ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2006р. | м.Київ | № 11/89-А |
за позовом | Закритого акціонерного товариства Енергогенеруючої компанії «Укр-Кан Пауер» |
До | Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків |
про | визнання недійсним рішення. |
Головуючий суддя Євсіков О.О.,
судді Морозов С.М.,
Копитова О.С.
Секретар судового засідання Гулько А.Д.
Представники:
від позивача | - Сердюк В.А. –предст. (довір. в справі) |
від відповідача | - Стеблівський Т.В. – гол. держ. под. інсп. (довір. в справі) |
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України 25.07.2006 та 01.08.2006 в судових засіданнях оголошувалась перерва, у зв’язку з чим постанова приймається зазначеною датою.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.08.2006 о 10 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.08.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі було відкладено на 16.08.2006.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 08.12.2005 №0000501604/3 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 11266509,45 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5633254,73 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2006 відкрито провадження у адміністративній справі. Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушував вимоги п. 4.7 ст. 4, пп. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 та пп. 6.1.1 п. 6.1, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства та має всі документи, що підтверджують таке формування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення наступним:
- щодо донарахування ПДВ в сумі 1093890,67 грн., то в позивача відсутні первинні документи, що підтверджують факт експорту скла оптичного БК-10 (ВМД), а також документи, які б підтверджували те, що отримані кошти в межах договору комісії –це попередня оплата від покупця-нерезидента, отже пп. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до цих правовідносин не застосовується, а за таких умов у позивача в межах договору комісії виникло податкове зобов’язання по податку на додану вартість, як це передбачено п. 4.7 ст. 4 Закону №168/97-ВР;
- щодо донарахування 10172618,78 грн., то відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 Закону України «Про податок на додану вартість»податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією. Оскільки в порушення Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації»до графи 8 внесено реквізити неіснуючої компанії-нерезидента «Caskade Business Company LLC», така ВМД не може вважатись оформленою належним чином, а тому скло оптичне відвантажене позивачем в межах договорів комісії не може вважатись вивезеним за межі митної території України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем –Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2005 №0000501604/3, яким позивачу згідно з п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” за порушення п. 3.1 ст. 3, п. 4.3, 4.7 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 17049111,00 грн., з яких 11366074,00 грн. –основний платіж та 5683037,00 грн. –штрафні санкції.
Позивачем спірне повідомлення-рішення оспорюється в частині донарахування основної суми податкового зобов’язання в розмірі 11266509,45 грн. та штрафних санкцій в сумі 5633254,73 грн.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта перевірки №367/16-4/21661022 від 14.07.2005, яким встановлено наступне.
Між АК «Укр-Кан Пауер»та ТОВ «Ренам»укладено договір від 27.02.2004 №Р-1 щодо купівлі-продажу оптичного скла БК-10 в кількості 263800 куб. см по ціні 24,88 грн. Загальна вартість договору –6563344,00 грн., крім того ПДВ –1312668,80 грн. Також між позивачем та ТОВ «Новий продукт»укладено договір комісії №К/3 від 30.01.2004, за яким АК «Укр-Кан Пауер»(комітент) доручає, а ТОВ «Новий продукт»(комісіонер) зобов’язується від свого імені та за рахунок комітента здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію (скло оптичне). Згідно розділу 2 договору АК «Укр-Кан Пауер»зобов’язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду, передбачену договором. Витрати, понесені комісіонером в ході виконання доручення по цьому договору, комітентом компенсуються в межах суми згідно калькуляції затрат. Відповідно до розділу 4 Договору комісіонер отримує валютні кошти від покупця товару. Перерахунок валютної виручки здійснюється по курсу НБУ, діючому на момент зарахування коштів на рахунок комісіонера. Комісіонер проводить розрахунок з комітентом в національній валюті України. Із отриманих коштів комісіонер відшкодовує комітенту вартість товару, вказаного в специфікаціях. Останній в свою чергу зобов’язаний провести розрахунок з комітентом не пізніше 5 днів з моменту надходження оплати від покупця за реалізовану продукцію. Комісіонер перераховує на розрахунковий рахунок комітента суму, вказану в специфікації, за вирахуванням належного йому авансу в розмірі суми згідно калькуляції для компенсації затрат, пов’язаних з реалізацією товару. Зарахування грошових коштів на рахунок комітента являється підставою для оформлення акту виконаних робіт по договору.
Згідно акту приймання-передачі від 29.04.2004 по договору комісії №К/3 АК «Укр-Кан Пауер»передало ТОВ «Новий продукт»скло оптичне БК-10 в кількості 263800 куб см по ціні 4,75 дол. США за 1 куб. см по курсу НБУ на момент передачі товару 5,3288 грн., ціна в гривнях складає 25,31 грн., вартість переданої продукції –6676778,00 грн. Згідно банківської виписки 06.07.2004 на рахунок АК «Укр-Кан Пауер»від ТОВ «Новий продукт»надійшли кошти в сумі 6563344,00 грн., які в свою чергу були перераховані 06.07.2004 позивачем на користь ТОВ «Ренам». Станом на дату закінчення перевірки посадовими особами підприємства звіту комісіонера та первинних документів, в т.ч. ВМД надано не було. Крім того, в ході перевірки дотримання АК «Укр-Кан Пауер»встановлено відсутність у базі даних інформації щодо здійснення нею починаючи з 01.05.2003 по 31.03.2005 експортних операцій і відповідно оформлення ВМД на реалізацію товару, отриманого ТОВ «Новий продукт» по акту від 29.04.2004. Оскільки по зазначеній операції з передачі оптичного скла БК-10 АК «Укр-Кан Пауер»ТОВ «Новий продукт»відсутні первинні документи, які підтверджують факт продажу товару за межі митної території України, але є присутнім факт отримання грошових коштів від комісіонера за реалізацію товару у липні 2004 року, то згідно п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»АК «Укр-Кан Пауер»було зобов’язане включити до податкових зобов’язань з податку на додану вартість липня 2004 року ПДВ в сумі 1093890,67 грн.
Також актом перевірки встановлено наступне.
В результаті операцій з придбання та подальшого експорту скла оптичного ЗАТ «ЕК «Укр-Кан Пауер»за період з 01.04.2003 по 01.05.2004 виник податковий кредит в сумі 17485460,14 грн (стор. 33 акту). За рахунок використання податкового кредиту підприємством було зменшено сплату до бюджету ПДВ на вказану суму. ДПА у м. Києві порушена кримінальна справа №70-256 за фактами умисного ухилення службовими особами ЗАТ «ЕК «Укр-Кан Пауер»у 2003-2004 роках від сплати податків. Відповідно до матеріалів кримінальної справи виробником скла БК-10 є «Ізюмський казенний приладобудівельний завод». Виробництво скла здійснювалось до 1995 року. На даний час заготовки є неліквідними і можуть вільно реалізовуватись. Згідно відповіді заводу –постачальники скла оптичного позивачу, а саме: ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Агрорайон», ТОВ «Ренам»не входять до списку реєстру покупців скла оптичного. До Іванківської МДПІ були направлені запити стосовно проведення зустрічних перевірок вказаних підприємств з питань взаємовідносин з позивачем в 2003-2004 роках. Іванківська МДПІ повідомила, що перевірки даних підприємств провести неможливо, так як ці підприємства не знаходяться за юридичною адресою (стор. 34 Акта). Також матеріали кримінальної справи свідчать про те, що в даний час проводяться заходи по встановленню місцезнаходження засновників та керівників підприємства ТОВ «Новий продукт», який відповідно звітів здійснював експорт продукції (скла оптичного) в 2004 році фірмі Denact Trading Limited (Кіпр). По кримінальній справі постановою від 26.11.2004 була призначена та проведена перевірка руху та часу проведення коштів по операціям зі склом оптичним в АТ «Банк Велес». До перевірки наданий висновок №8 ДПА у м. Києві від 31.01.2005, з якого вбачається, що при перевірці документальної фіксації електронних платежів АТ «Банк Велес», а саме: ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Агрорайон», ТОВ «Ренам», комітента ЗАТ «ЕК Укр-Кан Пауер»та комісіонерів ТОВ «Агротон» та ТОВ «Інвексім»зроблено висновок, що в якості сплати при проведенні операцій купівлі-продажу скла оптичного грошові кошти були фактично відсутні. Згідно наданої інформації ДПА України листом від 29.09.2003 №15070/8/26-56/7 з посиланням на перевірку податкових органів штату Орегон (США) фірма «Caskade Business Company LLC»за вказаною в ВМД адресою не знаходиться, не звітує про свою діяльність в США і не має федерального ідентифікаційного номера платника податків. В податковій службі США відсутня будь-яка інформація щодо контрактів, інвойсів, банківських рахунків або діяльності вказаного підприємства. Податкові органи США визнають компанію Каскад як фірму «прикриття», яка не займається підприємницькою діяльністю в США і не має бізнес-адреси в цій країні. Отже в порушення Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації»до графи 8 внесено реквізити неіснуючої компанії-нерезидента «Caskade Business Company LLC». Перевірку комісіонерів з питання підтвердження надходження валютної виручки провести неможливо у зв’язку з незнаходженням за юридичною та фактичною адресами ТОВ «Агротон»та ТОВ «Інвексім»Таким чином, підтвердити фактичне переміщення товару через митний кордон України неможливо, в зв’язку з відсутністю комісіонерів та нерезидента і в порушення пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону позивач не включив до податкових зобов’язань суму ПДВ 10172618,78 грн. (розрахунок на стор. 36, 37 Акта).
За вказаними епізодами відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов’язань у розмірах, що оспорюються.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Щодо донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1093890,67 грн. суд відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в акті перевірки, між позивачем та ТОВ «Ренам»укладено договір від 27.02.2004 №Р-1 щодо купівлі-продажу оптичного скла БК-10 в кількості 263800 куб. см по ціні 24,88 грн. Загальна вартість договору –6563344,00 грн., крім того ПДВ –1312668,80 грн. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ренам»виписало податкову накладну в адресу позивача від 29.04.204 №32; факт передачі товару підтверджується видатковою накладною від 29.04.2004 №РН-0000031, що також встановлено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.
Позивач 30.01.2004 уклав договір комісії № К/3 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Новий Продукт”. Згідно з п. 1.1 комісії № К/3 позивач доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Новий Продукт” зобов’язується від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукцію (скло оптичне БК-10), яка належить позивачу.
29 квітня 2004 року позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю “Новий Продукт” товар на суму 6676778,00 грн. для реалізації за договором комісії № К/3 (копії актів приймання-передачі в справі).
6 липня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Новий Продукт сплатило позивачу попередню оплату у сумі 6563334,00 грн. Всю отриману суму попередньої оплати було повністю включено до валових доходів позивача на виконання вимог пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 №334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.
Станом на 31 березня 2005 року (тобто на момент перевірки) відвантаження товару покупцю-нерезиденту не відбулося, товар знаходиться на складі, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, в т. ч. оборотно-сальдовими відомостями.
Оподаткування податком на додану вартість операцій, які проводяться в рамках договорів комісії, регламентується п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97-ВР. В цьому пункті зазначено, що датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Зазначене правило не поширюється на операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.
Відповідно до пп. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов’язань.
Відповідно до Наказу "Про затве?рдження Інструкції з обліку ко?штів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" в?ід 26.12.2003 N 242, затвердженого Державним казначейство?м України, попередня оплата - оплата товарів (робіт та послуг), готових до ві?двантаження (надання) установі після отримання пла?тежу, відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, отримання позивачем попередньої оплати від комісіонера за умови, що згідно договору комісії товар позивача підлягає вивезенню за межі митної території України, не є підставою для включення отриманих коштів до бази оподаткування податком на додану вартість.
При цьому факт перерахування коштів відповідачем не заперечується.
Відповідач в акті перевірки від 14.07.05 № 367/16-4/21661022, посилається на відсутність документів, які підтверджують відвантаження товару за межі митної території України та на підставі цього робить висновок, що товари були реалізовані на території України. Таке твердження немає законних підстав, адже документи, які б підтверджували відвантаження товару на митній території України, відсутні.
Товар, відвантажений за договором комісії № К/3 від 30.01.04, обліковується на балансі позивача і його вартість, до теперішнього часу, не зменшила оподатковуваний прибуток позивача, тобто, згідно даних бухгалтерського та податкового обліку, фактичне відвантаження товару ще не відбулося.
Тому суд вважає, що нарахування податку на додану вартість за операцією відповідно договору комісії № К/3 від 30.01.04 у сумі 1093890,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 546945,34 грн. є безпідставним.
Щодо донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 10172618,78 грн. суд відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроконтакт” були укладені договори від 29.01.2003 № 29/01/03, від 26.02.2003 № 26/02, від 27.03.2003 № 27/03, предметом яких є поставка скла оптичного марки БК-10.
Оплата за поставлений товар мала здійснюватись позивачем шляхом перерахування протягом 60 календарних днів з моменту поставки грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтакт”. Відповідно до договорів від 29.01.2003 №29/01/03, від 26.02.2003 № 26/02, від 27.03.2003 № 27/03 товар вважається прийнятим після надання накладної та податкової накладної. Операції з придбання скла оптичного відображені в податковому обліку позивача. При цьому відповідач не заперечує факт отримання позивачем від контрагента накладних та податкових накладних.
В подальшому між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротон” було укладено договори комісії від 29.01.2003 № 29-200, від 26.02.2003 № 26-02-03, від 27.03.2003 №27к, за якими Позивач доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротон” зобов’язується від свого імені і за рахунок позивача реалізувати нерезидентам України продукцію, яка належить позивачу, а саме - скло оптичне марки БК-10.
Для реалізації за межі митної території України скла оптичного ТОВ “Агротон” укладено зовнішньоекономічний контракт від 14.02.2002 №28 з нерезидентом «Caskade Business Company LLC».
Відповідач в акті перевірки від 14.07.05 № 367/16-4/21661022 стверджує, що в порушення інструкції „Про порядок заповнення вантажної митної декларації”, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, до графи 8 митної декларації внесено реквізити не існуючого підприємства –нерезидента «Caskade Business Company LLC»та зазначає, що не можливо підтвердити фактичне переміщення товарів через кордон в зв’язку з відсутністю комісіонерів та підприємства–нерезидента «Caskade Business Company LLC».
Тобто, відповідач вважає, що операції з відвантаження скла оптичного БК-10 за межі митної території України є операціями з реалізації товарів на митній території України і підлягають оподаткуванню відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР.
Проте грошові кошти по сплаті за оптичне скло від позивача до постачальників та від комісіонерів до позивача надходили своєчасно та в повному обсязі, відповідно до накладних на поставку та вантажно-митних декларацій, про що зазначено в розділі 3 „Перевірка дотримання вимог валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності” акта документальної перевірки відповідача від 14.07.05 № 367/16-4/21661022.
Всі договори між позивачем і постачальниками скла оптичного, між позивачем і комісіонерами, між комісіонерами та покупцями скла оптичного –нерезидентами є дійсними станом на день розгляду спору, в установленому порядку недійсними не визнані.
Суд також не приймає посилань відповідача на ті обставини, що згідно з Висновком ДПА у м. Києві № 8 від 31.01.2005 по вивченню руху та часу проведення грошових коштів ЗАТ ЕК «Укр.-Кан Пауер»по операціях зі склом оптичним в АТ «Банк Велес»фактично встановлено відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках позивача та ТОА «Агротон», ТОВ «Агрорайон», ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Інвескім»при операціях з купівлі-продажу скла оптичного. При цьому суд виходить з того, що обставини та факти, викладені у Висновку № 8 згідно з чинним законодавством можна було розглядати як такі, що свідчать про вчинення певними особами дій, котрі кваліфікуються як шахрайство, підроблення документів, зловживання службовим становищем (в т. ч. працівниками банківської установи) тощо. Водночас суд відзначає, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Доказів наявності вироку суду щодо осіб, які вчиняли відповідні дії протиправно, суду не надано.
Не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво тощо) осіб, які діяли від імені ТОА «Агротон», ТОВ «Агрорайон», ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Інвескім».
Згідно ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.
Головними завданнями митних органів, серед іншого, є: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил та інш.
Відповідно до ст. 15 Митного кодексу митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Згідно глав 6, 7, 8 розділу ІІ Митного Кодексу України митний контроль –здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду, обліку предметів, що переміщуються через митний кордон. Під час вивезення за межі митної території України, товари перебувають під митним контролем. Митний контроль починається з моменту ввезення товарів в зону митного контролю і подання необхідних документів на такі товарів, до моменту вивезення товарів за межі митної території України, тобто до митного оформлення товарів.
Статтями 70, 71 Митного Кодексу передбачено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 цього Кодексу. Митне оформлення товарів і транспортних засобів, які вивоз?яться за межі митн?ої території України громадянами, може здій?снюватися у будь-яком?у митному органі на? всій митній терито?рії України.
Розділ 18 Митного Кодексу України регулює факт порушення митних правил і відповідальність за них. відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил.
Відповідно ст. 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, з метою оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів, посадовими особами митного органу здійснюється митне оформлення (ст. 70 кодексу).
Відповідно до Положення “Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, затвердженого наказом Державної митної служби України № 771 від 08.12.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 за № 42/3335, розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п.1.9. Положення).
Згідно п. 1.10 Положення № 771 у разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов’язання.
Відповідно до п. 3.1 Положення № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв’язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення, зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.
У разі виявлення порушення митних правил справа про таке порушення заводиться відповідно до п. 1.10 Положення (п. 3.15).
Доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем відповідачем суду не надано.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 зі змінами і доповненнями, графа –1 вантажно-митної декларації містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України; графа-8 містить відомості про одержувача товарів (якщо одержувач - іноземна особа, то в графі-8 зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства); графа-17 містить відомості про країну призначення; графа-29 –містить відомості про найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 01.03.2002 № 243 для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (“примірник для декларанта”) вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-З), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.
Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції Закону, чинній на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Таким чином чинне законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання документа –ВМД –який має бути належним підтвердженням (в т. ч. доказом в судовому процесі) здійснення експортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.
Митні вантажні декларації позивача оформлені належним чином, підтверджують виконання умов договорів та факт перетину митного кордону, цей факт засвідчений уповноваженим державним органом.
Наявні в справі копії п’ятих аркушів ВМД №№ 360891, 360892, 360893, 360894, 360895, 360896, 361243, 361244, 361245, 361319, 361320, 361321, 361467, 361468, 361469, 361470, 361723, 361791, 361792, 361793, 362119, 362120, 310161, 310162, 310163, 310164, 310186, 310187, 310188, 310189, 310190, 310191 (надані на запит суду та засвідчені слідчими органами ДПА України) належним чином свідчать про факт вивезення товарів за межі митної території України, в тому числі містять відмітку митного органу –Північної регіональної митниці, засвідчену підписами посадових осіб та гербовою печаткою.
Відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем.
При цьому суд також бере до уваги, що належне оформлення ВМД та вивезення товару за межі митної території України підтверджено листом Північної регіональної митниці від 05.07.2006 № 1-38/10-4420, наданим у відповідь на судовий запит, до якого також долучено витяг з електронної бази даних оформлених ВМД.
Постачальниками скла оптичного позивачеві є ТОВ „Ренам”, ТОВ „Агрорайон”, ТОВ „Агроконтакт” (договори, акти прийому-передачі, товарні та податкові накладні є в матеріалах справи). Зазначені підприємства є юридичними особами, зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем.
Платіжні доручення та виписки з банківського рахунку, які підтверджують перерахування Позивачем коштів в оплату за отримане від зазначених підприємств скло оптичне (в подальшому експортоване), також наявні в матеріалах справи.
Факт отримання податкових накладних від зазначених підприємств та перерахування їм коштів за отриманий товар не заперечує і відповідач.
Всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем виконано.
Крім того, згідно інформаційного листа Державної Податкової Адміністрації України від 29.09.03 № 5070/7/26-56/7, на який посилається відповідач в акті перевірки від 14.07.05 № 367/16-4/21661022, компанія «Caskade Business Company LLC»була належним чином створена і зареєстрована у Сполучених Штатах Америки. Те, що компанія не веде фінансову діяльність на території США, не свідчить про її неіснування взагалі та не дає підстав стверджувати, що вантажно-митна декларація оформлена неналежним чином. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що факт не існування чи фіктивності компанії «Caskade Business Company LLC»встановлений у законодавчо визначений процесуальний спосіб (рішенням суду чи іншого компетентного органу), в т. ч. і за законодавством інших країн.
За таких обставин суд вважає, що нарахування податку на додану вартість за операціями згідно договорам комісії від 29.01.2003 № 29-200, від 26.02.2003 № 26-02-03, від 27.03.2003 № 27к у сумі 10172618,78 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5086309,39 грн. не відповідає вимогам податкового законодавства України.
Наказом ДПА у м. Києві України від 16.09.2002 № 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1023/7311, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (з наступними змінами та доповненнями, далі –Порядок № 429, який був чинним на час проведення перевірки позивача).
Пункти 1.5 та 1.6 Порядку № 429 передбачають, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).
Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 429 факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
У випадках відсутності податкового обліку даний факт фіксується в описовій частині акта, а у випадках, передбачених законодавством, застосовуються непрямі методи, порядок застосування яких передбачений чинним законодавством.
Згідно з розділом III «Висновок»Порядку № 429 у цьому розділі акта документальної перевірки відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового та валютного законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та валютного законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.
Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем належним чином не досліджено обставин фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період, що призвело до необґрунтованих висновків акта перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Що стосується обраного позивачем позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні 04.08.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем платіжним дорученням від 19.12.2005 № 2841, відшкодуванню судовим рішенням не підлягають, оскільки не є обов’язковим платежем для подачі позовної заяви, визначеним КАС України, і можуть бути повернуті позивачу шляхом звернення з відповідною заявою до ДП «Судовий інформаційний центр».
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.12.2005 №0000501604/3 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 11266509,45 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5633254,73 грн.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя судді | О.О. Євсіков С.М. Морозов О.С. Копитова |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –16.08.2006.