ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2006р. | м.Київ | № 11/202-А |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Тессера» |
до | Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва |
про | визнання нечинною вимоги про сплату боргу. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судових засідань Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | Іваненко А.О. –предст. (довір. в справі) |
від відповідача | не з’явились. |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.07.2006 о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.07.2006, про що повідомлено стороні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 11.07.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови в повному обсязі було відкладено на 19.07.2006.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва про сплату боргу від 16.03.2006 №Ю-257.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є платником єдиного податку по обліковій ставці 10%. Відповідно до положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" платники єдиного податку не є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і сплачують єдиний податок щомісяця на окремий рахунок Державного казначейства України, яке в свою чергу перераховує, у т.ч. до Пенсійного фонду України 42 відсотки від сплаченої суми. При цьому позивач зазначає, що заборгованість по сплаті єдиного податку у нього відсутня. Крім того позивач зазначає, що до предмету регулювання Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не входить спрощена система оподаткування, в тому числі й питання звільнення платників єдиного податку від обов’язку сплачувати збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Отже, даний Закон не може бути підставою для врегулювання тих економічних питань, які врегульовані Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що обов’язок сплати страхових внесків не пов’язується зі статусом платника податку, як суб’єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування., оскільки законодавець визначає пріоритетність Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»по відношенню до інших нормативно-правових актів. Отже, посилання позивача на Указ «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»неправомірне, оскільки зазначені норми є різними за юридичною силою.
Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем –Управлінням Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва на адресу позивача була направлена вимога про сплату боргу від 16.03.2006 №Ю-257, якою відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника вимагає сплатити недоїмки зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 4957,50 грн.
09.03.2006 УПФ у Дарницькому районі м. Києва було складено Акт№134 перевірки достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, яким встановлено, що з початку діяльності (з 01.04.2005) підприємство, перебуваючи на єдиному податку, не нараховували внески 32,3% (31,8%) на ФОП у 2005 та 2006 роках. За результатами даного акта донараховано внесків на суму 6676,60 грн. Станом на 20.02.2005 недоїмка по актах складає 4957,50 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Тессера" є платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків (Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою наявні в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно зі ст. 6 цього Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Отже, позивач, обравши ставку єдиного податку в розмірі 10 відсотків, звільняється від сплати збору на загальнообов’язкове держане пенсійне страхування. При цьому відрахування до Пенсійного фонду України здійснюються вже самостійно Державним казначейством.
Відповідачем не заперечується той факт, що у позивача відсутня заборгованість по сплаті єдиного податку. Таким чином, оскільки у позивача відсутня недоїмка зі сплати єдиного податку, а також, враховуючи, що відповідно до чинного законодавства позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування, заборгованість у нього перед пенсійним фондом відсутня.
Суд, розглядаючи спір по суті, враховує той факт, що з 01.04.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено перехід від системи пенсійного забезпечення до системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені внески до Пенсійного фонду та загального порядку сплати страхових внесків для всіх роботодавців за найманих працівників, незалежно від обраного способу оподаткування.
Згідно преамбули вказаного Закону, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з п. 4 Перехідних положень Конституції України Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
В преамбулі та пункті 4 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 28.06.1999 №746/99, яким затверджено діючу редакцію даного Указу, вказано, що Указ постановлений та набирає чинності відповідно до п. 4 розділу «Перехідні положення»Конституції України.
Тобто, даний Указ регулює економічні питання, які законом не врегульовані, оскільки Закон, який би регулював спрощену систему оподаткування в Україні, на даний час не прийнятий.
Враховуючи вищенаведене, фактично одночасно діють різні порядки сплати страхових внесків для суб’єктів спрощеного оподаткування.
При цьому слід зауважити, що жодним законодавчим актом, у т.ч. Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»не вирішено питання встановлення єдиного порядку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України суб’єктами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
За таких обставин, суд вважає і визнав правомірним застосування позивачем при сплаті платежів до пенсійного фонду Указу Президента.
Крім того, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до ст. 20 вказаного Закону обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Жодних доказів, що позивачем самостійно подавався розрахунок сплати страхових внесків, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували правомірність дій позивача, а також, як вже зазначалось усно визнав позов в судовому засіданні.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про сплату боргу від 16.03.2006 №Ю-257.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тессера»судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.07.2006.