донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.06.2006 р. справа №28/323а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кулебякіна О.С. |
суддів | Волкова Р.В., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Маланчук Г.Г. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Каліна П.Г. представник за довір. № 1448/50-14 від 23.12.05 - ВАТ "Сілур" м. Харцизьк , |
від відповідачів: від третьої особи: | Ариничева О.В. представник за довір. № 7874/10 від 16.06.06; КоробкоО.О. представник за довір. № 7875/10 від 16.06.06; Малушко Г.Ю. представник за довір. № 7876/10 від 16.06.06; Безчастна Т.М. представник за довір. № 7878/10 від 16.06.06 - ДПІ у м.Харцизьку, Фірсов В.В. представник за довір. № 010-01/416 від 27.01.05 - ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України у м. Донецьку", |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у м.Харцизьку |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 14.04.2006 року |
по справі | № 28/323а (суддя Кониченко О.М., Ханова Р.Ф., НаумоваК.Г.) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Сілур" м.Харцизьк |
до за участю третьої особи | Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Відкритого акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України у м. Донецьку" м. Донецьк |
про | скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.04р. № 0000022342/2 |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 14.04.2006 р. позовні вимоги задоволені: скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку № 0000022342/2 від 26.05.04 р. в частині визначення податкового зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Сілур»з податку на прибуток у загальній сумі 15 184 99, 40 грн.
На вказану постанову податковим органом подана апеляційна скарга, в якій ставить питання про її скасування з огляду на неправильне застосуванням судом діючого законодавства. Зокрема, податковий орган посилається на невідповідність експертного висновку, на якому базується постанова суду, фактичним обставинам справи. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції неправильно застосував положення податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
У запереченнях на апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство «Сілур»вважає постанову суду першої інстанції законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
Доводи Відкритого акціонерного товариства «Укрсімбанк»зводяться до аналізу положень кредитної угоди і стану погашення заборгованості за цією угодою,
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку у грудні 2003 р. здійснена перевірка дотримання Відкритим акціонерним товариством «Сілур» вимог податкового законодавства. З акту перевірки від 31.12.2002 р. вбачається, що податковий орган дійшов до висновку про порушення платником положень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», яке полягало в тому, що до складу валового доходу підприємства у 1 і 2 кварталах 2003 р. не було включено кредиторська заборгованість за кредитною угодою № 16/15-44 укладеною між Відкритим акціонерним товариством «Сілур»і Відкритим акціонерним товариством «Укрсімбанк». Вказана кредиторська заборгованість податковим органом розглядається, як безповоротня фінансова допомога, що не була стягнута в межах строку позовної давності, а тому підлягала включенню платником податку до складу валового доходу підприємства (п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022342/2 від 26.05.04р. , яким Відкритому акціонерному товариству «Сілур»визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальної сумі 16 418 654, 40 грн.
Не погодившись з визначенням податкового зобов’язання підприємство звернулось до господарського суду з позовом про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення. В ході розгляду справи позивач, заявою від 24.03.06 р. уточнив суму податкового зобов’язання, яка оспорюється –15 184 992, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням відповідачем положень податкового законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що одержані позивачем за кредитною угодою кошти є фінансовим кредитором, який згідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до валового доходу платника і не підлягають оподаткуванню. Суд першої інстанції також послався на висновок судової бухгалтерської експертизи від 24.03.06 р.
Апеляційна інстанція вважає, що постанова місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що заборгованість позивача за кредиторською угодою з банком, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, згідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, яка за правилами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону підлягає включенню до складу валового доходу. Ця точка зору є юридично неспроможною, оскільки суперечить фактичному змісту правовідносин, які виникають між позивачем і банком в наслідок укладення кредитної угоди. Не враховується податковим органом і встановлені податковим законодавством особливості оподаткування фінансового кредиту.
Так, із змісту кредитної угоди видно, що кошти надавались позивачу на зворотній основі, на визначений строк, під процент і мали використовуватись позичальником лише за цільовим призначенням: для оплати зовнішньоекономічних контрактів на закупівлю необхідного підприємству обладнення. Сукупність цих ознак однозначно свідчить про те, що між сторонами за угодою склались правовідносини фінансового кредиту, під яким законодавець розуміє кошти, які надаються банком –резидентом або нерезидентом, кваліфікованим, як банківська установа у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент (п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). При цьому «фінансовий кредит»і «безповоротня фінансова допомога»є різними за правовим змістом податковими термінами. По різному регулюється і оподаткування зазначених господарських операцій.
Так, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зобов’язує платника податку включати безповоротню фінансову допомогу до складу валового доходу. Проте, фінансовий кредит, відноситься до операцій, які оподатковуються за особливими правилами: у відповідності до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кошти отримані за фінансовим кредитом не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.
Оскільки господарська операція, що розглядається є фінансовим кредитом податковий орган безпідставно застосовував до неї правила оподаткування, встановлені для безповоротньої фінансової допомоги. В той же час, вирішуючи спір суд першої інстанції правомірно виходив саме із тих положень чинного законодавства, які регулюють оподаткування коштів одержаних за фінансовим кредитом.
Судове рішення також базується на висновках судової бухгалтерської (економічної) експертизи, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку.
Викладене дає апеляційній інстанції підстави дійти до висновку про законність і обґрунтованість постанови, місцевого господарського суду
Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зокрема, безпідставними є посилання відповідача на те, що висновки експерта не відповідає фактичним обставинам. З висновку № 92/24 від 02.12.05 р. та додаткового висновку № 118/24 від 24.03.06 р. вбачається, що під час проведення експертизи досліджувався первинна документація, що стосується виконання спірної господарської операції. Експертиза проведена експертом, що має відповідну кваліфікацію. На заперечення учасників судового процесу експертом дані мотивовані пояснення, які ґрунтуються на законодавстві і матеріалах справи. З огляду на викладене, у апеляційній інстанції відсутні підстави піддавати сумніву обґрунтованість висновків судового експерта. Інші доводи апеляційної скарги суперечать законодавству, що регулює оподаткування фінансового кредиту.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 195-196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Донецької області від 14.04.2006р. по справі № 28/323а залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 2 розділу 1У Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 23.06.2006 року.
Головуючий: О.С. Кулебякін
Судді: Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко
Надруковано: 5 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1-третій особі
1 –до справи
1 –ДАГС