__________________________________________________________________

Справа №  2-188/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.07.2011 року  Долинський районний суд Кіровоградської  області в  складі :

головуючого  судді                                                                      Бондарчука  Р.А.,

при  секретарі                                                                               Іскра А.А.,

з участю:

представників позивача                                                               ОСОБА_1,

                                                                                                      ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката                                                   ОСОБА_3.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Долинська  справу  за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Долинському районі про визнання договорів оренди землі недійсними, витребування та повернення земельних ділянок -

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся  в  суд  з позовом  до  відповідачів  та  ставить  вимогу  визнати  недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між ним і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 20 січня 2009 року, який зареєстрований Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»04.06.2009 року за № 040937000020. Свої  вимоги  мотивує  тим,  що  він  ніякої  згоди  на  укладення  договорів оренди  землі не давав, договори  не  підписував. Підпис  в  зазначеному  договорі  оренди  виконано  не  ним,  а  іншою  особою.  Зареєстрований  договір  оренди  є  недійсним  і  його  державна  реєстрація  підлягає  скасуванню.

Крім того зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є –умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Позивач та його представники  в  судовому  засіданні  підтримали   позовні  вимоги,  посилаючись  на  обставини  викладені  в  позовній  заяві.  Зазначили,  що вказані договори ОСОБА_4 не підписував, що підтверджується актом почеркознавчої дослідження. Доповнили, що ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з допомогою про розірвання попереднього договору оренди, який був укладений з орендарем ОСОБА_6. Тому ОСОБА_4 підписував позовну заяву та необхідні для розірвання договору документи. Договір з ОСОБА_6 було розірвано в судовому порядку, через несплату орендної плати.  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовилися, що останній буде орендувати земельну ділянку на підставі усної домовленості. ОСОБА_4 отримував орендну плату за 2009-2010 роки. Проте коли ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5  з питанням обговорення умов та укладення письмового договору, з’ясувалося, що такий договір вже підписаний.

В судовому засіданні заявили клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою Долинського районного суду від 03.03.2011 року. Згідно листа завідуючого Кіровоградського відділення ОНДІСЕ представнику позивача було запропоновано оплатити вартість експертизи, проте оплату у встановлені строки не було здійснено.

Учасникам процесу було роз’яснено, положення ст.146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме, що у  разі  ухилення  особи,  яка  бере участь у справі,  від подання експертам необхідних матеріалів,  документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того,  хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Представник позивача ОСОБА_1. наполягав на розірванні договору в зв’язку з відсутністю в договорі істотної умови, а саме –умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Уточнив, що з вимогою до відповідача про внесення доповнень до договорів не зверталися, оскільки договорів не було на руках і їх побачили лише в судовому засіданні.

Представник  відповідача ОСОБА_5 в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнав  посилаючись  на  те, що дійсно його довіритель надавав допомогу у розірванні договорів оренди з орендарем ОСОБА_6. Після розірвання договорів, уклав особисто договори оренди з ОСОБА_4. Останній особисто підписав договори оренди. Віз користувався орендними ділянками у 2009-2010 році та сплачував орендну плату в повному обсязі, що підтвердив і сам позивач в судовому засіданні. Будь-яких претензій стосовно розміру орендної плати чи стосовно не укладення  договорів оренди позивач раніше не заявляв. Вважає нелогічним би з його сторони було підробляти договори оренди враховуючи, що він допомагав розірвати договори оренди з попереднім орендарем ОСОБА_6, і добре знав, що це може бути підставою розірвання договору.

Стосовно відсутності в договорі істотної умови, а саме –умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, пояснив, що дійсно в договорі не зазначена вказана умова. Уточнив, що зміни до Закону України «Про оренду землі»щодо необхідності вказаної умови набрали чинності 14.10.2008 року, через незначний час були укладені договори. На момент укладення договору представники відділу Держкомзему надали типові бланки договорів оренди. Спірні договори оренди були зареєстровані в ДП «Центр  державного  земельного  кадастру  при  Держкомземі  України». Відсутність вказаної умови не стало причиною відмови в реєстрації спірних договорів, як визначено законом. Також і на даний час в типовому договорі оренди землі така умова відсутня, що є прогалиною в нормативно-правовій базі.

Крім його довіритель не міг передавати в заставу, або вносити до статутного фонду право оренди, оскільки предметом договору є лише використання землі для вирощування сільськогосподарської продукції .

Доповнив, що позивач не звертався з заявою до його довірителя ОСОБА_5, щодо внесення змін та доповнень до договорів оренди землі. На даний час ОСОБА_5 згоден внести зміни та доповнення до договорів оренди, в зв’язку з чим 19.03.2011 року направив ОСОБА_4 проекти додаткової угоди до спірних договорів оренди, згідно п. 19.1 якої орендовані земельні ділянки можуть бути передані в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки можливе лише за згодою Орендодавця.

Представник  відділу Держкомзему у Долинському районі позовні  вимоги  не  визнав, повністю підтримав позицію представника відповідача ОСОБА_5. Доповнив,  що раніше облік договорів вівся представником ДП «Центр  державного  земельного  кадастру  при  Держкомземі  України». На даний час в зв’язку з ліквідацією представників у районах ці обов’язки покладено на відділ. Представник ДП «ЦДЗК» при реєстрації договорів, отримував підтвердження у орендодавця і лише після цього реєстрував. Але взагалі реєстратор  не наділений повноваженнями та не має спеціальних знань щодо перевірки  справжності підпису в  договорах  оренди  землі, поданих  на  державну  реєстрацію. На  момент здійснення державної реєстрації договору оренди  землі  від  20.01.2009 року укладеного між позивачем та ОСОБА_5, у  реєстратора  не  було  підстав  вважати, що  договір  оренди  будь –яким  чином  не  відповідає  ст.  203  ЦК  України.

Доповнив, що згідно п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»від 16.09.2008 року, яким внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»Кабінет Міністрів України зобов’язано у тримісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим Законом, але зміни до типового договору оренди землі не внесені до цього часу. Крім того, згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а в даному випадку орендар виконував всі вищезазначені умови визначені.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що жителі с. Славне Долинського району захотіли розірвати договори оренди земельних ділянок З ПСП «Славутич», оскільки попередній орендар не виконував умови договорів та не платив орендну плату, та передати в оренду свої ділянки ОСОБА_5. Оскільки він був знайомий з ОСОБА_5 то познайомив  ОСОБА_8, ОСОБА_4 та інших жителів села, які виявили  бажання укласти договори оренди. Попередньо ОСОБА_5 зорав землю цих жителів села, оскільки на ній вже ніхто не хазяйнував. Оскільки він знав всіх жителів села, які хотіли укласти договори оренди, то надав допомогу ОСОБА_5 укладенні договорів, з цією метою він разом з сином їздив підписувати договори.  Приблизно в січні 2009 року в с. Славне Долинського району приїхав ОСОБА_5 з метою укладення договорів за раніше укладеними усними домовленостями. При цьому люди дали згоду, договори підписувалися людьми самостійно без будь-якого примусу. На вулиці с. Славне біля сінника на межі домоволодінь ОСОБА_8 і ОСОБА_4, які проживають по сусідству, він особисто бачив як договори підписували ОСОБА_4, ОСОБА_8, та ін.. В подальшому ОСОБА_5, на виконання умов договорів видавав ОСОБА_8 та іншим мешканцям села орендну плату як грошима так і насінням як того вимагає особа. Крім того він допомагав розвозити орендну плату. Будь-яких претензій стосовно не підписання чи не розрахунку по орендній платі він особисто від орендодавців не чув.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 дали аналогічні свідчення стосовно обставин підписання договорів позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_8.

Вислухавши  пояснення  сторін, свідків, дослідивши  матеріали  справи ,  суд  вважає,  що  заявлений  позов  задоволенню  не  підлягає .

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником земельної ділянки:  площею 6,38 га., державний акт серії КР № 013731, площею ділянки 6,00 га., державний акт серії ІY-КР № 029500 (а. с. 7).  Зазначена  земельна  ділянка  позивачем  передані  в  оренду  ПП ОСОБА_5  на  10  років  відповідно  до  письмового  договору  від  20.01.2009  року, зареєстрованого ДП «Центр  державного  земельного  кадастру  при  Держкомземі  України»04.06.2009 року за № 040937000020 ( а.с. 15-18).

В судовому засіданні достовірно встановлено,  що  договір оренди  землі  від 20.01.2009 року  укладений  позивачем  добровільно,  без  примусу, та відповідає вимогам  Закону  України  «Про  оренду  землі».

З копій накладних вбачається, що відповідач отримував  орендну  плату  за спірним  договором  оренди  землі  з  2009 –2010  роки.  

Суд  не  приймає  до  уваги  висновок  спеціаліста  №  52  від  19.11.2010  року (а.с.    ) про те, що підписи в договорі оренди в графі «Орендодавець»ймовірно виконано не ОСОБА_4, а іншою особою та  критично  відноситься  до  цього  висновку,  оскільки  при  проведенні дослідження експерт не повідомлявся про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого експертного висновку. Крім того при проведенні дослідження було  порушено  вимоги  п. 4  Науково –методичних  рекомендацій  з  питань  підготовки  матеріалів  та  призначення  судових  експертиз  ( затверджено  наказом  Міністерства  юстиції  України  від  08.10.1998  року  №  53\5  ;  у  редакції  наказу  Міністерства  юстиції  України  від  30.12.2004  року  №  144\5),  оскільки  експерту  не  було  надано вільні та умовно –вільні  зразки  підпису ОСОБА_4, дослідження було проведено лише на підставі експериментальних підписів.

Згідно ст.146 ЦПК України у  разі  ухилення  особи,  яка  бере участь у справі,  від подання експертам необхідних матеріалів,  документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того,  хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За таких підстав суд вважає, що ОСОБА_4 сам добровільно підписав спірні договори.

Відсутність в спірних договорах на момент їх укладення істотної умови, а саме  щодо умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, - не призвело до порушення прав орендодавця. Згідно п. 15 Договорів земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Пунктом 30 договорів визначено обов’язки орендаря, зі змісту яких вбачається, що передача у заставу  земельної ділянки або внесення до статутного фонду не дозволяється. На даний час відповідач запропонував позивачу внести доповнення до договору, в той же час позивач до відповідача з такою пропозицією раніше не звертався. За таких підстав відсутність вказаної умови не може вплинути на права та обов’язки позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Представники позивача не обґрунтували, яким чином відсутність вказаної умови вплинуло на права позивача.

Крім того в типовому договорі оренди землі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №  780 від 03.09.2008 року) така істотна умова відсутня.

Спірні Договори були зареєстровані  ДП «Центр  державного  земельного  кадастру  при  Держкомземі  України», відмови в державній реєстрації договору оренди при реєстрації, як визначено ст. 15 ч. 2 Закону України про оренду землі, - не було.

Таким  чином   суд  вважає ,  що  позивач  та  її  представник  не  надали  суду  доказів  про  підтвердження  заявлених  позовних  вимог  та  керується  вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, відповідно  до  яких  кожна  сторона  повинна  довести  ті   обставини,  на  які  вона  посилається ,  як  на  підставі  своїх  вимог  або  заперечень.  

Згідно  ст. 627  ЦК  України  сторони  є  вільними  в  укладенні  договору, виборі  контрагента  та  визначенні  умов  договору  з  урахуванням  вимог цього Кодексу , інших  актів  цивільного  законодавства, звичаїв  ділового  обороту, вимог  розумності  та  справедливості.  

У  відповідності  до  ч. 1  ст. 628  ЦК  України  зміст  договору  становлять  умови (пункти), визначені  на  розсуд  сторін  і  погоджені  ними, та  умови, які  є  обов’язковими  відповідно  до  актів  цивільного  законодавства.  

Статтею  203  ЦК  України  визначено, що  зміст  правочину  не  може  суперечити  цьому  Кодексу, іншим  актам  цивільного  законодавства, а  також  моральним  засадам  суспільства.  Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним  і  відповідати  його  внутрішній  волі .   

Частиною 1  ст. 215  ЦК  України визначено, що  підставою  недійсності  правочину  є  недодержання  в  момент  вчинення  правочину  стороною  (сторонами)  вимог, які  встановлені  цим  Кодексом.  

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.   

Судом  встановлено, що права і обов’язки ОСОБА_4та ОСОБА_5 визначені договорами про оренду землі не порушувалися, умови договору викладені на засадах розумності та справедливості, а тому лише з одних формальних підстав не може бути розірваний договір, за наявності згоди контрагента внести доповнення до договору.  

Суд виходить з того, в договорі оренди земельної ділянки визначені всі істотні умови, зокрема щодо об'єкта оренди. Межі земельної ділянки позивача встановлені в натурі на підставі технічної документації із землеустрою і зафіксовані в державних актах на право приватної власності на землю, які є чинним і ніким із сторін не оспорені, тому відсутні підстав для визнання договору оренди землі недійним з підстав, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі».

Сам по собі факт відсутності зазначеної позивачем умови не свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору.

Крім того, ст. 651 ЦК України визначені підстави для розірвання договору, в судовому порядку договір може бути розірваний достроково за вимогою однієї із сторін, але за наявності певних умов перелічених в ст. 652 ЦК України. Тож в даному випадку немає і підстав для розірвання договору.

В зв’язку з тим, що  між сторонами в установленому порядку укладено договори оренди землі немає підстав для дострокового витребування земельних ділянок та для передання їх власнику.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що  позивачем в ході судового розгляду у справі не було надано достатньо належних та допустимих доказів того, яким чином наведені позивачем обставини визнання договору оренди землі недійсними порушують його права, а тому підстав для задоволення позову не знаходить, оскільки сторонами виконанні всі умови договорів оренди земельних ділянок від 20 січня 2009 року та вказані договори не порушують права та обов'язки інших осіб та вважає за необхідне відмовити позивачці в задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки не дійсним з моменту укладення.

Згідно ст. 88 ЦПК України слід покласти на позивача понесені ним судові  витрати.  

На  підставі  викладеного  та керуючись  ст. ст. 10,  11,  209,  212,  214,  215,  217,  218  ЦПК  України ,  суд , -

В И Р І Ш И В:

Відмовити  повністю  у  задоволенні  позову  ОСОБА_4 до  ОСОБА_5  про:

          - визнання  недійсними  договору  оренди  землі,  укладеного  20.01.2009  року  між  ОСОБА_4 і ПП ОСОБА_5,  зареєстрованим  Державним  підприємством  «Центр  Державного земельного кадастру» 04.06.2009 року за № 040937000020;

          - стягнення  судових  витрат  по  справі  з  ОСОБА_5.

Рішення  може  бути  оскаржене  в  апеляційному  порядку  відповідно  до  вимог  ст.  294  ЦПК  України .

Головуючий  суддя :                                                                Р.А.  БОНДАРЧУК