ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2006р. | м.Київ | № 11/198-А |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжсталь» |
До | Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків |
про | визнання недійсним акта та рішення. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | - Кудляк Є.В. –предст. (довір. в справі) |
від відповідача | - Шемяткін М.О. –держ. под. інсп. (довір. в справі) |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2006 о 15 год. 49 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.07.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №601/15-4/30757127 від 18.10.2005 та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 26.10.2005 №0000561504/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 35309,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суми податкового кредиту за отриманий від ТОВ «Азовмет Лтд»товар (металобрухт) були підтверджені належним чином оформленими документами, у т.ч. податковими накладними, а тому позивач мав всі передбачені законом підстави для віднесення сум ПДВ по даним операціям до податкового кредиту та, відповідно, до заявлення суми до відшкодування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 №2-3552/2003 визнані недійсними з моменту державної реєстрації статут ПП «Інтерлінк-Р.А.», зареєстрований Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією за №17963 від 10.12.2001, свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи ПП «Інтерлінк-Р.А.»за №17963 від 10.12.2001; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36055811; фінансово-господарські документи, видані від імені ПП «Інтерлінк-Р.А.»та підписані від імені засновника даного підприємства Терещенко М.В. з 10.12.2001; ПП «Інтерлінк-Р.А.»виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 14.12.2001. Таким чином відповідач вважає, що операцію з продажу товару згідно податкових наклданих №473 від 27.12.2002, №459 від 29.11.2002 не було включено до податкових зобов’язань ПП «Інтерлінк-Р.А.»за листопад-грудень 2002, податок на додану вартість в сумі 178086,68 грн. не було сплачено до бюджету, а тому позивач не має право на бюджетне відшкодування.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем –Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2005 №0000561504/0, яким позивачу згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” за порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2002 року на загальну суму 35309,00 грн.
Не погоджуючись з винесеним повідомленням-рішення позивач оскаржив його в порядку, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000.
За результатами розгляду скарг платника податків оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта №601/15-4/30757127 від 18.10.2005про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питання правильності, повноти нарахування ПДВ згідно декларації за грудень 2002 року в частині формування податкового кредиту при придбанні продукції у ТОВ «Азовмет ЛТД», яким встановлено наступне.
ТОВ «ТД «Запоріжсталь»укладено договір №ТДЗ/05/08/02-39 від 05.08.2002 з ТОВ «Азовмет Лтд», згідно умов якого ТОВ «Азовмет Лтд»зобов’язується поставити, а ТОВ «ТД «Запоріжсталь»прийняти та оплатити металопродукцію (брухт вторинних чорних металів). На виконання умов договору ТОВ «Азовмет Лтд»було виписано податкові накладні №128 від 30.11.2002 на суму 3515000,00 грн., в т.ч. ПДВ –585833,33 грн.; №137 від 31.12.2002 на суму 1823337,46 грн., в т.ч. ПДВ – 303889,58 грн. Фактичне надання товару підтверджується актами прийому-передачі брухту і відходів чорних металів (перелік на стор. 8-9 Акту). Продукція поступала безпосередньо на ВАТ «Запоріжсталь», з яким ТОВ «ТД «Запоріжсталь»укладено договір від 23.01.2002 №20/2002/359 на продаж брухту чорних металів. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі та проведені в повному обсязі (стор. 9-10 Акту).
Зазначені обставини сторонами не заперечуються, а також повністю підтверджуються матеріалами справи.
СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було здійснено позапланову документальну перевірку ТОВ «Азовмет Лтд»з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД «Запоріжсталь»за листопад –грудень 2002, якою встановлено, що ТОВ «Азовмет Лтд»не є виробником продукції, реалізованої ТОВ «ТД «Запоріжсталь».
СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено зустрічну перевірку ПП «Фактор»з питань взаємовідносин з ТОВ «Азовмет Лтд»за листопад-грудень 2002, якою встановлено, що ПП «Фактор»згідно договору №10-3К від 12.08.2002 поставило ТОВ «Азовмет Лтд»брухт вторинних чорних металів та на виконання умов договору виписало наступні податкові накладні: №31 від 28.12.2002 та №29 від 30.11.2002. Фактичне відвантаження товару підтверджується накладними №29 від 30.11.2002 та №31 від 28.12.2002. ПП «Фактор»не є виробником даної продукції.
Постачальником реалізованої ПП «Фактор»продукції є ПП «Укрвторчермет», яке відвантажило продукцію згідно накладних №РН-000510 від 27.12.2002 та №РН-000449 від 29.11.2002 та виписало податкові накладні №396 від 27.12.2002 та №331 від 29.11.2002.
Перевіркою встановлено, що ПП «Укрвторчермет»не є виробником продукції. Постачальником реалізованої ПП «Укрвторчермет»продукції є ПП «Інтерлінк-Р.А.», яке відвантажило товар згідно видаткових накладних №РН-0000074 від 29.11.2002 та №РН-0000088 від 27.12.2002 та виписало податкові накладні №473 від 27.12.2002 та №459 від 29.11.2002.
СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП направило запит до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва. Згідно відповіді ДПІ у Солом’янському районі м. Києва ПП «Інтерлінк-Р.А.»не звітує з березня 2002 року (до березня 2002 звітність подавалась з нульовими показниками). Підприємство знято з обліку 07.08.2003. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 №2-3552/2003 визнані недійсними з моменту державної реєстрації статут ПП «Інтерлінк-Р.А.», зареєстрований Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією за №17963 від 10.12.2001, свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи ПП «Інтерлінк-Р.А.»за №17963 від 10.12.2001; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36055811; фінансово-господарські документи, видані від імені ПП. «Інтерлінк-Р.А.»та підписані від імені засновника даного підприємства Терещенко М.В. з 10.12.2001; ПП. «Інтерлінк-Р.А.»виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 14.12.2001. Таким чином, за висновком податкового органу, операцію з продажу товару згідно податкових накладних №473 від 27.12.2002, №459 від 29.11.2002 не було включено до податкових зобов’язань ПП. «Інтерлінк-Р.А.»за листопад-грудень 2002 року.
Оскільки первісний постачальник товару ПП «Інтерлінк-Р.А.»не включав до податкового зобов’язання та не сплачував до бюджету ПДВ згідно податкових накладних №473 від 27.12.2002, №459 від 29.11.2002 ПДВ, віднесений до податкового кредиту ТОВ «ТД «Запоріжсталь»в зв’язку з придбанням товару у ТОВ «Азовмет Лтд»(в частині товару, який реалізовувався ПП «Інтерлінк-Р.А.»згідно податкових накладних №473 від 27.12.2002, №459 від 29.11.2002) в сумі 35309,00 грн. не було сплачено до бюджету. Виходячи з вищенаведеного, в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «ТД «Запоріжсталь»неправомірно заявлено до відшкодування до бюджету ПДВ, який не був сплачений до бюджету ПП «Інтерлінк-Р.А.».
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в акті перевірки, основним постачальником позивача є ТОВ «Азовмет Лтд», яке виписало в адресу позивача податкові накладні №128 від 30.11.2002 на суму 3515000,00 грн., в т.ч. ПДВ –585833,33 грн. та №137 від 31.12.2002 на суму 1823337,46 грн., в т.ч. ПДВ –303889,58 грн. по факту реалізації товару. Фактичне надання товару підтверджується актами прийому-передачі брухту і відходів чорних металів, що прямо вказано в акті перевірки. Відповідність податкових накладних вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем не заперечується, в т.ч. в акті перевірки, та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями зазначених податкових накладних, оригінали яких були оглянуті судом під час підготовчого провадження.
Також матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт перерахування позивачем на користь ТОВ «Азовмет Лтд»коштів за придбаний металобрухт в повному обсязі (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тобто це документ, який підтверджує факт продажу товарів, виконання робіт та надання послуг.
Зазначене підтверджується пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Факт придбання позивачем товару у вказаних підприємств підтверджено матеріалами справи та актом перевірки, як і підтверджено факт формування податкового кредиту по першій з подій –факт отримання товару.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином Закон України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час проведення відповідних господарських операцій) визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні, виписані на його адресу ТОВ «Азовмет Лтд»(безпосередній постачальник).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Факт реєстрації ТОВ «Азовмет Лтд»платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача вищезазначеної податкової накладної було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість (як і той факт, що вказане підприємство є платником податку на додану вартість і на день розгляду спору), відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.
Таким чином судом визнається, що сума ПДВ, віднесена позивачем до складу податкового кредиту та в подальшому заявлена до відшкодування в грудні 2002 року, підтверджується відповідними податковими накладними, що дає право позивачу застосувати нульову ставку та відповідно, заявити до бюджетного відшкодування вказану суму ПДВ.
До суду не надано доказів визнання недійсними договорів, як укладених позивачем з ТОВ «Азовмет Лтд», так і за іншими ланцюгами постачання товару за актом перевірки, або анулювання виданих цим підприємствам Свідоцтв платника податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем, а також і договорів, за якими позивач здійснював експорт товару.
Крім того відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту ненадходження податку на додану вартість до бюджету внаслідок того, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 №2-3552/2003 визнані недійсними з моменту державної реєстрації статут ПП «Інтерлінк-Р.А.»(постачальника за останнім ланцюгом), зареєстрований Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією за №17963 від 10.12.2001, свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи ПП «Інтерлінк-Р.А.»за №17963 від 10.12.2001; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36055811; фінансово-господарські документи, видані від імені ПП «Інтерлінк-Р.А.»та підписані від імені засновника даного підприємства Терещенко М.В. з 10.12.2001; ПП «Інтерлінк-Р.А.»виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 14.12.2001. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів анулювання свідоцтва ПП «Інтерлінк-Р.А.»як платника податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Всупереч наведеної норми відповідачем не надано до матеріалів справи декларації вказаної юридичної особи, у т.ч. за грудень 2002, які б могли належним чином підтвердити факт недекларування податкових зобов’язань за відповідний період. Також в матеріалах справи відсутній акт перевірки, яким було б встановлено несплату ПП «Інтерлінк-Р.А.»податкових зобов’язань за вказаною господарською операцією.
Суд враховує, що підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.
Відповідно до підпункту 7.5.5 пункту 7.7 статті 7 вищевказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум.
Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.
Зважаючи на викладене, суд відзначає, що позивач отримав від безпосереднього постачальника товару: ТОВ «Азовмет Лтд»податкові накладні та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, яку вказане підприємство, в свою чергу, фактично перерахувало до бюджету.
Той факт, що ТОВ «Азовмет Лтд»сплатило суми податку на додану вартість по операціях з позивачем не заперечується і самим відповідачем.
При цьому суд також відзначає, що навіть якщо фактичні обставини господарської діяльності та звітування перед податковими органами ПП "Фактор", ПП "Укрвторчермет", і свідчили б про порушення податкового законодавства зазначеними підприємствами при продажу ними товару безпосередньому постачальнику позивача –ТОВ «Азовмет Лтд», то відповідно до вимог Законів України «Про систему оподаткування»(ст. 11), «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами»(п. 4.1, 4.2 ст. 4), «Про податок на додану вартість»(п. 1.6 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7) відповідальність за порушення чинного законодавства за непідтвердження податкових зобов’язань та податкового кредиту за такими операціями документами, визначеними чинним законодавством як обов’язкові на підтвердження відповідних обставин, повинно нести підприємство, яке безпосередньо мало відносини з ПП «Інтерлінк-Р.А.».
За результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на непідтверджених документально висновках акту перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов суперечать фактичним обставинам справи, а тому у відповідача не було підстав зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2002 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Однак позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
Позивач, крім визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акту перевірки, просить визнати недійсним і сам Акт перевірки.
Щодо визнання недійсним акту перевірки, слід зазначити, що згідно з п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності є компетенцією адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 Розяснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт –це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі –акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
В даному випадку таким актом, прийнятим по відношенню до позивача, є відповідні податкові повідомлення-рішення, а не додаток до акту перевірки, який обовязкового характеру не має.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним акта перевірки задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень ст. 94 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову немайнового характеру, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача в сумі 1,70 грн. відповідно до розміру задоволених вимог
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 26.10.2005 №0000561504/0.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжсталь»судові витрати в сумі 1,70 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –21.07.2006.