Справа  № 2-а-6278/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     10 червня 2011 року                                                                                        м. Чернігів

Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06 квітня 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати,

- зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплачувати щомісячну доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з розрахунку на місяць , починаючи з 01 листопада 2010 року з урахування фактично виплачених сум з послідуючим перерахунком у відповідності до змін чинного законодавства та встановлення нових розмірів заробітної плати.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 КАС України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

27 травня 2011 р. від сторони відповідача надійшли заперечення, які зводяться до того, що позивач перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району та отримує визначену Законом доплату зігдно Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати оосбам, які постраждали вналсідок Чорнобильської катастрофи”, інший порядок виплати сум, про які просить позивач не визначено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ Чернігівського району, являється особою, що постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, про що свідчить паспорт громадянина України, відповідне посвідчення та довідка виконавчого комітету сільської ради.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема й право на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Статтею 39 Закону №796-XII від 28.02.1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю – однієї мінімальної заробітної плати. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах встановлених частиною першою цієї статті.     

Частиною 1 статті 67 Закону №796-XII встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної доплати до пенсії  підлягають застосуванню положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив їх розміри.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір доплати до пенсії, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання гарантованої державою доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати .

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПФУ в Чернігівському районі не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню за період з  01 листопада 2010 року по 26 квітня 2011 року (день відкриття провадження у справі).

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області  в подальшому перераховувати доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів мінімальної заробітної плати слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні в частині вказаних позовних вимог,  суд виходить з того,  що відповідно до частини першої статті 2 КАС України неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії через відсутність фактів порушення прав позивача у майбутньому.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.39, 49, 51, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю -  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячну доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», у відповідності до ст.ст.39, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 листопада 2010 року по 26 квітня  2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області  в подальшому перераховувати доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до змін діючого законодавства та встановлених нових розмірів мінімальної заробітної плати –відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко