Справа № 2-а-7920/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 07 липня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гамули Б.С. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати і виплатити державну та додаткову пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

                                              в с т а н о в и в :

17 червня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області в якому зазначає, що вона є інвалідом 111 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи та постраждалою категорії 1 від наслідків  такої катастрофи.

Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону), їй повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач в таких розмірах пенсій їй не виплачував і не виплачує, зробити їх перерахунок в сторону збільшення та виплату відмовляється.

Просить суд визнати за нею право на отримання державної та додаткової пенсій, стягнути з його державну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбачених ст.ст.50, 54 Закону за період з 17 грудня 2010 року по день постановлення судового рішення, а також зобов’язати Управління виплачувати вказані пенсії в майбутньому.

Відповідач, отримавши 22 червня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч. 3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1 та з 25 липня 2007 року довічно - інвалідом 111-ої групи захворювання, пов’язаного з наслідками такої катастрофи. Дані обставини стверджуються паспортом, довідкою до акту огляду МСЕК, посвідченням особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону пенсії, що визначаються інвалідам 111 групи, які отримали інвалідність від наслідків Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком, а відповідно до його ч.1 ст. 50 - додаткова пенсія - в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Розміри державної та додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення.

Відповідач згідно його довідки та листа за вказаний позивачкою період виплачує їй державну та щомісячну додаткову пенсії в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Беручи до уваги Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, що набув чинності 19 червня цього року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статі 39 Закону застосовується у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, позовні вимоги слід задовольнити по день набрання чинності цим Законом, тобто по 18 червня 2011 року.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок позивачці основної державної пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 50 Закону із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», і цей перерахунок має бути здійснений в межах, передбаченого ст.99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 17 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року з врахуванням виплачених їй сум.

Дії відповідача щодо невиплати позивачу державної та додаткової пенсій в таких розмірах є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Позовні вимоги позивачки в частині визнання за нею права на отримання  державної та додаткової пенсій у розмірах відповідно шести мінімальних пенсій за віком та 50 % такої мінімальної пенсії задоволенню не підлягають, оскільки таке її право визначене ст.ст. 50, 54 Закону.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи від наслідків Чорнобильської катастрофи, державної пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 17 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 17 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року включно відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

        Головуючий :                                                                  Б.  С.  Гамула