ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2006р. | м.Київ | № 11/235-А |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтранссервіс” |
до | Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
про | скасування податкового повідомлення-рішення. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники:
від позивача Ружило О.М. (предст. за дов);
від відповідача Ковалик В.В. (предст. за дов).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.07.2006 о 10 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.07.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтранссервіс»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2006 № 0010362303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 140.009,00 грн., в т.ч. 93.339,00 грн. –основний платіж та 46.670,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, отримуючи від нерезидента послуги на території України, правомірно та у відповідності до п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” визначав базою оподаткування договірну (контрактну) вартість послуг, зменшену на суму ПДВ за ставкою 18 %, включену нерезидентом в ціну поставки послуг, а тому у відповідача не було підстав збільшувати базу оподатковування на вказану суму ПДВ та, відповідно, визначати позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 140.009,00 грн. грн., в т.ч. 93.339,00 грн. –основний платіж та 46.670,00 грн. –штрафні (фінансові санкції).
Відповідач у письмових запереченнях на позов, його представники у судових засіданнях позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно з п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг), зменшена на суму податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. При цьому відповідач зазначає, що суми ПДВ, включені до вартості послуг згідно із законами країн нерезидентів, в даному випадку виключенню із бази оподаткування не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006 № 0010362303/0, яким позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „Спецтранссервіс” згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 4.3 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 140.009,00 грн., в т.ч. 93.339,00 грн. –основний платіж та 46.670,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.10.2005 № 548/23-3/32670530 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Спецтранссервіс" (код за ЄДРПОУ –32670530) за період з 03.09.2003 по 31.03.2005»(далі –акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що позивач, отримуючи від нерезидента послуги на території України, визначав базою оподаткування договірну (контрактну) вартість послуг, яку в порушення до п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшував на суму ПДВ за ставкою 18 %, включену нерезидентом в ціну поставки послуг.
На підставі наданих позивачем до перевірки та до матеріалів судової справи бухгалтерських та первинних документів встановлено, що ТОВ „Спецтранссервіс" (замовник) в періоді, що перевіряється, уклало зовнішньоекономічний контракт № 07/460/03 від 12.09.2003 з нерезидентом ФГУП "СГ-Транс" (виконавець, Російська Федерація) про надання транспортних послуг.
Предметом контракту є постачання на територію України цистерн для перевезення зріджених вуглеводних газів. ФСГУП «СГ-Транс»(Виконавець) надає ТОВ «Спецтранссервіс»(Замовник) транспорті послуги цистернами ємністю 54 кубічних метри, а Замовник зобов'язується вчасно оплачувати надані йому транспортні послуги. Транспортні послуги по даному Контракту надаються для цілей господарчої діяльності Замовника, яка здійснюється ним за межами Російської Федерації.
Розрахунки замовника з виконавцем здійснюються зі 100% передоплатою в дол. США протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку від виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. До 10 числа місяця, наступного за місяцем надання транспортних послуг, сторонами Контракту підписується Акт надання транспортних послуг.
Згідно з Додатком № 1 від 12.09.2003 до вказаного Контракту вартість наданих за добу на території України послуг становить 14,90 дол. США з урахуванням ПДВ за одну цистерну при перевезенні товару в Україні.
Згідно з Додатковою угодою № 2 від 01.02.2004 до цього Контракту вартість наданих послуг за добу на території України транспортних послуг становить 18,00 дол. США з урахуванням ПДВ за цистерну за добу.
За період, що перевірявся, а саме з 01.10.2003 по 31.03.2005 ТОВ „ Спецтранссервіс" згідно з наданими актами виконаних робіт (послуг) отримало на території України транспортні послуги від нерезидента на загальну суму 628.740,60 дол. США, а також перерахувало валютні кошти з рахунку № 2062815738401 в КБ АБ "Автозазбанк" (МФО 320940) на рахунок нерезидента № 40502840400001000016 в І8В "АУАМСАКВ" (Москва, Росія) у загальному розмірі 592.566,60 дол. США, що в гривневому еквіваленті на час перерахування за курсом НБУ становить 3.147.123,02 грн.
До обсягу придбання товарів (робіт, послуг) згідно з податковими деклараціями з ПДВ позивачем включено витрати, пов'язані з отриманням транспортних послуг згідно з контрактом № 07/460/03 від 12.09.2003, укладеним з ФГУП "СГ-Транс".
Як зазначено в акті перевірки, датою збільшення валових витрат ТОВ "Спецтранссервіс" по операціях з ФГУП "СГ-Транс" є дата фактичного отримання від нерезидента робіт (послуг), незалежно від наявності їх оплати, у тому числі часткової або авансової (пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), а датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій з ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість") - є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 цього Закону, в зв’язку з чим виникла невідповідність обсягу придбання товарів (робіт, послуг) згідно податкових декларацій з ПДВ та витратами на придбання товарів (робіт, послуг) згідно декларацій з податку на прибуток підприємства за 2003 –2005 роки.
До складу валових витрат позивачем включено ПДВ у розмірі 18%, сплачений у складі договірної (контрактної) вартості послуг, отриманих від нерезидента ФГУП "СГ-Транс".
Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.
Пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакціях чинних у періоді, що перевірявся, встановлено: для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну продажу (поставки) робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.
Як вбачається із вказаної норми, суми ПДВ, включені до вартості послуг згідно із законами країн нерезидентів як обов’язкова складова такої вартості, в даному випадку виключенню із бази оподаткування не підлягають.
При цьому суд відзначає, що сторонами контракту (з урахуванням додатків 1 та 2) зовсім не визначено, яким ПДВ та за правилами оподаткування якої держави (України чи Російської Федерації) включено цей податок до вартості послуг, що надаються нерезидентом, яка із сторін контракту повинна його сплачувати та кому.
Позивачем не надано і доказів того, що згадуваний в додатках до контракту ПДВ підлягав обов’язковому включенню в ціну послуг контрагентом –нерезидентом і сплаті до бюджету Російської Федерації.
Відповідно до вимог пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Як встановлено судом, за період, що перевірявся, а саме: з 01.10.2003 по 31.03.2005 ТОВ „ Спецтранссервіс" згідно з наданими актами виконаних робіт (послуг) отримало на території України транспортні послуги від нерезидента згідно з зовнішньоекономічним контрактом №07/460/03 від 12.09.2003 на загальну суму 628.740,60 дол. США., що за курсом НБУ на момент виникнення податкових зобов’язань складає 3.337.125,00 грн., в тому числі по періодах: 2003р. –208.698,0 грн., 2004р. –2.032.528,0 грн., 2005р. –1.095.899,00 грн.
Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1. ст. 3, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Спецтранссервіс" нарахувало ПДВ з вартості послуг отриманих від нерезидента в сумі 564.733,00 грн., в тому числі по періодах: 2003р. –34.782,0 грн., 2004р. –344.205,0 грн., 2005р.- 185.746,0 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач, отримуючи від нерезидента послуги на території України, визначав базою оподаткування договірну (контрактну) вартість послуг, яку, довільно витлумачивши п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, зменшував на суму ПДВ за ставкою 18 %, включену нерезидентом в ціну поставки послуг.
При цьому суд відзначає, що Законом України № 1690-ІІІ від 20.04.2004 ратифіковано Угоду про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (далі –Угода), підписану 25 листопада 1998 року в м. Москві, із застереженнями:
“1. За винятком слів "Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав або до інших" в абзаці другому статті 11.
2. Стаття 2 Угоди застосовується з урахуванням норм національного законодавства”.
Відповідно до ст. 2 Угоди «Принцип справляння під час експорту», ратифікованої із застереженнями, жодна із Сторін не оподатковує непрямими податками товари (роботи, послуги), які експортуються на територію іншої Сторони. Це правило означає оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, що експортуються. В державах-учасницях Угоди, в яких не передбачено національним законодавством оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг). Кожна Сторона має право регулювати порядок відшкодування сум податку на додану вартість під час експорту відповідно до свого законодавства.
Водночас стаття 3 «Принцип справляння під час імпорту»Угоди, яка ратифікована без застережень, визначає, що імпортовані на митну територію однієї Сторони товари (роботи, послуги), які експортовані з митної території іншої Сторони, оподатковуються непрямими податками у країні-імпортері відповідно до її національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України зазначена Угода є частиною законодавства України.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином позивачем також не доведено того, що сума ПДВ у розмірі 18 % взагалі включалась контрагентом до складу вартості послуг та сплачувалась ним до бюджету Російської Федерації.
Порушення п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ з жовтня 2003 по березень 2005 року на загальну суму 102.692,00 грн. в період з жовтня 2003 року по березень 2005 року (з урахуванням відповідних сум за кожний звітний податковий період відповідно до р. 7 податкової декларації з податку на додану вартість).
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та у відповідності до наведених положень податкового законодавства донараховано позивачу суму податкових зобов’язань з земельного податку у розмірі 93.339,00 грн.
Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем податкового законодавства та факт наявності недоплати позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 93.339,00 грн., то за таких обставин суд вважає обґрунтованим донарахування позивачу передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних санкцій у розмірі 46.670,00 грн.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, які б свідчили про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.07.2006