Справа №  1-69/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 червня 2011 року   Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді                     Поступайла В.В.,

при секретарі                              Чорнобривець О.Є.,                    

з участю прокурорів                    Лебедєвої Р.С., Платонової М.А.,

потерпілої                              ОСОБА_1,

захисника-адвоката                    ОСОБА_2,

підсудного                              ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Підсудний ОСОБА_3 скоїв вбивство, вчинене через необережність, за таких обставин.

11 липня 2010 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_3 знаходився у квартирі АДРЕСА_1, де між його матір’ю ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_4 виникла сварка. З метою улагодження конфлікту ОСОБА_3 зробив зауваження ОСОБА_4, однак останній, не реагуючи на нього, рукою наніс удар в область тулубу ОСОБА_1 З метою припинення вказаних дій ОСОБА_3, не передбачаючи можливості настання смерті ОСОБА_4, хоча за обставин події повинен був і міг її передбачити, штовхнув останнього двома руками від матері, від чого ОСОБА_4 унаслідок того, що перебував у стані алкогольного сп’яніння, з висоти власного росту впав на підлогу та вдарився задньою частиною голови об стіну. У подальшому, вставши з підлоги, ОСОБА_4 продовжив висловлювати погрози фізичною розправою стосовно підсудного ОСОБА_3, який з метою заспокоєння потерпілого, наніс ОСОБА_4 два удари нижньою боковою частиною долоні правої руки в область шиї зліва, після чого потерпілий заспокоївся та пішов у свою кімнату. Унаслідок падіння від поштовху, вчиненого ОСОБА_3 з необережністю, із злочинною недбалістю, без наміру на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень чи смерті, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми: закритої хребетно-спинної травми, перелому хребтового стовпа на рівні 7-го шийного та 1-го грудного хребців, забій спинного мозку; закритої черепно-мозкової травми, крововиливу під м’які мозкові оболонки мізжечка, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. З отриманими тілесними ушкодженнями з місця злочину ОСОБА_4 забрала карета швидкої медичної допомоги до Кіровоградської обласної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий від отриманих травм помер.

Допитаний по справі у якості підсудного ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та показав суду, що 11.07.2010 року близько 21 год. 30 хв. приїхав до своїх батьків додому за адресою: АДРЕСА_1 та помітив сварку між батьком ОСОБА_4 і матір’ю ОСОБА_1, оскільки батько перебував у стані алкогольного сп’яніння. Під час сварки у залі квартири ОСОБА_4 наніс рукою удар в область тулубу ОСОБА_1 Побачивши це, він відштовхнув ОСОБА_4 двома руками в сторону від матері. Оскільки ОСОБА_4 був у стані алкогольного сп’яніння, то не зміг встояти на ногах і впав на підлогу, вдарившись при падінні з висоти власного зросту потилицею об стіну. Після цього ОСОБА_4 встав та почав бігти на нього, погрожуючи йому фізичною розправою. З метою заспокоєння батька, він наніс йому ребром долоні правої руки в ліву частину шиї два несильних удари. У подальшому конфлікт припинився та ОСОБА_4 направився в свою кімнату через коридор, однак внаслідок втрати координації вдарився грудною клітиною в холодильник, його підхопила ОСОБА_1 та завела до кімнати. Через незначний проміжок часу ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_4 впав із ліжка вниз головою та погано себе почуває, а тому йому викликали швидку медичну допомогу та доставили до Кіровоградської обласної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Вказує, що не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивство батька, оскільки нанесені ним удари рукою в область шиї потерпілого були незначної сили та не могли спричинити інкриміновані йому тілесні ушкодження, а також не розраховував, що від його поштовху батько впаде та вдариться потилицею об стіну, однак вказує, що саме внаслідок цього він міг отримати серйозні травми, від яких помер. Крім того, ОСОБА_4 мав хворобу «Бехтерева», яка також призвела до отримання серйозних ушкоджень. Щиро кається у вчиненому, просить суворо не карати.

Крім визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, його вина у вчиненні злочину доводиться зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами:

- показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1, з яких встановлено, що 11.07.2010 року близько 21 год. 30 хв. до неї з чоловіком ОСОБА_4 додому за адресою: АДРЕСА_1, прийшов їх син ОСОБА_3 У цей час вона сварилася із чоловіком, з яким у неї часто виникали конфлікти на ґрунті вживання останнім алкогольних напоїв. Під час сварки у залі квартири ОСОБА_4 вдарив її рукою в область тулубу, у зв’язку з чим ОСОБА_3 відштовхнув руками батька від неї та ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, не втримався на ногах та впав на підлогу, вдарившись задньою частиною голови об стінку. У цей час вона пішла в іншу кімнату пити заспокійливі ліки та коли поверталася, побачила, що ОСОБА_4 заспокоївся та йдучи у свою кімнату через коридор вдарився тулубом об кут холодильника. Вона притримала його та завела до кімнати, де він сів на ліжко. У цей час ОСОБА_3 залишився у залі. Під час перебування у кімнаті ОСОБА_4 сидячи на ліжку впав із нього вниз головою та йому стало погано. У зв’язку з цим вона викликала швидку медичну допомогу, яка доставила ОСОБА_4 до Кіровоградської обласної лікарні, де він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Раніше ОСОБА_4 з нею неодноразово вчиняв сварки, наносив їй тілесні ушкодження. ОСОБА_3 ніколи батька не бив, це було вперше, що він його штовхнув. Обставин нанесення ударів ОСОБА_3 вона не бачила оскільки виходила з кімнати;

- показаннями свідка ОСОБА_5, згідно з якими вона є сусідкою сім’ї ОСОБА_3 та влітку 2010 року у вечірній час до неї прийшла ОСОБА_1, яка викликала з її домашнього телефону швидку медичну допомогу, пояснивши, що ОСОБА_4 бив її, а коли ОСОБА_3 розбороняв їх, ОСОБА_4 впав. У цей же день, перед тим як ОСОБА_1 прийшла до неї, вона чула сварку з їх квартири. ОСОБА_4 може охарактеризувати з негативної сторони, оскільки останній зловживав алкогольними напоями, бив ОСОБА_1 За два дні до вказаних подій у стані алкогольного сп’яніння падав у під’їзді будинку. Крім цього, ОСОБА_1 мав хворобу «Бехтерева». Підсудного ОСОБА_3 може охарактеризувати лише з позитивного боку;

- аналогічні показанням свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні надала свідок   ОСОБА_6, яка також є сусідкою сім’ї ОСОБА_3, негативно охарактеризувавши ОСОБА_4 та позитивно –ОСОБА_3

Крім того, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 16.07.2010 року з фототаблицею, у ході якого встановлено місце вчинення злочину –квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.07.2010 року із фототаблицею, під час якого потерпіла ОСОБА_1 підтвердила власні показання та показала на місці вчинення злочину обставини отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень (а.с.31-32);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.07.2010 року із фототаблицею, під час якого підозрюваний ОСОБА_3 підтвердив власні показання та показав на місці вчинення злочину, як штовхнув ОСОБА_4 і останній впав, вдарившись головою об стіну, і як наніс йому два удари долонею руки в область шиї (а.с.63-64);

- посмертним епікризом ОСОБА_4, який підтверджує факт перебування ОСОБА_4 на лікуванні у Кіровоградській обласній лікарні у період з 12 по 15 липня 2010 року та наявність у нього хвороби «Бехтерева»(а.с.6);

- картками виїзду швидкої медичної допомоги станції швидкої медичної допомоги м.Кіровограда №48310 від 11.07.2010 року, №48337 від 12.07.2010 року, №48352 від 12.07.2010 року, долученими у судовому засіданні, згідно з якими перший виклик про надання медичної допомоги ОСОБА_4 надійшов о 22 годині 15 хвилин;

- висновком судово-медичної експертизи №598 від 09.08.2010 року, згідно з яким смерть ОСОБА_4 настала від виявлених тілесних ушкоджень у вигляді тяжкої сумісної травми: закритої хребетно-спинної травми, перелому хребтового стовпа на рівні 7-го шийного та 1-го грудного хребців, забій спинного мозку; закритої черепно-мозкової травми, крововиливу під м’які мозкові оболонки мізжечка, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Пошкодження утворилися від дії тупих предметів. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий міг здійснювати активні дії: пересуватися, кричати тощо. Пошкодження, які потягли за собою смерть, могли утворитися і при падінні з висоти власного зросту на тверді тупі виступаючі предмети. Під час судово-токсикологічного дослідження крові потерпілого виявлено етиловий алкоголь в кількості 1,50%, концентрація якого відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння (а.с.38-40);

- додатковим висновком судово-медичної експертизи №598 від 25.08.2010 року, згідно з яким ушкодження на трупі ОСОБА_4 могли утворитися при обставинах, на які вказав підозрюваний ОСОБА_3 при відтворенні обстановки та обставин події 30.07.2010 року (а.с.46);

- додатковим висновком судово-медичної експертизи №598 від 25.08.2010 року, згідно з яким ушкодження на трупі ОСОБА_4 не могли утворитися при обставинах, на які вказала потерпіла ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин події 30.07.2010 року (а.с.50);

- допитаний у суді експерт ОСОБА_7 підтвердив висновки судово-медичної експертизи №598, зазначивши, що потерпілий ОСОБА_4 мав хворобу «Бехтерева»- хронічне запальне захворювання хребта. Хребет виконує амортизаційні функції, а коли у людини хвороба «Бехтерева», то всі суглоби зростаються і не має рухливості та гнучкості хребта, відкладаються солі і хребет перестає виконувати амортизаційні функції, втрачає свою рухливість і перетворюється в стовп. У зв’язку з віковими змінами, сіль з кісток вимивається і людина хворіє на остеопороз, тобто кістки стають як решето, твердість і міцність кісток втрачається. Тому вік потерпілого грає також важливу роль. Унаслідок цього при падінні на виступаючу поверхню, хребет може лопнути. У даному випадку, у ОСОБА_4 смертельне пошкодження було між 1-им грудним і 7-им шийним хребцем. Дане пошкодження могло виникнути як при падінні та ударі головою на виступаючу поверхню з висоти власного зросту, так і від удару долонею руки. Ділянка між 1-им грудним і 7-им шийним хребцем найслабша, а враховуючи те, що у ОСОБА_4 шия і весь хребет був нерухомим, то пошкодити цю ділянку було не складно. Після отримання ушкоджень у потерпілого могла бути шокова реакція, тобто потерпілий ОСОБА_4 міг ходити, говорити, а потім виник параліч. Якщо враховувати показання підсудного, то активні дії потерпілого ОСОБА_4 можливі, а потім через короткий проміжок часу відбувся набряк спинного мозку, все затекло і стало гірше, порушилась координація потерпілого.

Розмежувати, від чого саме утворилися смертельне пошкодження: від двох ударів долонею рук чи від падіння потерпілого і удару головою об стінку, категорично неможливо. Удар повинен бути досить міцним по шиї, щоб спричинити перелом між 1-им грудним і 7-им шийним хребцем. У результаті несильного удару спричинити тілесні ушкодження потерпілому, які б потягли смерть, було неможливо. У потерпілого ОСОБА_4 був синець на грудній клітині, що могло бути спричинене ударом грудною клітиною об холодильник. Синці на обличчі могли утворитися від падіння з ліжка на підлогу.

Аналізуючи зібрані по справі та перевірені докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у скоєнні вбивства, вчиненого через необережність, а тому кваліфікує його дії за ч.1 ст.119 КК України.

При цьому суд виходить із того, що органом досудового слідства дії підсудного необґрунтовано кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, виходячи із наступного.

Так, Пленум Верховного Суду України у Постанові № 2 від 07.02.03 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»роз’яснив судам, що з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства при розгляді даної категорії справ суди повинні для вірної кваліфікації даних дій ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, питання про умисел необхідно вирішувати з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку підсудного, а так само потерпілого, що передували події. Крім того, визначальним при цьому, як зазначає Пленум, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У випадках, коли особа, яка позбавила життя потерпілого, не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча і повинна була їх усвідомлювати (злочинна недбалість), її дії слід розцінювати як вбивство через необережність, і кваліфікувати за ст.119 КК України.

Неможливо, зокрема, розглядати як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть, випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного від падіння, від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, підсудний ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, так і в ході судового засідання давав послідовні та узгоджені між собою покази, пояснював, що він штовхнув потерпілого, від чого останній, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, не втримався на ногах та впав, вдарившись головою об стіну, а в подальшому наніс два удари долонею руки в область шиї потерпілого, які не були сильними та не могли спричинити інкримінованих йому тілесних ушкоджень. При поштовху та нанесенні ударів мав намір лише заспокоїти батька, який почав наносити матері тілесні ушкодження, та не бажав спричинення йому тілесних ушкоджень, у тому числі тих, які відносяться до категорії тяжких.

Докази, які б спростовували такі покази підсудного, у справі відсутні, а можливість їх отримання фактично вичерпана, оскільки очевидцем події була лише мати ОСОБА_1

Окрім всього, дані показання підсудного об'єктивно підтверджені даними протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_1 про те, що виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження могли бути заподіяні при падінні потерпілого, та не могли утворитися від незначних ударів долонею руки. Крім того, покази підсудного не суперечать висновкам судово-медичної експертизи №598 від 25.08.2010 року щодо можливих обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, а також тій обставині, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджує показання підсудного і ОСОБА_1 про те, що потерпілий був у стані алкогольного сп’яніння та, не втримавшись на ногах, впав від поштовху, вдарившись головою об стінку.

Про відсутність намірів на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у підсудного свідчить і характер стосунків між ними перед, під час та після вчинення злочину. З показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та потерпілої у судовому засіданні із достовірністю встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існували нормальні сімейні відносини, підсудний раніше ніколи не наносив удари потерпілому, характеризується позитивно, та вимушений був вперше застосувати силу стосовно потерпілого у виді поштовху лише унаслідок того, що останній застосовував фізичну силу відносно його матері. При цьому, сам характер дій –поштовх, свідчить про відсутність у підсудного прямих намірів на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. У подальшому потерпілому відразу була надана медична допомога та сила підсудним не застосовувалась.

За вказаних обставин суд вважає, що ні в ході досудового слідства, ні в суді не здобуто беззаперечних та достатніх доказів вини ОСОБА_3 саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.   

Таким чином, оцінивши всі зібрані і досліджені в ході судового слідства докази в їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви на користь підсудного, суд вважає, що тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми: закритої хребетно-спинної травми, перелому хребтового стовпа на рівні 7-го шийного та 1-го грудного хребців, забій спинного мозку; закритої черепно-мозкової травми, крововиливу під м’які мозкові оболонки мізжечка, які перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, були не безпосереднім наслідком заподіяних підсудним ударів долонею в шию потерпілого, а результатом падіння останнього і ударом головою об стіну від поштовху, що підсудний хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити (злочинна недбалість), а тому дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК, як вбивство, вчинене через необережність.

При призначенні покарання суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості з необережності, у потерпілої майнові претензії до підсудного відсутні, а тому цивільний позов по справі не заявлено.

Як особа ОСОБА_3 характеризується позитивно, офіційно не працює та не одружений, проживає разом із співмешканкою та має на утриманні сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.91), осудний, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, а також наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставини, які обтяжують покарання підсудного, відсутні.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи підсудного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеризується виключно позитивно, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, враховуючи думку потерпілої, яка просила не позбавляти підсудного волі, а також те, що вчинений злочин середньої тяжкості з необережною формою, за глибоким переконанням суду обґрунтованим і необхідним для виправлення підсудного та попередження вчинення нових злочинів буде покарання у межах санкції ч.1 ст.119 КК України у виді позбавлення волі, від відбування якого на підставі ст.75 КК України можливо звільнити підсудного з випробування із встановленням максимального іспитового строку.

У задоволенні цивільного позову прокурора Кіровського району м. Кіровограда, заявленого в інтересах Кіровоградської обласної лікарні про стягнення з ОСОБА_3 702 грн. 30 коп. вартості стаціонарного лікування ОСОБА_4, слід відмовити, оскільки згідно з квитанцією №5722498 від 08.06.2011 року підсудним добровільно, до завершення розгляду справи судом, відшкодовано збитки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній –підписку про невиїзд.

У задоволенні цивільного позову прокурора Кіровського району м. Кіровограда, заявленого в інтересах Кіровоградської обласної лікарні, відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда В. В. Поступайло