ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2006р. | м.Київ | № 11/234-А |
За позовом | Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва |
до | 1. Приватного підприємства «Альянс», |
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Довгань-К» |
про | визнання угоди недійсною та стягнення 158.488,58 грн. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники
від позивача | Литвинчук В.О. (дов. від 13.01.2006 № 46/9/10-007); Жигалюк В.Г. (дов. від 15.06.2006 № 3199/9/10-007); |
від відповідача-1 від відповідача-2 | не з’явилися; Кравченко С.В. (дов. від 15.08.2005 № 81/Д). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2006 о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.07.2006 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено представників позивача та відповідача-2 після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР, укладеного між Приватним підприємством „Альянс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Довгань-К” договору поставки від 01.06.2003. Позивач також просить стягнути в доход держави з ТОВ „Довгань-К” товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП „Альянс” за спірним договором, у розмірі 158.488,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
На думку позивача, умисел відповідача-1 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами: рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.07.2005 у справі № 2-5517/2005р. визнано недійсними: статут ПП „Альянс” з моменту реєстрації в Шевченківській районній державній адміністрації, а саме з 18.03.1999; статут ПП „Альянс” (в новій редакції) з моменту реєстрації у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації, а саме з 12.01.2004; свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Альянс” № 05077 від 25.03.2002; свідоцтво № 35347790 про реєстрацію ПП „Альянс” як платника податку на додану вартість з моменту видачі –з 11.04.2003. Крім того позивач зазначає, що на підставі акта перевірки від 25.02.2004 № 47/2302-30309081 ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2004 № 0000522301/0, яким ПП „Альянс” донараховано податок на додану вартість у розмірі 97.358,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 97.357,00 грн., а також № 0000512301/0/0, яким ПП „Альянс” донараховано податок на прибуток у розмірі 388.110,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 294.156,00 грн.
Позивач вважає, що наслідком укладання спірної угоди являється факт несплати до бюджету відповідачем-1 зазначених податкових зобов’язань.
Відповідач-1 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача-1 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення а також повістки-виклики направлялися відповідачу-1 за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.
Відповідач-2 позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем документально не доведено наявності у діях ПП „Альянс” умислу щодо настання наслідків, завідомо суперечних інтересам держави, при укладенні та виконанні спірного договору. Також відповідач-2 зазначає, що відповідачі своєчасно і в повному обсязі виконали умови спірного договору; на момент укладення вказаного договору відповідач-1 був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, а також як платник податку на прибуток і як платник податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем-2 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, між Приватним підприємством „Альянс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Довгань-К” (покупець) було укладено договір поставки від 01.06.2003, згідно з умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець –прийняти та оплатити винну продукцію, обумовлену в накладних (специфікаціях), надалі –товар.
На виконання умов даного договору відпвоідачем-1 було виписано на адресу відповідача-2 податкові накладні на загальну суму загальну суму 158488,58 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 26.414,76 грн.: № НН-26/06/2 від 26.06.2003, № НН-26/6/5В від 26.06.2003, № НН-26/06/3 від 26.06.2003, № НН-03/07/2 від 03.07.2003, № НН-07/07/3 від 07.07.2003, № НН-11/7/2в від 11.07.2003, № НН-29/7/Зв від 29.07.2003.
Відповідно видаткових накладних: № РН-26/06/2 від 26.06.2003, № РН-26/6/5В від 26.06.2003, № РН-26/06/3 від 26.06.2003, № РН-03/07/2 від 03.07.2003, № РН-07/07/3 від 07.07.2003, № РН-11/7/2в від 11.07.2003, № РН-29/7/Зв від 29.07.2003 відповідачем-2 було отримано товар на загальну суму загальну суму 158488,58 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 26.414,76 грн.
За отриманий товар ТОВ "Довгань-К" перерахувало на рахунок ПП „Альянс” № 260083941 грошові кошти у розмірі 155.004,26 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 25.834,04 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи банківськими виписками.
Вказані первинні документи від іменні ПП „Альянс” підписані Лохвицьким В.Т. як директором цього підприємства.
За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.
Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.07.2005 у справі № 2-5517/2005р., яким визнано недійсними: статут ПП „Альянс” з моменту реєстрації в Шевченківській районній державній адміністрації, а саме з 18.03.1999; статут ПП „Альянс” (в новій редакції) з моменту реєстрації у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації, а саме з 12.01.2004; свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Альянс” № 05077 від 25.03.2002; свідоцтво № 35347790 про реєстрацію ПП „Альянс” як платника податку на додану вартість з моменту видачі –з 11.04.2003.
Крім того позивач зазначає, що актом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 18.11.2005 № 1923 анульовано свідоцтво про реєстрацію ПП „Альянс” платником податку на додану вартість № 35347790 від 11.04.2003 і зазначенням дати анулювання свідоцтва 18.11.2005, тобто станом на момент укладення та виконання спірного договору відповідач-1 був належним чином зареєстрованим платником ПДВ.
Суд враховує, що у вищевказаному рішенні суду зазначено про те, що засновниками ПП „Альянс” є Глущик О.В. та Шульга В.М. Свідоцтво про реєстрацію ПП „Альянс” платником податку на додану вартість № 35347790 видано 11.04.2003 на ім’я Лохвицького В.Т. При цьому вказаним судовим рішенням встановлено, що Глущик О.В. та Шульга В.М. фінансово-господарською діяльністю від іменні ПП „Альянс” не займалися.
Згідно з отриманими на запит суду відомостями ДПІ у Деснянському районі м. Києва (органу, в якому ПП „Альянс” перебувало на податковому обліку), директором цього підприємства у період з 25.02.2002 по 25.11.2003 був Лохвицький В.Т., а з 29.11.2003 по 25.02.2004 Глущик О.В, що підтверджується наказами про їх призначення від 25.02.2002 та 25.11.2003 відповідно. Згідно з наявними у справі установчими та реєстраційними документами Глущик О.В. та Лохвицький В.Т. були наділені належними повноваженнями на здійснення діяльності від іменні ПП „Альянс”.
В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ПП „Альянс”. Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ПП „Альянс” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:
заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);
завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;
копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.
Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.
Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації Глущика О.В. та Лохвицького В.Т. у податкових органах як директорів ПП „Альянс” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.
Судження, висновки суду, викладені у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 21.07.2005 у справі № 2-5517/2005р., яким були визнані недійсними установчі документи ПП „Альянс” та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковим для господарського суду.
Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ПП „Альянс” на укладення угоди, що суперечить інтересам держава та суспільства.
Суд також враховує, що спірний договір від імені ПП „Альянс” підписано уповноваженим на те гр. Лохвицьким В.Т. як директором цього підприємства, що підтверджується вищезазначеними документами, зокрема наказом про призначення від 25.02.2002. Разом з тим позивачем не надано жодних доказів того, що вказана особа не була уповноважена у встановленому законом порядку на підписання вказаного договору.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ПП „Альянс”, в т.ч. Шульги В.М., Глущика О.В. та Лохвицького В.Т.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Допустимих доказів наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, позивач не надав.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що за результатами укладення та виконання спірного договору ПП „Альянс” не сплатило до бюджету податок на додану вартість у розмірі 97.358,00 грн. та податок на прибуток у розмірі 388.110,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано акт перевірки від 25.02.2004 № 47/2302-30309081 та податкові повідомлення-рішення від 26.02.2004 № 0000522301/0, яким ПП „Альянс” донараховано податок на додану вартість у розмірі 97.358,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 97.357,00 грн., а також від 26.02.2004 № 0000512301/0/0, яким ПП „Альянс” донараховано податок на прибуток у розмірі 388.110,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 294.156,00 грн.
Вказаним актом перевірки досліджувались господарські операції відповідача-1 лише з ПП „Поліські ковбаси”, ВАТ „Кременчукм’ясо” та ТОВ „Косовський винзавод”. Господарські операції відповідача-1 з ТОВ „Довгань-К”, в т.ч. за спірним договором, у вказаному акті не досліджувались, податкових зобов’язань відповідачу-1 за результатами укладення та виконання саме спірного договору не нараховувалось.
За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв’язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним.
При цьому суд відзначає, що відповідачі протягом укладення та виконання спірного договору подавали податкову звітність у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується відомостями, наданими контролюючими органами, на обліку яких перебували відповідачі. До матеріалів справи долучені копії податкової звітності відповідачів за відповідні звітні періоди. При цьому доказів заниження чи невідображення податкових зобов’язань відповідачами у поданих податкових деклараціях суду не надано.
Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.
Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Окрім того суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.
1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –14.07.2006.