ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/5078/11

вх. № 5078/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П. 

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.05.2011р.)

1. відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 1700 від 19.05.2011р.)

2. відповідача - ОСОБА_3 (керівник)

1. третьої особи - не з'явився

2. третьої особи - не з'явився

3. третьої особи - не з'явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юніком плюс", м. Харків  

до  1. Фізичної особи ОСОБА_4, с. Мала Данилівка ,  

      2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-Центр", м. Харків

  1. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5, м. Харків

  2. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_6, м. Полтава

  3. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, м. Харків      

про розірвання договору та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юніком плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - розірвання договіру купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Прес-Центр" (надалі - 2. Відповідач), укладений 09.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Юніком плюс" та ОСОБА_4 (надалі - 1. Відповідач), посвідчений 09.04.2009р. приватним нотаріусом Харківського MHO ОСОБА_7 (надалі - 3. третя особа) в реєстрі за № 1912; - скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Прес-Центр" в частині про вступ ОСОБА_4 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Прес-Центр" внаслідок відчуження на її користь належної ТОВ „КУА „Юніком плюс" частини його частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яке було оформлене Протоколом № 1/09 зборів учасників ТОВ „Прес-Центр" від 08.04.2009р. та покладенням 1. Відповідача судові витрати.

Від предстваника позивача надійшла заява про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які суд долучає до матеріалів справи, також, надав суду правове обгрунтування позовних вимог, яке суд долучає до матеріалів справи. Представник позивача підтримує заяву про зміну предмету позову та просить суд її задовольнити.

Від представника першого відповідача надійшло клопотання про витребування у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7:

- нотаріальну справу №1912 від 09ю04.2009 року;

- оригінал Договору на який посилається позивач з підписами сторін, за цим номером реєстрового запису;

- книгу реєстру правочинів з даними за 09.04.2009 року.

Також, представник першого відповідача надав суду відзив на позовну заяву, який суд долучає до матеріалів справи. Підтримує своє клопотання в якому він просить суд залишити позов без розгляду та скасувати ухвалу суду про забезпечення позову від 23.06.11 року на підставі п.2 ст.81 та ст.68 ГПК України надане представником першого відповідача у попередньому судовому засіданні та просить суд його задовольнити.

Від представника другого відповідача заяв та клопотань не надійшло, підтримує клопотання представника першого відповідача про витребування у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 додаткових доказів.

Перша третя особа в судове засідання не з'явились, причин не з'явлення суд не повідомила, документів, витребуваних судом, не надала. Про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Друга третя особа в судове засідання не з'явилась, 12 липня 2011 року через канцелярію суду надала заяву в якій просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та долучити до матеріалів справи надані пояснення, які суд долучає до матеріалів справи.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, відомостей, щодо належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання, станом на момент розгляду справи, в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника першого відповідача про витребування у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 заперечує.

Представник першого відповідача та представник другого відповідача проти задоволення заяви про зміну предмету позову та прийняття її до розгляду судом заперечують.

Пояснення представника позивача - позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Пояснення представника першого відповідача - проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Пояснення представника другого відповідача - проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Позивачем через канцелярію суду була подана заява про зміну предмету позову за якою позовні вимоги були доповнені вимогою останнього  про визнання за ним права власності на частку (корпоративні права) у розмірі 30% статутного капіталу Відповідача - 2 у задоволенні якої судом було відмовлено внаслідок того що за змістом останньої вона тягне за собою і зміну підстав предмету позову, і внаслідок того, що ГПК України не передбачає можливості доповнення позовних вимог, а тільки збільшення або зменшення іх розміру. При цьому, зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача (п.3.7. Роз'яснень ВАСУ від 18.09.97 p. N 02-5/289, із змінами, внесеними згідно з роз'ясненнями ВАСУ від 16.04.98 № 02-5/141, від 24.12.99 № 02-5/601, від 06.11.2000 №02-5/618 від 18.04.2001 №02-5/467, роз'ясненням ВГСУ України від 31.05.2002 № 04-5/609).

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (п. 15) зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.04.2009 року на загальних зборах учасників Відповідача - 2 було прийняте рішення, про вступ Відповідача - 1 до складу учасників першого внаслідок відчуження на його користь належної Позивачу частини частки у статутному капіталі Відповідача - 2. Це рішення було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників Відповідача -2 від 08.04.2009 року.

Цей протокол за своєю правовою природою є документом, що фіксує факт прийняття рішення загальними зборами (абз. 3 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Відповідно до Протоколу №1/09 від 08.04.2009 року Позивач заявив про бажання продати Відповідачу - 1 частину своєї частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30% за 1233, 34 грн.

09.04.2009р. між Позивачем та Відповідачем - 1 було укладено Договір про продаж першим останньому  частини від належної йому частки в статутному капіталі Відповідача – 2 (надалі - Договір). Цей Договір було посвідчено 09.04.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 1912.

Згідно з п. 2 цього Договору на користь Відповідача - 1 відчужувалась частка у розмірі 30% статутного капіталу Відповідача - 2 вартістю 66975,00 грн. яка належить Позивачеві.

Відповідно до п. 3 цього Договору Позивач здійснював це відчуження частки у статутному капіталі Товариства на користь Відповідача - 1 за 1233,33 грн., які Відповідач - 1 був зобов'язаний перерахувати йому в строк до 31.12.2009 року на розрахунковий рахунок відповідно до реквізитів зазначених у Договорі.

При цьому, 09.04.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 було посвідчено підписи нововведених учасників Відповідача - 2 у новій редакції його Статуту і 10.04.2009 року було проведено державну реєстрацію відповідних змін до статуту Відповідача - 2, пов'язаних зі зміною складу учасників перерозподілу їх часток у статутному капіталі. Державну реєстрацію змін було проведено за номером 14801050010001138 державним реєстратором ОСОБА_8 Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради.

Проте, як зазначає Позивач, в порушення умов Договору, Відповідач-1 не сплатив вищевказану йому зазначену у договорі суму за продану частку у статутному капіталі Відповідача – 2, чим порушив свої зобов'язання за Договором - не сплативши обумовлену договором грошову суму за придбану частку у статутному фонді допустивши істотне порушення умов Договору, що на думку Позивача є підставою для його розірвання.

Також свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 615, 629, 651, 653, 655, 692, 697 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) і ст.ст. 167, 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) і ст. 31 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В свою чергу Відповідач – 1 надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву за яким просить суд у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю виходячи з того, що   (1) Договір, що  оспорюється, був виконаний належним чином, а тому не може бути розірваний, з тих підстав, які наводить Позивач; (2) Відповідачем-1 були передані вказані кошти за договір довіреній особі - ОСОБА_9, який діяв за дорученням Позивача; (3) існує виключний перелік обставин, про який зазначається у Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», а також відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства».

12.07.2011 року Третя особа ОСОБА_6, також надав через канцелярію суду заяву за якою просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

13.07.2011 року Відповідачем -1 було подано клопотання про витребування доказів у задоволенні якого судом було відмовлено внаслідок недотримання з боку останнього вимог ст. 38 ГПК України про надання підтвердження неможливості самостійно надати до суду останні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, письмові пояснення третіх осіб, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної  істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України та Інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2009 № 01-08/631, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках,  передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права і інтересу.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

За п. 12 Інформаційного Вищого господарського суду України від 20.10.2006  N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року» відповідно до частини першої статті  47 ГПК України  судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Ч. 1 ст. 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.  З огляду  на  викладені  вимоги ГПК господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять  до  предмету  доказування  в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу  й  не посилалися на відповідні обставини.

Судом встановлено, що спір між Позивачем та Відповідачами виник з приводу корпоративних прав на частку у розмірі 30% статутного капіталу Відповідача -2 та невиконання договірних зобов’язань з боку Відповідача  -1.

Відносно першої заявленої позовної вимоги щодо розірвання Договору купівлі-продажу частини  частки  у  статутному  капіталі Відповідача -2, укладеного 09.04.2009 року між Позивачем та Відповідачем - 1, посвідченого 09.04.2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстрованого в реєстрі за № 1912 суд зазначає на наступному.

Так, згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, згідно приписів ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу, та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд відзначає, що ЦК України базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань, прийнятих на себе за договором. (Постанова Вищого господарського суду України від 07 жовтня 2010 р. № 33/49-10-1460).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

При цьому, згідно приписів ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу, та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Частинами 1 і 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд зазначає, що істотне порушення стороною договору є підставою, зокрема, для розірвання договору за рішенням суду, у відповідності до ст. 651 ЦК України.

Так, відповідно до вимог ч. 2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд наголошує на тому, що умова спірного Договору про оплату частки у статутному капіталі Відповідача - 2 є істотною для договору купівлі-продажу виходячи з сутності останнього, а таке порушення, як несплата Відповідачем -1 вартості переданого за договором майна, є його істотним порушенням, внаслідок якого Позивач не отримав того, на що він розраховував при укладенні Договору. Це порушення тягне за собою розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦКУ. (Така позиція суду знаходить своє відображення і у постанові Вищого господарського суду України, від 17.12.2008 р. у справі № 30/481).

Виходячи зі змісту наданої Відповідачем -1 виписки з поточного банківського рахунку вбачається перерахування грошових коштів у розмірі 1234, 00 грн. за купівлю частки статутного капіталу Відповідача – 2, що належали Позивачеві на користь Відповідача – 2, а не на користь Позивача в порушення умов п. 2 Договору (а.с. 22). Відповідну дію з боку Відповідача -1 під час вже порушеного провадження по справі суд оцінює критично.

Відповідно до вимог ст.ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зважаючи на невиконання Відповідачем - 1 обов’язку щодо оплати отриманого від Позивача товару, що є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу, вимоги останнього про розірвання договору суд вважає обґрунтованими

Правовими наслідками розірвання договору, відповідно до ст. 653 ЦК України, є припинення зобов’язань між сторонами. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. (Постанови Вищого господарського суду України 07 квітня 2010 року по справі № 2/13-ПД-09, 15 квітня 2010 року по справі № 42/247-09, 24 травня 2011 року по справі № 5/143/10).

Відносно другої заявленої позовної вимоги щодо скасування рішення загальних зборів учасників Відповідача -2 в частині про вступу Відповідача -1 до складу учасників Відповідача – 2, внаслідок відчуження на його користь належної Позивачеві частини його частки у статутному капіталі Відповідача - 2 у розмірі 30%, яке було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників Відповідача - 2 від 08.04.2009 року, суд зазначає на наступному.

Відповідно до ст. 100 Цивільного кодексу України  право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», загальні збори учасників є вищим органом товариства, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників і є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Прийняті на загальних зборах рішення можуть бути визнанні недійсними у разі  порушення вимог закону або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. При цьому необхідно  враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою (п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судам корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13) для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: (а) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); (б) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); (в) прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Абзац 3 п. 17 зазначеної Постанови визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: (а) порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; (б) позбавлення  акціонера  (учасника)  товариства   можливості взяти участь у загальних зборах; (в) порушення прав чи законних інтересів  акціонера  (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

  Закон наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 ГК України містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таке визначення корпоративних прав знаходить своє відбиття й у ч. 1 п. 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України  від 24.10.2008  N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов’язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб’єктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007  N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю.

Суд вважає, що у даному випадку протоколом №1/09 зафіксований факт прийняття загальними зборами учасників Відповідача – 2 рішення про припинення у Позивача з одночасним виникненням у Відповідача-1 корпоративних прав, підставою яких є частка у статутному капіталі Відповідача – 2 у розмірі 30%, - у зв'язку з відчуженням Позивачем цієї частки на користь Відповідача-1.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», а також ч. 1 і ч. 2 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі  одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Тобто перехід права власності на частку в статутному капіталі товариства пов'язаний зі здійсненням відповідного правочину учасниками цього правочину (така позиція суду підтверджується й у Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2008 року у справі № 2-917/07-38/84).

Суд зазначає, що оскільки до предмету позову входить вимога про розірвання договору купівлі-продажу, скільки про продаж йдеться безпосередньо у зазначеному рішенні, вищевказаної частки у статутному капіталі Відповідача -2, то до спірних правовідносин в цій частині підлягають застосуванню норми ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. 691, 692 ЦК України.

Зокрема, підставою недійсності рішення загальних зборів є і прийняття рішення загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача (Постанова Вищого господарського суду України 02 лютого 2011 року № 38/290).

Тобто невиконання умов Договору з боку Відповідача -1 знаходиться у безпосередньому зв’язку з оспорюваним рішенням загальних зборів Відповідача – 2, оскільки на підставі останнього був укладений перший, а попереднє у зв’язку із цим є таким що порушує права та законні інтереси  акціонера  (учасника) товариства (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судам корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13).

Крім того, у даному випадку корпоративні права (спірна частка у статутному капіталі Відповідача - 2) є нематеріальними об'єктами цивільних прав, а тому їх повернення можливе тільки шляхом скасування рішення загальних зборів учасників Відповідача - 2, яке оформлене протоколом №1/09 від 08.04.09р., - в частині про вступу Відповідача - 1 до складу учасників Відповідача - 2 внаслідок відчуження на його користь належної Позивачу частини частки у статутному капіталі.

Враховуючи, що на даний момент підстави для прийняття такого рішення (в зазначеній спірній частині) відпали, то застосування наслідків розірвання Договору шляхом повернення товару в даному випадку можливо тільки шляхом скасування прийнятого рішення в зазначеній спірній частині, яке пов'язане зі зміною складу засновників Відповідача -2.

Також, суд відзначає, що особа стає власником корпоративних прав з моменту вступу, в даному випадку, до господарського товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства, тому повернення товару у вигляді корпоративних прав можливо шляхом скасування такого рішення.

Така правова позиція суду знаходить своє відбиття та підтвердження у Постановах Вищого господарського суду України від 03 лютого 2011 року у справі № 14/4-10, від 01 березня 2011 року  № 2-496/04-12/180 пн, від  11 травня 2011 року  у справі № 3/80-10-3745.  

Тому зазначене рішення загальних зборів Відповідача – 2 підлягає скасуванню у відповідній частині.

Відповідно до ст. 31 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у   разі   постановляння   судового   рішення   щодо   скасування   рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи чи про визнання повністю або частково недійсними  змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим і рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Також суд зазначає, що обраний  Позивачем спосіб захисту цивільного права відповідає приписам ч. 2 ст. 16 ЦК України в частині захисту права або інтересу іншим способом встановленим договором або законом – у договірних правовідносинах щодо зобов’язань які витікають з договору купівлі-продажу за ст.ст. 651, 692 ЦК України.          

Стосовно третьої заявленої вимоги про стягнення з Відповідача – 1 на користь позивача судових витрат по справі, то суд відзначає.

Відповідно до ст.. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Відповідача – 1 та Відповідача -2, оскільки позов задоволено повністю.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов’язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того за ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 615, 629, 651, 653, 655, 692, 697 Цивільного кодексу України і ст.ст. 167, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕС-ЦЕНТР», укладений 09.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЮНІКОМ ПЛЮС» та ОСОБА_4, посвідчений 09.04.2009р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в реєстрі за № 1912.

Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕС-ЦЕНТР» в частині про вступ ОСОБА_4 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Центр» внаслідок відчуження на її користь належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЮНІКОМ ПЛЮС» частини його частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 30%, яке було оформлене Протоколом №1/09 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю  «ПРЕС-ЦЕНТР» від 08.04.2009 року

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юніком плюс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 25-А, к. 401, код 33480787) суму у розмірі: 93,50 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-Центр" (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 1-а, код 32335569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Юніком плюс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 25-А, к. 401, код 33480787) суму у розмірі: 93,50 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення від 13 липня 2011 року по справі 5023/5078/11 підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Суддя                                 (підпис)                         Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний «18»липня 2011 року

по справі № 5023/5078/11.