична особа, яка замовляє виконання робіт, поставку продукції, надання послуг, пов'язаних із капітальним будівництвом, укладає договори (контракти), контролює хід будівництва та здійснює технічний нагляд за ним, проводить розрахунки за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, приймає закінчені роботи.
Відповідно листа Держбуду № 8/15-341 від 18.12.1998 до функцій дирекції з будівництва не входить здійснення фінансово-господарської діяльності з метою отримання прибутку, а кошти і майно, виділенні на фінансування капітальних вкладень, не належать їй на правах повного господарського відання і не можуть використовуватись на свій розсуд.
Роз'яснення щодо оподаткування операцій з будівництва за кошти залучені платником податку надавалися також в Листах ДПА України № 4473/6/15-1116 від 07.08.2000 та № 23860/7/15-1117 від 07.12.2004, де в останній редакції вказано, що валові доходи виникають відповідно до пп. 11.3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп. 11.2.1 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Так, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що навіть за умови, якби позивач діяв від свого імені, а не в якості повіреної особи Мінтрансу, тобто був замовником з реконструкції з адмінбудівлі Мінтрансу, то податкові зобов'язання з податку на прибуток з коштів, отриманих за договорами безповоротної допомоги, виникали б виключно на підставі правил, встановлених п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто з урахуванням відповідних валових витрат позивача. Проте ані в акті перевірки, ані при розгляді скарги позивача, поданих в порядку адміністративного оскарження, податковими органами не досліджувалися обставини виникнення у позивача і витрат, пов'язаних з використанням коштів, що надійшли як безповоротна фінансова допомога. При цьому відповідачі не заперечують, що отримані кошти витрачались на реконструкцію адмінбудівлі Мінтрансу.
При цьому суд не приймає посилань відповідачів на роз'яснення Міністерства фінансів України (листи від 04.07.2005 та від 03.06.2005) як такі, що не спростовують фактичних обставин справи і не впливають на оподаткування позивачем спірних сум.
Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Належних та допустимих доказів того, що посадову особу чи посадових осіб позивача засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, а також того, що позивач декларував переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, суду не надано.
Зважаючи на те, що суд визнав відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток за розглянути епізодом у загальній сумі 40.580.173,00 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 40.580.173,00 грн. на підставі пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач-3 як суб'єкт владних повноважень з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.
Оскільки податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1 оспорюється позивачем лише в частині визначення йому суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн., та визнається позивачем в частині донарахування йому податку на прибуток у розмірі 7.409,00 грн. та застосовування штрафних санкцій за епізодом з надання допомоги на дитячі путівки, то за таких обставин рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 177/23-00/22/23-5, рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.12.2005 № 3785/10/25-144, рішення Державної податкової адміністрації України від 24.02.2006 № 1700/4/25-0115 про результати розгляду скарги підлягають визнанню нечинними лише в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1 в частині визначення йому суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов немайнового характеру задоволений частково, позивачеві підлягає відшкодуванню половина від суми сплаченого ним судового збору в розмірі 3,40 грн.
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем, відшкодуванню судовим рішенням не підлягають, оскільки не є обов'язковим платежем для подачі позовної заяви, визначеним КАС України, і можуть бути повернуті позивачу шляхом звернення з відповідною заявою до ДП „Судовий інформаційний центр”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69, 70, 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1 в частині визначення Державному підприємству „Укрсервіс Мінтрансу” суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.
Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 177/23-00/22/23-5 про результати розгляду скарги в частині відмови в задоволенні скарги щодо визначення Державному підприємству „Укрсервіс Мінтрансу” суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.
Визнати нечинним рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.12.2005 № 3785/10/25-144 про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1 в частині визначення Державному підприємству „Укрсервіс Мінтрансу” суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.
Визнати нечинним рішення Державної податкової адміністрації України від 24.02.2006 № 1700/4/25-0115 про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.10.2005 № 874/23-3/1 в частині визначення Державному підприємству „Укрсервіс Мінтрансу” суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 81.160.346,00 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40.580.173,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 40.580.173,00 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Укрсервіс Мінтрансу” судові витрати в сумі 1,70 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
|
Головуючий суддя судді |
О.О. Євсіков О.О. Хрипун О.С. Копитова |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.08.2006.