ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006р. | м.Київ | № 11/121-А |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» |
до | 1) Центральної енергетичної митниці, |
2) Управління Державного казначейства у м. Києві, |
про | визнання нечинним талону відмови, митної оцінки товару, стягнення 10.160,20 грн. надмірно сплачених митних платежів. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судових засідань Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | - Руденко А.В. (дов. від 31.01.2006 № 31/1-105); |
від відповідача-1 від відповідача-2 | - Борисова Т.М. (дов. від 24.02.2006 № 22/2-1058); - не з’явились. |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.07.2006 о 15 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01.08.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 27.07.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі було відкладено на 03.08.2006.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом до Центральної енергетичної митниці про визнання нечинним талону відмови № 30/2-6 від 26.07.2005, митної оцінки товару № 17/637 від 26.07.2005 та № 17/638 від 26.07.2005, стягнення 10.160,20 грн. надмірно сплачених митних платежів.
Ухвалою від 06.03.2006 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє засідання на 28.03.2006, в якому оголошувались перерви до 05.04.2006 та до 10.04.2006.
У судовому засіданні 10.04.2006 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про доповнення позовних вимог, в якій просить зобов’язати митницю повернути з депозитного рахунку 3734, відкритого в Управлінні державного казначейства у м. Києві, надмірно сплачені митні платежі в сумі 10.160,20 грн.
Ухвалою від 10.04.2006 попереднє судове засідання у справі відкладено на 03.05.2006, залучено до вирішення спору в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державного казначейства у м. Києві, представник якого в судове засідання 03.05.2006 не з’явився.
Ухвалою від 15.06.2006 справу призначено до судового розгляду на 27.03.2006.
27.06.2006 через канцелярію суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, в якій позивач просить:
- в порядку, передбаченому ст. 52 КАС України, залучити до участі у справі в якості відповідача-2 відповідача Управління Державного казначейства у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А);
- визнати нечинними талон відмови № 30/2-6 від 26.07.2005 та митні оцінки товару за вих. № 17/637 від 26.07.2005 та за вих. № 17/638 від 26.07.2005;
- зобов’язати Управління Державного казначейства у м. Києві повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(поточний рахунок № 2600101300822 в Укрпромбанку, м. Київ, МФО 321228, код ЄДРПОУ 31088169) 10.160,20 грн. надмірно сплачених митних платежів за рахунок Державного бюджету України.
Ухвалою від 29.06.2006 розгляд справи було відкладено на 13.07.2006 у зв’язку із залученням Управління Державного казначейства у м. Києві до вирішення спору в якості відповідача-2 та необхідністю отримати додаткові докази.
Представник відповідача-2 в судове засідання 13.07.2006 не з’явився, вимог ухвали від 29.06.2006 не виконав.
Крім того позивач в судовому засіданні 13.07.2006 подав заяву від 06.07.2006 №06/07-07 про зміну позовних вимог, в якій позивач просить:
- визнати нечинними талон відмови № 30/2-6 від 26.07.2005 та митні оцінки товару за вих. № 17/637 від 26.07.2005 та за вих. № 17/638 від 26.07.2005;
- зобов’язати Управління Державного казначейства у м. Києві повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»(поточний рахунок № 2600101300822 в Укрпромбанку, м. Київ, МФО 321228, код ЄДРПОУ 31088169) з Державного бюджету України 10.160,20 грн. надмірно сплачених митних платежів, в тому числі податку на додану вартість у сумі 10.059,60 грн. та митного збору у сумі 100,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 неправомірно відмовив йому в митному оформленні нафти сирої, придбаної у ТОВ „Імпекс-Ойл” (Російська Федерації), за договірною ціною у розмірі 325 дол. США за тону. Позивач стверджує, що відповідач-1 безпідставно застосовував передбачений ст. 266 МК України другий метод визначення митної вартості товару (нафти сирої), оскільки у нього були всі передбачені законодавством підстави для визначення митної вартості нафти за першим методом.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що визначення митної вартості нафти сирої здійснено ним відповідно до вимог ст.ст. 259 -273 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України” від 28.08.2003 № 1375 на підставі довідкових цін на нафту сиру, що містяться у ціновій базі даних Держмитслужби та Держзовнішінформу, а саме на рівні 337-364 дол. США за тону.
Відповідач-2 25.07.2006 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26 липня 2005 року до Центральної енергетичної митниці були надані для митного оформлення вантажні митні декларації від 26.07.2005 № 124000009/5/110154 та № 124000009/5/110155 на нафту сиру, придбану позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»у ТОВ «Імпекс-Ойл»(Російська Федерація) за контрактом від 28.12.2004 № 057-N/2005. Вартість нафти сирої у ВМД від 26.07.2005 № 124000009/5/110154 та № 124000009/5/110155 була визначена згідно з ціною, передбаченою Доповненням № 42 від 11.07.2005 та Доповненням № 43 від 11.07.2005 до Контракту № 057-N/2005 від 28.12.2004, укладеного між ТОВ «НК Альфа-Нафта»та ТОВ «Імпекс-Ойл»(Російська Федерація), і складала 325 $ США за одну тонну на умовах поставки DDU ЛВДС «Броди». В підтвердження достовірності заявленої митної вартості до ВМД було додано контракт № 057- N /2005 від 28.12.2004, додаткові угоди до контракту, доповнення № 42 та № 43 до контракту, інвойси № 109-07/05-А та № 110-07/05-А, маршрутні доручення № 958/33 та № 962/33, вантажні митні декларації (експортні) №10006005/130705/0100838 та № 10006005/130705/0100839, іншу інформацію, яка зазначена в р. 44 ВМД.
Відділом контролю митної вартості та номенклатури Центральної енергетичної митниці за вих. № 17/637 від 26.07.2005 було визначено митну оцінку товару за ВМД № 124000009/5/110154 у сумі 1.191.295, 00 грн. замість зазначеної у декларації в сумі 1.148.875,00 грн. та за вих. № 17/638 від 26.07.2005 за ВМД № 124000009/5/110155 у сумі 221.240, 50 грн. замість зазначеної у декларації в сумі 213.362, 50 грн. В зазначених оцінках вказано на те, що застосування першого методу визначення митної вартості за ВМД неможливо, оскільки враховуючи наявну додаткову інформацію стосовно відпускних цін на нафту сиру російського виробництва, виникають сумніви щодо достовірності заявлених відомостей.
26 липня 2005 року на підставі зазначених оцінок посадовою особою митного органу було відмовлено в оформленні вантажних митних декларацій від 26.07.2005 №124000009/5/110154 та № 124000009/5/110155, про що відповідачем-1 було складено талон відмови № 30/2-6 з посиланням на те, що вказані ВМД не можуть бути оформлені у зв'язку з коригуванням митної вартості ВКМВН ЦЕМ згідно зі ст.ст. 259-273 Митного кодексу України та п. п. 12, 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1375. При митній оцінці був використаний другий метод (щодо ціни угоди на ідентичні товари) та було зазначено ціну до 337 дол. США за тону, що за офіційним курсом НБУ складало 1701,85 грн./т.
На підставі визначеної митницею митної вартості Декларантом було заповнено нові ВМД від 27.07.2005 № 124000009/5/110156 та № 124000009/5/110157, за якими було збільшено митну вартість нафти на загальну суму 50.298,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, другий метод визначення митної вартості застосовано відповідачем-1 безпідставно, оскільки є всі передбачені законодавством підстави для визначення митної вартості нафти за першим методом.
Так, відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1375 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 266 МК України, якою передбачені методи визначення митної вартості товарів, основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (перший метод).
Митною вартістю за основним методом відповідно до ст. 267 МК України є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті, але не менше, ніж мінімальна митна вартість, якщо вона встановлена Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених законодавством, за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону Україну.
Згідно з контрактом № 057-N/2005 та Доповненнями № 42 та № 43 ціною угоди для визначення митної вартості нафти є ціна в 325 дол. США за тону, яка передбачена на умовах DDU ЛВДС «Броди», і яка була фактично сплачена позивачем ТОВ «Імпекс-Ойл»згідно з платіжним дорученням від 18.07.2005 № 88 в іноземній валюті.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач-1 визначив митну вартість нафти сирої на підставі довідкових цін на нафту сиру, що містяться у ціновій базі даних Держмитслужби та Держзовнішінформу, а саме на рівні 337-364 дол. США за тону.
Суд враховує, що Указом Президента України від 10.02.96 №124/96 «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»створено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків («Держзовнішінформ»), з покладанням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.
У відповідності до наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.08.1996 № 506 «Про застосування ст. 4 Указу Президента України від 10.02.96р. №124/96»(який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.08.1996р. за №438/1463), фахівцями Держзовнішінформу проводиться моніторинг відповідних ринків з використанням наступних інформаційних джерел: біржові котирування; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, в тому числі відео, комп'ютерних, електронних та інших подібних банків даних та сіток; статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій України; комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти та каталоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняльні індекси цін; звіти та довідки торговельно-економічних місій в складі посольств України за кордоном; контрактна практика поставок товарів, що підлягають реєстрації в МЗЕЗіТ України; прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників; інші інформаційні джерела.
Листом Державного митного комітету України від 17.10.1996 № 11/2-7737 повідомлено митні органи, що у відповідності до листа Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 07.10.1996 № 25-28/215, експертні висновки, підготовлені «Держзовнішінформом», мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами, а також інших аспектів ЗЕД, та повинні прийматися до уваги митними органами при ціновому контролі.
Разом з тим законодавство не зобов’язує митні органи застосовувати при визначенні митної вартості товарів виключно ціни з бази даних «Держзовнішінформу», а лише встановлює обов’язок митних органом брати до уваги вказані ціни як орієнтир. При цьому повинні прийматися до уваги митними органами при ціновому контролі саме підготовлені «Держзовнішінформом»експертизи стосовно рівнів цін за цими контрактами. Доказів проведення такої експертизи суду не надано.
Стосовно твердження відповідача-1 про те, що для підтвердження заявленої митної вартості можуть використовуватися як допоміжний матеріал висновки експертних організацій, в зв’язку з чим представнику позивача було запропоновано звернутися до експертної організації з метою одержання зазначеного висновку, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2.7. Наказу Держмитслужби України N 685 від 13.10.2003 "Про затвердження Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" за відсутності в базі даних цінової інформації відомостей про вартість певного товару (предмета), на підставі яких визначається його митна вартість, можна поряд з іншими джерелами інформації, які використовуються митними органами, користуватися інформацією спеціалізованих експертних організацій, які мають відповідні повноваження та несуть відповідальність за підготовлені висновки згідно з чинним законодавством. Відповідальність за прийняте рішення несе посадова особа митного органу, яка здійснює контроль правильності визначення митної вартості.
Таким чином висновки експерта можуть використовуватись митними органами при організації роботи з метою правильного визначення митної вартості за відсутності в базі даних цінової інформації відомостей про вартість певного товару.
Крім того, Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України № 1375 від 28.08.2003, передбачено перелік документів та відомостей, які декларант подає для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, також не передбачено обов'язку декларанта надавати висновок експерта для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.
Згідно п. 17 згаданого Порядку достовірність відомостей, зазначених у декларації митної вартості, може бути встановлена шляхом проведення митними органами на підприємствах перевірки щодо відповідності документів на товари і транспортні засоби, поданих для підтвердження митної вартості товарів, даним бухгалтерського обліку та іншій документації підприємства.
Доказів того, що відповідачем-1 вживались подібні заходи, суду не надано.
Таким чином посилання відповідача-1 на те, що задекларована позивачем ціна є недостовірною, оскільки є нижчою за рівень митної вартості нафти сирої походженням з Російської Федерації, який у період з 11.07.2005 до 24.07.2005 в режимі ІМ 40 ТД (імпорт/випуск у вільний обіг/тимчасова декларація) складав 337-364 дол. США за тону, є необґрунтованим, оскільки відповідачу-1 були надані всі документи, які підтверджують, що саме ціна в 325 дол. США за тону є ціною для визначення митної вартості товару, імпортованого з Російської Федерації, згідно із ст. 267 МК України.
Судом відхиляється посилання відповідача-1 на світовий ріст цін на нафту сиру, оскільки такі обставини не мають значення для визначення митної вартості товару, який експортується з конкретної країни (Російської Федерації), та не є підставою для визначення митної вартості товару в розумінні законодавства України.
Суд відзначає, що пунктом 18 зазначеного вище Порядку передбачено, що лише у разі, коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені МК України.
В талоні відмови і в митних оцінках вартості товару не зазначено, на чому ґрунтуються сумніви щодо достовірності наданих декларантом відомостей. Фактично вартість товару підтверджена документально, про що свідчать: Доповнення № 42 від 11.07.2005 та Доповнення № 43 від 11.07.2005 до Контракту № 057-N/2005 від 28.12.2004, інвойси № 109-07/05-А та № 110-07/05-А, платіжне доручення в іноземній валюті від 18.07.2005 № 88, вантажні митні декларації (експортні) № 10006005/130705/0100838 та № 10006005/130705/0100839. Сумніви щодо достовірності заявлених відомостей не можуть ґрунтуватися лише на тому, що відпускна ціна на нафту російського виробництва за додатковою інформацією вища, ніж передбачено контрактом № 057-N/2005 та Доповненнями № 42 та № 43 до нього.
Таким чином, відповідачем-1 необґрунтовано та безпідставно застосовано другий метод визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" митні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно з пп. 2.1.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митні органи є контролюючими органами стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України.
Стаття 262 МК України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.
Статтею 265 МК України встановлено, що митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відповідно до Наказу № 1227 від 12.12.2005 Держмитслужби України "Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" картка формується посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову.
На підставі оформленої картки відмова митного органу може бути оскаржена в порядку, установленому законодавством України.
Таким чином картка заповнюється уповноваженою на це посадовою особою митного органу за встановленою формою, має обов'язкову силу і породжує певні правові наслідки для власників товарів, а отже, є рішенням у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства.
Як підтверджено доданими до матеріалів справи розрахунками, неправомірне визначення та збільшення митним органом митної вартості нафти на загальну суму 50.298,00 грн. призвело до надмірної сплати митних платежів на суму 10.160, 20 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 10.059,60 грн. та митного збору - 100,60 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 264 МК України у випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів.
Відповідно до п. 3.4 зазначеного Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів, що надійшли до митних органів і були перераховані ними на відповідні депозитні рахунки 3734, здійснюється відповідно до спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства фінансів України від 30.06.2000 N 368/149 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за N 429/4650 (надалі - Наказ).
Згідно з п. 2.2. Наказу суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
Пунктом 2.2. Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 передбачено, що для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до /або під час митного оформлення товарів, на балансі Управління Державного казначейства України у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім’я митних органів.
Крім того, пунктом 3.3 цього Порядку передбачено, що розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.
Оскільки, як свідчать матеріали справи, депозитний рахунок 3734 в УДК у м. Києві відповідачу-1 не відкривався, повернення надмірно сплачених митних платежів з цього рахунку неможливе.
Пунктом 3.4 вказаного Порядку передбачено, що повернення платникам помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів здійснюється відповідно до спільного наказу Державної митної служби України від 30.06.2000 № 368/149 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за № 429/4650.
Враховуючи положення пункту 3.4 Порядку № 25/44 щодо розпорядження коштами, що обліковуються на рахунку 3734 тільки на підставі платіжних доручень митних органів, порядок повернення, передбачений Порядком № 25/44 застосовується за відсутності спору про повернення надмірно сплачених митних платежів.
У разі наявності спору слід застосовувати пункт 2.2 Інструкції № 368/149, відповідно до якого сума мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються Державним казначейством за умови подання власником копії рішення судового органу.
При вирішенні спорів, пов’язаних із відшкодуванням майнової шкоди на підставі статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України у зв’язку із неправомірно виданими талонами відмови у митному оформленні вантажу відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності (ст. ст. 326 ЦК України).
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.
Зі змісту ст. 25 Бюджетного Кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
За таких обставин суд вважає правомірними позовну вимоги про зобов’язання саме Управління Державного казначейства у м. Києві як територіального органу повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»з Державного бюджету України 10.160,20 грн. надмірно сплачених митних платежів, в тому числі податку на додану вартість у сумі 10.059,60 грн. та митного збору у сумі 100,60 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним талону відмови № 30/2-6 від 26.07.2005 та митних оцінок товару за вих. № 17/637 від 26.07.2005 та за вих. № 17/638 від 26.07.2005.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним талон відмови Центральної енергетичної митниці № 30/2-6 від 26.07.2005.
Визнати нечинними митні оцінки товару Центральної енергетичної митниці за вих. № 17/637 від 26.07.2005 та за вих. № 17/638 від 26.07.2005.
Зобов’язати Управління Державного казначейства у м. Києві повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (поточний рахунок № 2600101300822 в Укрпромбанку, м. Київ, МФО 321228, код ЄДРПОУ 31088169) з Державного бюджету України 10.160,20 грн. надмірно сплачених митних платежів, в тому числі податку на додану вартість у сумі 10.059,60 грн. та митного збору в сумі 100,60 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –03.08.2006.