Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-7880/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Попович С.М.
101 Доповідач Белінська І. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.07.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді –Белінської І.М.
Суддів –Савченко С.О., Гайсюка О.В.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку,
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
20 березня 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Зазначала, що вона є матір'ю дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 і отримує допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
Однак, розмір отримуваної допомоги менший, чим передбачений законом.
Посилаючись на діюче законодавство та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, позивачка згідно проведеного розрахунку просить суд поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради неправомірними і стягнути з нього 12236 грн. 37 коп. недоотриманої суми допомоги за 2007 - 2008 рр. та судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка має дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та є особою, на яку поширюється дія статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (надалі Закон № 2811-ХІІ).
Позивач, як особа, яка здійснює догляд за дітьми до трьох років, отримує допомогу по їх догляду відповідно до статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
У період 2007 року допомогу по догляду за дітьми до трьох років відповідач здійснював з урахуванням вимог Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”від 19 грудня 2006 року № 489-У та постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 “Про деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми”.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”в редакції до 01.01.2008 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”від 19 грудня 2006 року № 489-У.
Так, за приписами абзацу третього частини другої статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”та Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку в тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-У від 19.12.2006 р. затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня у розмірі 463 гривні, з 1 жовтня –470 гривень.
На підставі пунктів 7 і 14 частини першої статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”№ 489-У від 19.12.2006 р. дію статей 41 та 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу УШ “Прикінцеві положення”Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”зупинено.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) встановлено, що зупинення Законом України “Про Державний бюджет України ”інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України.
Також зазначеним Рішенням визнані неконституційними, зокрема, положення пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу УШ “Прикінцеві положення”Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України ( в редакції, яка діяла на час розгляду справи) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст.100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду та судом першої інстанції ці строки застосовані.
Щодо вимог по стягненню недоплачених сум державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за 2008 рік суд безпідставно задовольнив ці вимоги, оскільки положення п.23 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, не визнавались неконституційними і відповідач у вказаний період діяв правомірно.
Відповідно, слід відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача за 2008 рік неправомірними, оскільки відповідач здійснював виплату державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку згідно до встановленого законом порядку та розмірів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради – задовольнити частково.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2009 року –скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 – відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: