ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2006р. | м.Київ | № 11/176-А |
За позовом | Державної податкової інспекції Святошинському районі м. Києва |
до | Військової частини А3482 |
про | стягнення 38646,82 грн. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | - Луговець Л.А. –держ. под. інсп. (довір. в справі); |
від відповідач | - Бондаренко В.А. –предст. (довір. в справі) |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.07.2006 о 10 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.07.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з військової частини А3482 активів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 38646,82 грн.
Ухвалою від 11.05.2006 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє засідання.
Ухвалою від 29.06.2006 справу було призначено до судового розгляду на 06.07.2006.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна сума податкового боргу виникла у відповідача на підставі самостійно поданих розрахунків з земельного податку, визначена в яких сума податку не сплачена до теперішнього часу, в зв’язку з чим станом на 21.03.2006 року у відповідача існує податковий борг по сплаті земельного податку в сумі 738,45 грн., в т.ч. пеня –57,00 грн. Крім того позивачем було проведено перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку з громадян, податку з власників транспортних засобів, в результаті якої складено акт від 31.10.2002 №65 В-Т. На підставі цього акта прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.12.2002 №2103/10/17/106-07795511/6705, яким відповідачу донараховано 9719,86 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і 2491,17 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 05.12.2002 №2102/10/17-106-07795511/6704, яким відповідачу донараховано 17094,00 грн. податку з власників транспортних засобів та 8717,00 грн. штрафних санкцій. Сума, визначена в спірних повідомленнях-рішеннях, не сплачена до теперішнього часу, в зв’язку з чим податковий борг відповідача з податку з власників транспортних засобів станом на 21.03.2006 становить 37908,37 грн.
З урахуванням наведеного позивач, посилаючись на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 38646,82 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що Військова частина А3521 не є суб’єктом сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розумінні ст. 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, якою встановлено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Оскільки Військова частина А3521 не має на праві власності чи повного господарського відання транспортних засобів, то нарахування їй податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, на думку позивача, є безпідставним. У частині позовних вимог щодо сплати земельного податку, то відповідач наголошує, що ним не подавались розрахунки з цього податку, оскільки він користується 100% пільгою згідно з Законом України «Про Державний бюджет (на відповідний рік)».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідач –Військова частина А 3482 зареєстрований в Міністерстві Оборони України та 02.04.1998 включений до ЄДРПОУ (ідент. код 07795511).
Відповідач з 03.01.1994 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.
Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків –Військової частини А 3482 обліковується заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 37908,37 грн. та заборгованість з земельного податку в розмірі 681,45 грн.
Як зазначає позивач, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:
- самостійно поданих ним розрахунків по земельному податку, а саме: від 15.01.2001 №1479 –341,45 грн., та пеня - 45,00 грн. (заборгованість за 2001 рік), а також податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004 №0004212340 (заборгованість за 2004 рік) сума боргу була збільшена на 340,00 грн., в зв’язку з чим сума боргу становить 681,45 грн. +пеня 57,00 грн. = 738,45 грн.;
- податкового повідомлення-рішення від 05.12.2002 №2103/10/17/106-07795511/6705, яким відповідачу донараховано 9719,86 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і 2491,17 грн. штрафних санкцій (податковий борг за 2002 рік);
- податкового повідомлення-рішення від 05.12.2002 №2102/10/17-106-07795511/6704, яким відповідачу донараховано 17094,00 грн. податку з власників транспортних засобів та 8717,00 грн. штрафні санкції (податковий борг за 2002 рік).
Вказані повідомлення-рішення були отримані відповідачем в грудні місяці 2002 року, про що свідчать поштові повідомлення, залучені до матеріалів справи, та були оскаржені ним в порядку, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000. Рішення про результати розгляд у скарги було направлено відповідачу 11.01.2003. Доказів подальшого оскарження спірних повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку суду не надано. Таким чином, податкові зобов’язання позивача за вказаним повідомленнями-рішеннями є узгодженими з січня 2003 року (з врахуванням рішення за результатами розгляду скарги) в силу пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Також позивачем з метою погашення вказаної заборгованості було направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/338 від 04.06.2003 на суму 38306,82 грн. та другу податкову вимогу №2/740 від 24.09.2003 на суму 38306,82 грн.
Таким чином податковий борг, який позивач просить стягнути, виник у період з 2001 року по 2004 рік.
Щодо податкового боргу, який виник у відповідача по сплаті земельного податку на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.09.2004 №0004212340 на суму 340,00 грн., суд відзначає, що відповідач платіжним дорученням від 26.06.2006 №180 на суму 340,00 грн. сплатив зазначену суму до бюджету, а отже погасив податкові зобов’язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2004 №0004212340. Отже, станом на день прийняття постанови податковий борг з земельного податку в сумі 340,00 грн. сплачений та, відповідно, відсутній предмет спору.
Щодо стягнення податкового боргу, який виник і по сплаті земельного податку і по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в 2001-2002 роках, суд відзначає наступне.
Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 цього Закону податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:
а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Згідно з пп. 15.1.3 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.
Підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
З урахуванням наведеного податковий борг відповідача, який виник у період 2001- січень 2003 років, підлягає сплаті протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 03.05.2006, тобто більше, ніж через 1095 календарних днів від дня узгодження спірної суми податкового зобов'язання (як шляхом подання декларацій (розрахунків) зазначених податків, так і шляхом закінчення узгодження податкового зобов’язання шляхом його адміністративного оскарження), то суд приходить до висновку про пропущення позивачем граничного строку стягнення податкового боргу, встановленого Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з пп. 15.4.1 п. 15.4 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, визначені пунктом 5.2 статті 5, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
перебував за межами України;
перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.
Обставин, передбачених вказаним підпунктом Закону, судом не встановлено.
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що військова частина А3482 як структура Збройних Сил України знаходиться на повному кошторисно-бюджетному фінансуванні Міністерства оборони України, її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, про що свідчить довідка Департаменту фінансів МО України № 248/4/25 від 24.01.2006 та довідка №560 від 15.10.2001 про включення Військової частини А3482 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про власність” загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил тощо.
Як передбачено п. 1 ст. 37 Закону України “Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України” земля, води , інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.
Статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" встановлено, що стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.
Згідно з частиною 2 “Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 № 1282, військове майно –це державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно), передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливо-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України “Про правовий режим майна Збройних Сил України” військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління, право вилучення якого належить виключно Кабінету Міністрів України.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», зокрема ст. 54 встановлено звільнити, як виняток у 2001 році, від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань, Київський державний авіаційний завод "Авіант", Авіаційний науково-технічний комплекс імені О. К. Антонова, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство та Відкрите акціонерне товариство "Мотор Січ" (м. Запоріжжя). Перелік зазначених підприємств затверджується Кабінетом Міністрів України з визначенням розмірів земельних ділянок. При цьому земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням, враховуючи земельні ділянки, надані в оренду, або земельні ділянки під будівлями (спорудами), наданими в оренду третім особам, обкладаються земельним податком у встановленому порядку.
При цьому суд зауважує, що доказів подання відповідачем розрахунків земельного податку за 2001 рік, на які посилається позивач в позовній заяві як на підставу виникнення податкового боргу, до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів їх знищення на підставі Наказу Головного архівного управління при КМУ №41 від 20.07.1998 «Про затвердження Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із закінченням термінів зберігання документів». Отже, в матеріалах справи взагалі відсутні докази, які б свідчили про виникнення податкового боргу з земельного податку у позивача на підставі розрахунків земельного податку, поданих позивачем в 2001 році.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів своїх позовних вимог, в т. ч. не надав всіх належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів погашення податкового боргу відповідача, передбачених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –10.07.2006