ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2006р. | м.Київ | № 11/64-А |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнігран” |
до | Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
про | визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники:
від позивача: Савков Я.Д. (предст. за дов.);
від відповідача: Андрієвський Ю.В. (предст. за дов.);
Мартинов К.В. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.08.2006 о 11 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.08.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2006 № 14/23-8/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн.
Заявою від 01.03.2006 позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва:
- від 12.01.2006 № 14/23-8/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн.;
- від 23.01.2006 № 32/23-08/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на 356.637,00 грн.;
- від 23.01.2006 № 33/23-8/0, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 228.518,00 грн., в т.ч. 207.744,00 грн. –основний платіж та 20.774,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Ухвалою від 03.03.2006 роз’єднано провадження в адміністративній справі з розгляду позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнігран” про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2006 № 14/23-8/0, від 23.01.2006 № 32/23-08/0 та № 33/23-8/0 з відкриттям адміністративних проваджень в окремих справах за позовом:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнігран” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2006 № 14/23-8/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн., (справа № 11/64-А);
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнігран” про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 23.01.2006 № 32/23-08/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року на 356.637,00 грн.; та № 33/23-8/0, яким позивачу визначену суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 228.518,00 грн., в т.ч. 207.744,00 грн. –основний платіж та 20.774,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, (справа № 11/132-А).
Ухвалою суд від 31.03.2006 у справі № 11/64-А призначалась судово-бухгалтерська експертиза.
19.07.2006 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про збільшення (уточнення) позовних вимог, в якій, окрім визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2006 № 14/23-8/0, просить також зобов’язати відповідача у п’ятиденний термін надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні експорту супутніх послуг у вересні 2005 року позивач правомірно та у відповідності до ст. 6.2 Закону України „Про податок на додану вартість” обчислював ПДВ за нульовою ставкою, а тому підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн. у відповідача не було.
Відповідач проти позову заперечує. У запереченні на позов зазначає, що позивач як комісіонер у вересні 2005 року надавав послуги комітентам з транспортування продукції по митній території України, а тому згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач повинен був нараховувати на ці послуги податок на додану за стовкою 20%.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районні м. Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран", за наслідками якої був складений акт № 3/23-8/24584514 від 12.01.2006, яким встановлено порушення позивачем пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6, пп. 7.7.9 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі –акт перевірки).
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006 14/23-8/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн.
Зокрема, в пп. 3.1.2 п. 3.1 акта перевірки вказано, що ТОВ "Юнігран" (комісіонер) у вересні та серпні 2005 року здійснювало по договорах комісії в інтересах комітентів та від свого імені продаж щебеню гранітного на експорт, в тому числі надавало їм послуги по транспортуванню продукції по митній території України. В акті перевірки зроблено висновок, про те, що в порушення пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 та пп. 7.7.9 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПДВ з вартості транспортних послуг, наданих по транспортуванню продукції комітентів у вересні 2005 року в сумі 1.962.902,00 грн., ТОВ "Юнігран" обліковувало за нульовою ставкою.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до основних напрямків господарської діяльності (оптова торгівля будівельними матеріалами) ТОВ "Юнігран" уклало ряд договорів комісії на продаж продукції з підприємствами - власниками продукції, а саме: договір комісії на продаж продукції № 1-05 від 01.04.2005 з ВАТ "Малинський каменедробильний завод", договір комісії на продаж продукції № 2-05 від 01.04.2005 з ВАТ "Пинязевецький кар'єр" та договір комісії на продаж продукції № 3-05 від 14.04.2005 з ВАТ "Коростенський кар'єр" ( далі - комітенти).
Відповідно до пунктів 5 вказаних договорів (які є ідентичними) за виконання доручення комітент сплачує комісіонерові винагороду в розмірі 2,5% від суми проданої продукції мінус витрати, понесені комісіонером згідно даних договорів.
Підставою для отримання винагороди комісіонером є отримання ним грошей
від покупця та перерахування їх комітенту.
Якщо оплата продукції проведена частково, то винагорода комісіонера
виплачується пропорційно оплаті.
Згідно з п. 6 Договорів винагорода комісіонеру виплачується у національній валюті шляхом перерахування належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих комісіонером - комітенту від продажу продукції.
Грошові кошти комісіонеру виплачуються комітентом протягом двох днів з
моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок останнього.
Відповідно до п. 7 Договорів „Відшкодування витрат” до витрат комісіонера належать:
- витрати на транспортування вантажу, користування вагонами, подачу-забирання вагонів та інших зборів нарахованих залізницею;
- витрати на експортне митне оформлення вантажу для перетинання державного кордону України;
- на отримання необхідних дозволів для експорту вантажу.
Ці витрати враховуються комісіонером при визначенні ціни на продукцію
в договорах купівлі-продажу з покупцем.
Відшкодування витрат, зроблених комісіонером відповідно до п. 7.1 даних Договорів, здійснюється шляхом утримання останнім відповідної суми з платежів, що надходять від покупця в розрахунок за продукцію.
Загальна сума витрат комісіонера визначається щомісяця та відображається в акті прийому-передачі цих витрат (супутніх послуг) відповідно до договору купівлі-продажу з покупцем.
Порядок укладання, умови та виконання договору комісії визначені главою 69 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 1.1 договорів комісії комісіонер (ТОВ "Юнігран") зобов'язується за дорученням комітентів за винагороду здійснити для останніх від свого імені зовнішньоекономічну угоду з продажу продукції на експорт (ст. 1011 Цивільного кодексу України).
Одним з нормативних документів, що регулює зовнішньоекономічну діяльність підприємств, є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до норм вказаного Закону суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних угод, крім тих, які прямо заборонені Законами України. На підставі ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ (із змінами) посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар до посередника (комісіонера) не переходить, здійснюються без обмеження.
При укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом комісіонер має керуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201. Даним нормативним документом визначені суттєві умови зовнішньоекономічних договорів, які в обов'язковому порядку повинні бути відображені в тексті укладеного договору.
Такими договорами у даному випадку є договір № 51/А від 11.04.2005 та договір №52/А від 04.05.2005 року з ТОВ "Атенор" (Росія), який виступає покупцем-нерезидентом. Одними із суттєвих умов зовнішньоекономічного договору є базові умови поставки, визначені Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) N 560 від 01.01.2000 (далі Інкотермс-2000). Даними правилами визначено ряд обов'язків сторін (обов'язки по навантаженню, страхуванню, переходу ризику загибелі або пошкодження товару при його транспортуванні, умови поставки та інше).
Відповідно до п. 3.1 вказаних договорів купівлі-продажу поставка продукції відбувається залізничним транспортом до українсько-російського кордону з оплатою транспортування та оформлення продавцем до станції Зерново - на умовах DAF - Зерново.
Згідно з умовами DAF, які визначено в пункті А.2 правил Інкотермс - 2000, продавець зобов'язаний виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару до названого місця поставки на кордоні та для його транзитного перевезення через будь-яку країну.
В пункті А.З правил Інкотермс - 2000 також визначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту, якщо він названий, у місці поставки на кордоні. Проте, на прохання покупця, на його ризик і за його рахунок продавець може укласти на звичайних умовах договір перевезення з умовою продовження транспортування товару поза назване місце на кордоні до кінцевого пункту призначення в країні імпорту, названого покупцем. Продавець може також відмовитися від укладання такого договору. В такому випадку він зобов'язаний своєчасно сповістити покупця про це.
До справи долучено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 04/04-05/6ПЗ/ДН/05-88/ДНЮ4 від 04.04.2005 (далі договір перевезень), відповідно до якого ДТГО "Південно-Західна залізниця" (далі –Залізниця) надає замовнику - ТОВ "Юнігран" послуги (роботи, операції) по забезпеченню перевезень вантажів, а останній оплачує їх вартість.
Таким чином ТОВ "Юнігран" як продавець за зовнішньоекономічними угодами виконувало умови, покладені на нього вищезазначеним договором та правилами Інкотермс-2000, за умов поставки DAF-Зерново, що в свою чергу підтверджує виконання пункту 4.1 договорів комісії на продаж продукції, згідно якого витрати на транспортування несе комісіонер, тобто ТОВ "Юнігран".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ (із змінами) експортом товарів вважається продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за митний кордон України.
В пункті 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) вказано, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. В свою чергу під супутніми послугами розуміються послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються (п. 1.14 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ( із змінами і доповненнями).
У листі ДПА України від 06.08.2005 № 7497/6/15-2315 вказано, що відповідно п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР ( із змінами і доповненнями) нульова ставка податку при оподаткуванні послуг застосовується виключно щодо операцій з експорту послуг, супутніх експорту товарів. Експорт товарів, до вартості яких включено вартість супутніх такому експорту послуг, засвідчується належно оформленою ВМД.
Оскільки в даному випадку продаж товарів на експорт здійснюється на підставі договору комісії з подальшим укладанням зовнішньоекономічної угоди комісіонером, який діє в інтересах комітента, для підтвердження нульової ставки з податку на додану вартість підприємствам (комісіонеру і комітенту) необхідно враховувати особливості заповнення вантажної митної декларації (далі ВМД) при вивезенні комісійних товарів.
Заповнення ВМД встановлено Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року № 380 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 за № 469/2909 (далі Порядок заповнення граф ВМД № 380).
Згідно з вищезазначеним наказом у випадку проведення митного оформлення товарів на підставі договорів комісії в графі 2 "Відправник/Експортер" повинні бути вказані відомості про комітента. Відомості про комісіонера відображаються в графі 9 "Особа відповідальна за фінансове врегулювання". Якщо при заповненні графи 2 вчинено запис "Див. на звороті", то додатково на зворотній стороні ВМД вказуються фінансові та банківські відомості про комісіонера. Якщо умовами зовнішньоекономічного договору передбачено здійснення оплати на рахунок комісіонера, то в графі 28 зазначаються реквізити комісіонера. В графі 44 "Додаткова інформація/подані документи" вказуються відомості про види контрактів. У графі 45 "Митна вартість" вказується заявлена митна вартість. Як зазначено у Порядку заповнення граф ВМД № 380, визначення митної вартості здійснюється митним органом відповідно до положень частини другої статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 року № 2097-ПХ.
Згідно з п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 "Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, декларант подає рахунок про оплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівництвом підприємства калькуляцію транспортних витрат у випадку, коли транспортні витрати не були включені до рахунку-фактури (інвойсу).
Надані до матеріалів справи копії ВМД оформлені відповідно до Порядку заповнення граф ВМД № 380.
Зокрема, графа 45 "Митна вартість" включає, відповідно до калькуляції базової ціни та рахунку-фактури (інвойсу) № 266 від 11.08.2005 року, які занесені в графу 44 ВМД № 086653 від 11.08.2005 року, фактичні витрати, які поніс експортер, а саме:
вартість гранпродукції на комісії;
залізничний тариф (накладна залізниці № 32422771);
митне оформлення;
користування вагонами;
додаткові залізничні збори;
вартість декларування та сертифікату СТ-1;
митні процедури;
послуги оформлення.
Листом ДПА України від 15.12.2005 № 25017/7/16-1517-26 "Щодо оподаткування супутніх послуг та застосування до цих послуг нульової ставки податку на додану вартість" визначено, що митна вартість товарів, що вивозиться (експортується) з України, визначається згідно із статтею 274 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV і включає в себе ряд фактичних витрат, які поніс платник податку - експортер у зв'язку із здійсненням експорту таких товарів.
Відповідно до вказаного листа при здійсненні експорту експортером здійснюється придбання супутніх експорту послуг з податком на додану вартість, віднесення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, включення вартості послуг без урахування податку на додану вартість до складу вартості товару, подальше вивезення товару, збільшеного на вартість таких послуг, з нарахуванням нульової ставки податку в цілому на загальну вартість товару, яка включає і вартість супутніх послуг (тобто митну вартість товару).
В п. 3.1.2 акта перевірки зазначено про порушення ТОВ "Юніган" вимог пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим послуги по транспортуванню продукції Комітентів по митній території України оподатковуються за ставкою, передбаченою п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме за ставкою 20 відсотків.
Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" нульова ставка податку на додану вартість застосовується до поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України.
Відповідно до листа ДПА України від 15.12.2005 № 25017/7/16-1517-26 при наданні послуг, місце поставки яких згідно п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено на митній території України, вартість таких послуг включається до бази оподаткування та оподатковується за ставкою 20 %. Таким чином, надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедування, страхування вантажів, порти та інші підприємства, які здійснюють обслуговування товарів, що експортуються, повинні застосовувати ставку податку на додану вартість у розмірі 20 %.
Відповідно до вищезазначеного, положення пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" застосовується до підприємств, які здійснюють поставку послуг, а поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки (п. 1.4 ст.1 Закону України "Про ПДВ").
До матеріалів справи долучено договори поставки, відповідно до яких ТОВ "Юнігран" здійснювало послуги по транспортуванню товарів.
У даному випадку послуги по транспортуванню продукції на експорт надавались ДТГО "Південно-Західна залізниця" на підставі договору організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 04/04-05/6ПЗ/ДН/05-88/ДНЮ4 від 04.04.2005 (далі - договір перевезень), місцем поставки яких є територія України, де підприємство зареєстроване платником податку.
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоотримувачі. На залізничному транспорті залізничним вантажним перевізником є залізниця, про що вказано у вищезазначеному договорі. Разом з тим, залізничний вантажний перевізник - це такий суб'єкт господарювання, який є власником залізничного транспортного засобу або використовує його на законних підставах для перевезення вантажів згідно з ліцензією і сертифікатом, що підтверджують його господарську компетенцію у цій сфері.
Суд відзначає, що договір перевезення вантажу є різновидом договірних зобов'язань, що виникають у зв'язку з перевезенням. Правова сутність цього договору полягає у тому, що він опосередковує (визначає) відносини суб'єктів господарювання з надання одного з видів транспортних послуг - перевезення вантажів, що дозволяє віднести його до транспортних договорів (поряд з договором транспортної експедиції, тощо), а також він містить зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку із здійсненням одного з видів господарської діяльності - переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання тим чи іншим видом транспорту, що надає підстави розглядати його як різновид господарських договорів.
Отже, договір перевезення, укладений із залізницею, є окремим договором, який визначає права та обов'язки ТОВ "Юнігран" щодо оплати послуг з транспортування.
Розрахунки ТОВ "Юнігран" з залізницею здійснювались на підставі умов договору перевезень, які передбачають обов'язкову попередню оплату. Розрахунок сум, які підлягають оплаті замовником, здійснюється залізницею відповідно до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (із змінами та доповненнями) та тарифів, зазначених у додатку до договору перевезень, на підставі належно оформлених перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та інших документів, пов'язаних з виконанням договору. Перевізні документи складають відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила).
До матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні, оформлені згідно з Правилами. Відповідно до п. 1.2 Правил накладна є двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу. Зазначена форма є обов'язковою для застосування.
Відповідно до наданих накладних вартість супутніх послуг (без податку на додану вартість) в експортних поставках склала:
- в серпні 2005 року 2.137.415,54 грн.;
- в вересні 2005 року 1.963.159,88 грн.
В числі інших документів позивачем надано переліки операцій з залізницею, із зазначенням номерів та сум накладних, відповідно до яких вартість послуг розраховано з податком на додану вартість. В кінці звітного періоду, на підставі переліків, залізницею виписувались податкові накладні для замовника, тобто ТОВ "Юнігран".
Розглядаючи спір по суті, суд враховує, що підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.
Як підтверджено матеріалами справи, суми податку на додану вартість у розмірі 427.483,10 грн. та у розмірі 392.631,97 грн. були фактично сплачені позивачем у складі вартості послуг ДТГО "Південно-Західна залізниця" в серпні 2005 року та у вересні 2005 року відповідно, що визнається сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Отже, придбаваючи за власні кошти вартість послуг (з ПДВ) у ДТГО "Південно-Західна залізниця" згідно договору перевезень № 04/04-05/6ПЗ/ДН/05-88/ДНЮ4 від 04.04.2005, позивач оплачував вартість супутніх послуг по транспортуванню гранпродукції комітентів, яку в подальшому було включено до митної вартості комісійної гранпродукції, що експортується, з нарахуванням ставки податку на всю митну вартість відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), а саме "0" відсотків.
Щодо розрахунків ТОВ "Юнігран" з комітентами: ВАТ "Малинський каменедробильний завод" за договором комісії № 1-05 від 01.04.2005, ВАТ "Пинязевецький кар'єр" за договором комісії № 2-05 від 01.04.2005 та ВАТ "Коростенський кар'єр" за договором комісії № 3-05 від 14.04.2005 року, судом встановлено наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 5 зазначених договорів комісії винагорода комісіонера становить 2,5 % від суми проданої продукції мінус витрати , понесені комісіонером згідно даного договору.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 Цивільного кодексу України).
У вказаних договорах комісії обумовлена ціна продажу продукції у додатках до договорів, які є їх невід'ємною частиною.
Відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
Згідно з п. 7.1 договорів комісії до витрат належать: витрати на транспортування вантажу, користування вагонами, подачу-збирання вагонів та інших зборів, нарахованих залізницею; витрати на експортне та митне оформлення вантажу; на отримання необхідних дозволів для експорту вантажу.
Договором також обумовлено, що відшкодування витрат, зроблених комісіонером відповідно до п. 7.1, здійснюється шляхом утримання останнім відповідної суми з платежів, що надходять від покупця в розрахунок за продукцію (п. 7.3. договорів комісії № 1-05, № 2-05, №32-05). Вказані витрати, в свою чергу, враховуються при визначенні ціни на продукцію в договорі купівлі - продажу з продавцем.
Щодо розрахунків за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі договорів комісії, суд відзначає, що Національний банк України в своєму листі від 18.06.2001 року № 28-313/2452-3648 зазначає, що відповідальним за порушення строків отримання валютної виручки є комісіонер. Твердження НБУ ґрунтується на тому, що відповідно до ст. 397 (1016) Цивільного кодексу України по угоді, укладеній комісіонером з третьою особою, отримує права і стає зобов'язаним комісіонер. Вказане також підтверджує ДПА України у своєму листі від 21.02.2002 № 1151/6/23-5331, відповідно до якого при виконанні договорів комісії, по яких комісіонером здійснюється продаж товарів нерезиденту, відповідальність за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортних операціях покладається на сторону договору, яка отримує права і стає зобов'язаною по зовнішньоекономічному договору, укладеному з третьою особою, тобто на комісіонера.
В свою чергу статтею 1020 Цивільного кодексу України визначено право комісіонера відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента.
Отже, власником коштів, отриманих від покупця, в частині комісійної винагороди ( п. 5.1 договорів комісії) та витрат на транспортування (п. 7.3 договорів комісії) є ТОВ "Юнігран" і розрахунки з залізницею останнім здійснювались власними коштами.
ТОВ "Юнігран" при здійсненні господарської операції з зовнішньоекономічної діяльності утримував із сум, що надійшли від покупців, вартість витрат, які ним здійснено відповідно до ст. 7 договорів комісії та у відповідності до зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу.
Формування аналітичних даних в бухгалтерському обліку здійснюється групуванням однакових по економічному змісту первинних документів у відомостях (п. 6 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінфіну від 29.12.2000 № 356).
У наданій до справи картці рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за вересень 2005 року кредит рахунку, по якому відображається заборгованість за отримані від постачальників товарно-матеріальні цінності, сформовано на підставі актів приймання - передачі продукції в кореспонденції з рахунком 702 "Доходи від продажу товарів". Заборгованість відображено в сумі 1.359.863,15 грн.
Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами) не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. У випадках, коли підприємство застосовує рахунок 704 "Вирахування з доходу", дані господарські операції не приймають участі у формуванні валових доходів.
При передачі товарів комісіонеру комітент виписує податкову накладну на загальних підставах. Комітенти надали ТОВ "Юнігран" податкові накладні із зазначенням ставки податку 0%. Вказану суму відображено в обліку підприємства, та включено до реєстру отриманих податкових накладних.
Комісійна винагорода, отримана комісіонером-експортером за виконане ним доручення, оподатковується в звичайному порядку за ставкою 20 %.
За результатами господарської діяльності позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість № 260479 за вересень 2005 року (далі Декларація).
У Декларації ТОВ "Юнігран" обсяги поставки відображено в сумі 12.665.573,00 грн., в тому числі рядок 2.1 експортні операції - в сумі 3.707.191,0 грн.
У випадках здійснення експортних операцій датою виникнення податкових зобов'язань є належним чином оформлена ВМД.
Згідно з п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” від 09.06.1997 під час митного оформлення експорту товару на прохання декларанта передбачається оформлення шостого аркуша ВМД, при цьому він повинен бути копією п'ятого аркуша. При використанні шостого аркуша ВМД на зворотному боці першого і п'ятого аркушів декларантом робиться запис "оформлено шостий аркуш ВМД", який засвідчується печаткою декларанта. При цьому п'ятий аркуш ВМД передається власникові товару.
З наданих позивачем документів вбачається, що ТОВ "Юнігран" було оформлено шості аркуші ВМД, на підставі яких сформовано рядок 2.1 Декларації.
Оскільки вартість супутніх послуг (які фактично оплачено ТОВ "Юнігран") включено до загальної митної вартості без ПДВ, то підприємством віднесено до податкових зобов'язань і вартість гранпродукції, що є власністю комітентів. Тобто, податкові зобов'язання із зазначенням обсягів поставки (бази оподаткування) сформовано на підставі п. 4.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до якого у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи поставку на експорт, продавець (платник податку), за виключенням продажу за готівку кінцевим споживачам (які не є платниками податку), складає податкову накладну в двох примірниках. У оригіналі податкової накладної робиться помітка "Продаж кінцевому споживачеві" або "Експортні поставки". У рядках "Індивідуальний податковий номер покупця" та "Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість" робиться помітка "X". Всі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.
ТОВ "Юнігран" виписано податкову накладну за вересень № 1504 від 30.09.2005 на суму 3.707.191,20 грн. (крім того ПДВ 0 грн.) та відображено в реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит формується відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
До податкового кредиту ТОВ «Юнігран»віднесено суми на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками. Зокрема, до реєстру податкових накладних за вересень 2005 року включено податкову накладну по розрахунках з ДТГО «Південно-Західна залізниця»від 30.09.2005 № 437 на суму 5.029.996,21 грн., в тому числі ПДВ –838.332,82 грн.
У рядку 10.1 Декларації обсяги придбання відображено в сумі 10.786.56,0 грн. та податковий кредит - 2.157.313,0 грн. Разом з тим позивачем заповнено рядок 15 Декларації в сумі 1.744.097,0 грн.
В рядку 15 відображено суми на підставі податкових накладних комітентів при передачі продукції на комісію, а саме:
№ 440 від 30.09.2005 р. на суму 284.370,0 грн.;
№ 690 від 30.09.2005 р на суму 237.988,05 грн.;
№ 531 від 30.09.2005 р. на суму 221.672,35 грн.
Відповідно до «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (із змінами) до розділу II "Податковий кредит" (рядки з 10-го по 15-й декларації) включаються обсяги придбаних з податком на додану вартість або без податку на додану вартість на митній території України або ввезених (пересланих) із-за її меж товарів (робіт, послуг), основних фондів та нематеріальних активів, які відносяться чи не відносяться до валових витрат виробництва.
Тобто позивачем відображено вартість продукції за операціями з передачі товарів на комісію, які не відносяться до валових витрат виробництва і які в свою чергу було включено до податкових зобов'язань.
Отже, включення вартості продукції по експортних операціях до Декларації не впливає на визначення суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.
Податкове зобов'язання у декларації за вересень 2005 року позивачем визначено як різницю між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, що має від'ємне значення та відображено в рядку 18.2 декларації в сумі 356.224,00 грн.
В акті перевірки правомірність зменшення бюджетного відшкодування ТОВ "Юнігран" ґрунтується виключно на положеннях пп. 7.7.9 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого право на отримання бюджетного відшкодування має комітент, якщо він експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України через комісіонера.
Починаючи з 1 червня 2005 року процедура отримання бюджетного відшкодування зазнала змін, які полягають в тому, що експортерів прирівняно до звичайних українських підприємств.
Відповідно до п. 1.8 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за результатами звітного періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту , сума від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди по ПДВ (відображається в рядку 22.1 декларації з ПДВ), а останні зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображаються в рядку 22.2 декларації з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду і переносяться в рядок 23.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Якщо в наступному звітному (податковому) періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з врахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного періоду, яка включається в склад податкового кредиту поточного періоду, знову має від'ємне значення, то платником податку разом з декларацією по ПДВ подається розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації з ПДВ). Значення рядка 4 розрахунку бюджетного відшкодування переноситься в рядок 25 декларації з ПДВ за поточний звітний податковий період.
В листі ДПА України від 14.02.2006 року № 2741/7/16-1517 зазначено, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари, а при заповненні рядка 3 розрахунку (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ) платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації з ПДВ) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, розрахованої у відповідності з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка не перевищує розміру податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
ТОВ "Юнігран" відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" подало розрахунок суми бюджетного відшкодування до Декларації за вересень 2005 року, із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1 Декларації та рядок 4 Розрахунку) в розмірі 803.517,0 грн. Вказану суму визначено на підставі Декларацій попередніх податкових періодів, що мали від'ємне значення.
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми такого відшкодування на його рахунок у банку, то подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. У випадку наявності експортних операцій, до декларації додаються оригінали п'ятих основних листів ВМД.
Засвідчені судом копії ВМД за вищевказаними господарськими операціями позивача долучені до матеріалів справи.
Крім того згідно з Податковим роз'ясненням ДПА України № 418 від 05.09.2002 "Щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України" виходячи із видів контрактів, зазначених у 44 графі вантажної митної декларації, та враховуючи їх умови, слід мати на увазі, що у разі митного оформлення товарів за договорами купівлі-продажу відомості про власника товарів - експортера (платника податку на додану вартість, який має право на застосування нульової ставки по таких операціях) повинні бути зазначені у графі 9 вантажної митної декларації.
У випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії або доручення між: резидентами України, відомості про власника товарів - платника податку на додану вартість мають бути зазначені у графі 2 вантажної митної декларації. Що відповідно відображено у наданих позивачем ВМД.
Як було зазначено вище, на думку відповідача, ТОВ "Юнігран" як комісіонер надавало послуги комітентам з транспортування продукції по митній території України (п 3.1.2 акту перевірки) і тому згідно з пп. 6.2.4 Закону України „Про податок на додану вартість” повинно було нараховувати на ці послуги податок на додану вартість за ставкою 20%.
Судом встановлено, що підстава такого твердження є помилковою, оскільки в договорах комісії не передбачено надання послуг по транспортуванню жодної зі сторін, а навпаки в п.4. сказано, що витрати по транспортуванню несе комісіонер. При цьому відповідач визнає, що фактично транспортні послуги позивачу надавала ДТГО "Південно-Західна залізниця" (пп. 3.1.5, 3.2.5 акта перевірки).
Також безпідставним є посилання відповідача на пп. 7.7.9 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким передбачено, що уразі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку.
Таке твердження є необґрунтованим, оскільки позивач не отримував від "Південно-Західна залізниця" послуги на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги). ТОВ "Юнігран" не отримувало від комітентів таких послуг, а самостійно їх придбавало у ДТГО "Південно-Західна залізниця".
Таким чином послуги, що надавались позивачу ДТГО "Південно-Західна залізниця", є такими, що підпадають під дію пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” та підлягають оподаткуванню за ставкою 20% ПДВ, а по відношенню до господарських відносин позивача та ТОВ „Атенор” (Росія), тобто щодо експорту, є супутньою послугою і підлягають оподаткуванню відповідно до п. 6.2. Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто за ставкою 0%.
Отже, ТОВ "Юнігран" подано розрахунок бюджетного відшкодування за вересень 2005 року відповідно до пп.. 7.7.2 та 7.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того суд враховує, що ухвалою суду від 31.03.2006 у справі призначалась судово-бухгалтерська експертиза.
На вирішення експерту ставились наступні питання:
- чи підтверджуються документально висновки акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2006 № 3/23-8/24584514 „Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість ТОВ "Юнігран" за вересень 2005 року” про порушення позивачем пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.7.9 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн. з урахуванням положень ст. ст. 5, 7 Договору комісії на продаж продукції № 1-05 від 01.04.2005 (укладеного між ТОВ «Юнігран»та ВАТ «Малинський каменедробильний завод»), Договору комісії на продаж продукції № 2-05 від 01.04.2005 (укладеного між ТОВ «Юнігран»та ВАТ «Пинязевицький кар’єр»), Договору комісії на продаж продукції № 3-05 від 14.04.2005 (укладеного між ТОВ «Юнігран»та ВАТ «Коростенський кар’єр»та фактичних обставин розрахунків між ТОВ «Юнігран»та комісіонерами за вказаними розрахунками і ДТГО «Південно-Західна залізниця»?;
- якщо підтверджуються, то в яких сумах та в розрізі яких конкретних господарських операцій позивача зобов’язань?
До матеріалів справи долучено висновок експертів Київського науково –дослідного інституту судових експертиз № 5255 від 29.06.2006 у господарській справі № 11/64-А.
У вказаному висновку зазначено, що висновки акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 12.01.2006 року № 3/23-8/24584514 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість ТОВ "Юнігран" за вересень 2005 року" про порушення позивачем пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6, пп. 7.7.9 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 356.224,00 грн., документально не підтверджуються.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що згідно з пп. 7.7.5 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Оскільки суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним та встановив правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005 року у розмірі 356.224,00 грн., то за таких обставин позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
З вищенаведених норм вбачається, що способом захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання є, зокрема, визнання права, припинення дій, що порушують право та присудження до виконання обов'язку в натурі.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Як визначено п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відтак, такий спосіб захисту як зобов’язання вчинити дії, спрямовані на виконання обов'язку в натурі та усунення обставин, що порушують право суб’єкта господарювання, ґрунтується на положеннях законодавства та відповідають вищевказаним нормам.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, в т.ч. в частині зобов’язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва надати органу державного казначейства –Відділенню державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва висновок про відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за вересень 2005 року, у розмірі 803.517,00 грн. При цьому суд бере до уваги, що згідно з висновками акта перевірки, спірним податковим повідомленням-рішенням, поясненнями відповідача, сума бюджетного відшкодування в розмірі 447.293,00 грн., яка є складовою загальної суми бюджетного відшкодування 803.517,00 грн., визначеної до відшкодування на рахунок платника податку у банку в податковій декларації за вересень 2005 року, відповідачем не оспорюється та визнається такою, що визначена позивачем правомірно, але не відшкодована на час прийняття рішення у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., а також судові витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи у розмірі 1.101,60 грн. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем, відшкодуванню судовим рішенням не підлягають, оскільки не є обов’язковим платежем для подачі позовної заяви, визначеним КАС України, і можуть бути повернуті позивачу шляхом звернення з відповідною заявою до ДП „Судовий інформаційний центр”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12.01.2006 № 14/23-8/0.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва надати органу державного казначейства –Відділенню державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва висновок про відшкодування з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за вересень 2005 року, у розмірі 803.517,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран »судові витрати в сумі 1.105,00 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –10.08.2006.