ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2006р. | м.Київ | № 11/199-А |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будинок Паркету”
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
про визнання нечинними повідомлень-рішень.
Суддя Євсіков О.О.
Секретар с.з. Зайченко А.С.
Представники:
від позивача: Міськова О.Б. –представ. (довір. в справі);
від відповідача: Тюшкевич С.І. –держ. под. інсп. (довір. в справі).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.07.2006 о 11 год. 35 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.08.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинними повідомлень-рішень №0000332306/0/0 від 20.01.2005, №0000332306/1 від 22.02.2005, №0000332306/2 від 25.05.2005.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав право застосовувати до позивача штрафні санкції на підставі Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті не є порушенням правил оподаткування. Крім того позивач зазначає, що складений перевіряючими акт не може бути прийнятий як належний, оскільки він не відповідає вимогами чинного законодавства, а саме Постанові Правління НБУ від 19.02.2001 № 72.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та посилається на те, що перевіркою встановлено перевищення залишку готівки в касі на суму 1647,37 грн., чим порушено п. 2.8, 2.9, 2.10, п.3.1, 3.4, п. 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 №72. Крім того, відповідач вказує, що перевірка здійснювалась на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні, а тому посилання позивача на те, що складений перевіряючи ми акт не може бути прийнятий як належний, є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва 20.01.2005 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000332306/0/0, яким до позивача за порушення п. 2.8, 2.9, 2.10, п. 3.1, 3.4, п. 4.2, 4.3 Положення „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від 19.02.2001, та згідно з абз. 2, 3 п. 1 Указу Президента України № 436 від 12.06.1995 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” застосовано штрафні санкції у розмірі 58084,59 грн.
Не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000.
За результатами розгляду скарг позивача оскаржуване повідомлення-рішення залишене без змін та прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 22.02.2005 №0000332306/1 та від 25.05.2005 №0000332306/2 на ту ж суму штрафних санкцій.
Всі вказані повідомлення-рішення є предметом даного спору та прийняті на підставі висновків акта перевірки від 17.01.2005.
Вказаним актом перевірки встановлено та матеріалами судової справи підтверджено, що на час перевірки ТОВ «Будинок Паркету»працювало та здійснювало реалізацію товару по безготівковому розрахунку. Згідно чекової книжки, корінця чека за 27.12.2004 з банку до каси підприємства надійшли готівкові кошти в сумі 10957,97 грн., які своєчасно та у повному обсязі не оприбутковані в касі підприємства, а саме відповідні записи в касовій книзі та прибуткові касові ордери за 27.12.2004 відсутні. Згідно заявок-рахунків на залишок лімітів каси ТОВ «Будинок паркету»було установлено залишок ліміту каси 17,00 грн. на період з 1999 по 17.01.2005.
10.12.2004 було проведено видачу готівки з каси, що не підтверджено розписом одержувача у видатковому документі –а саме по співробітниках Шишову І.А. –1007,46 грн., Галатенко В.Б., Осадчук А.М., Дудка Н.В. по 218,97 грн. При цьому щодо співробітника Дудка Н.В. в акті перевірки помилково зазначено про не підтвердження отримання 218,97 грн., в той час як згідно з відомістю по заробітній платі підлягало виплаті 419,77 грн. Відомість нарахування заробітної платні за жовтень 2004 для виведення залишку готівки в касі перевіряючи ми не була прийнята. Враховуючи вищевикладене, 10.12.2004 перевищення залишку готівки в касі становило 1647,37 грн. Згідно розрахунку - 1007,46 грн. +3 особи * 218,00 грн. +0,00 грн. (залишок на кінець дня) –17,00 грн. (встановлений ліміт) = 1647,37 грн.
Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, були визначені Положенням „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженим Постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001, яке було чинним станом на день проведення перевірки (далі –Положення № 72).
Пунктами 2.8, 2.9 та 2.10 Положення зокрема передбачено, що ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою: підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки; уся готівка, що надходить до каси підприємств має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватись в їх касах.
Відповідно до пп. 3.1, 3.4, 3.8 Положення № 72 касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами. Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається. Після закінчення встановлених строків виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій за платіжними відомостями, касир повинен: у платіжній відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити штамп або зробити напис: «депоновано»; скласти реєстр депонованих сум; у кінці відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис: «Готівку за відомістю видав (підпис)»; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за відомістю. Бухгалтерія робить перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум, Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.
Усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату), записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі (п. 4.2 та п. 4.3 Положення).
Пунктом 3.7 Положення № 72 встановлено, що виплати, що пов'язані з оплатою праці, стипендій, проводяться касиром підприємства за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача.
Відповідно до п. 2.14 Положення № 72 підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.
Відповідно до цього ж пункту Положення № 72 підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.
Пунктом 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (абз. 2); за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абз. 3).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з фотокопій чека та корінця чека, відомості по нарахуванню заробітної плати за жовтень місяць 2004 року, касової книги, зроблених перевіряючими під час проведення перевірки, позивачем не була оприбуткована готівка в касі 27.12.2004, при цьому останній запис в касовій книзі зроблений 10.12.2004, в той час як перевірка проводилась 17.01.2005 року; видача готівки з каси по чотирьох працівниках не підтверджена (на момент перевірки) розписом одержувачів у відомості, що є порушенням вимог чинного законодавства.
При цьому суд відзначає, що копії вказаних документів були зроблені саме під час перевірки та засвідчені головним бухгалтером і печаткою підприємства, що, як вважає суд, є належними доказами виявлених саме під час перевірки порушень. Доказів, які спростували б факт засвідчення головним бухгалтером підприємства зазначених документів під час перевірки, позивачем не надано.
Враховуючи зазначені обставини, суд не приймає надані позивачем під час розгляду справи докази, представлені на підтвердження того, що касова книга та відомість по заробітній платі були на момент перевірки оформлені належним чином, та дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за неоприбуткування у касі готівки та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.
Також судом не приймається посилання позивача на те, що акт складений без дотримання вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.
Позивач в позовній заяві та в судових засіданнях наполягав, зокрема, на тому, що перевіряючи при проведенні перевірки повинні були оформлювати акт перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою, який передбачений п. 5.1.4 Положення №72, в той час як відповідач склав акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 5.1.4 Постанови НБУ №72 від 19.02.2001 за результатами перевірки підприємства (підприємця), у разі виявлення порушень, складається акт перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. Акт містить висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства щодо усунення виявлених недоліків. Акт підписується службовими особами, які проводили перевірку, а також керівником та головним бухгалтером підприємства (підприємцем). Перший примірник надсилається органам державної податкової служби за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством, другий передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах контролюючого органу. Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що зазначена форма акту застосовується іншими контролюючими органами та направляється до органів ДПС.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Перевірка позивача здійснювалась відповідачем на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яким у тому числі встановлено, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2).
Крім того пунктами 2, 3 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
Згідно з п. 5.1.3 Положення № 72 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців та керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому чинним законодавством порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України від 12.06.95 N 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (із змінами і доповненнями).
Також суд враховує, що відповідно до п. 5.1.6 Положення №72 залежно від специфіки функціонування підприємства (підприємця), що перевіряються, та завдань контролюючих органів під час перевірки можуть розглядатися й інші питання, які не включені до цієї глави та використовуватися інші форми актів перевірок.
Таким чином при складанні Акта перевірки, на підставі якого прийняті спірні повідомлення-рішення, відповідач діяв в межах положень чинного законодавства, якими він керується при здійсненні своєї діяльності та виконанні покладених на нього обов’язків. Те, що акт перевірки складений податковим органом не за формою, визначеною Додатком № 2 Постанови НБУ №72 від 19.02.2001, не є обставиною, яка спростовує наявність допущених позивачем порушень касової дисципліни.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Позивач не довів суду правомірність своїх вимог. При цьому суд не приймає посилань позивача на докази, які свідчать про відсутність порушень з його боку, з підстав, зазначених вище.
Проте слід зазначити, що в спірних податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем зазначено про визначення позивачу нарахованого зобов’язання по сплаті штрафних санкцій на підставі абз. 2, 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” за порушення п. 2.8, 2.9, 2.10, п.3.1, 3.4, п. 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 №72.
В подальшому спірні повідомлення-рішення містять відомості про строки погашення нарахованого зобов’язання та про виникнення податкової застави, тобто те, що передбачене Законом України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Отже, як вбачається з преамбули Закону, він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку ведення операцій з готівкою.
В редакції цього ж Закону, чинній на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податкове зобов’язання визначалося як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст.1), а податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1).
Також саме цим Законом передбачені строки сплати зобов’язання та підстави виникнення податкової застави (ст. 5, 8), а також порядок прийняття податкових повідомлень-рішень та надсилання податкових вимог (ст. 6)
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Позивачу визначена сума штрафних санкцій з зобов’язання, строк сплати в оспорюваному рішенні зазначеної суми також визначений відповідно до п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону.
Прийняття податкового повідомлення-рішення ані Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою правління НБУ №72 від 19.02.2001, ані Указом Президента України від 12.06.95 N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не передбачено.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: податкові повідомлення-рішення №0000332306/0/0 від 20.01.2005, №0000332306/1 від 22.02.2005 та №0000332306/2 від 25.05.2005 визнаються в частині застосування в їх назві слів „податкове повідомлення”; визначення вказаної суми податковим боргом в разі несплати її в установлені терміни та виникнення податкової застави; можливості застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми як податкового боргу в порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; можливості вжиття заходів з продажу активів; нарахування пені та штрафних санкцій.
Згідно зі ст. ст. 94, 97, 98 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто –3, 40 грн.
Оскільки позов немайнового характеру задовольняється частково, відшкодуванню позивачеві полягають судові витрати зі сплати судового збору в половинному розмірі.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000332306/0/0 від 20.01.2005, №0000332306/1 від 22.02.2005, №0000332306/2 від 25.05.2005 в частині застосування в їх назві слів „податкове повідомлення”; визначення вказаної суми податковим боргом в разі несплати її в установлені терміни та виникнення податкової застави; можливості застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми як податкового боргу в порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; можливості вжиття заходів з продажу активів, нарахування пені та штрафних санкцій.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Паркету»1,70 грн. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя | О.О. Євсіков |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –07.08.2006.