Справа № 22-ц-914/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Беркій О.Ю., Фединяка В.Д.
з участю: секретаря Сідорука А.О.,
представників апелянтки ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачки ОСОБА_4,
позивача ОСОБА_5 і його
представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, Тисменицької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тисменицького районного суду від 04 травня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги, просив також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яке видане ОСОБА_7 12.06.2008р. Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою.
Рішенням Тисменицького районного суду від 04 травня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0619 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2, яке видане Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 977299, що виданий Тисменицькою міською радою 22.03.2006 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010631200036.
Виключено із бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру інформацію про реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер № 2625810100010350095, площею 0,0619 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2, яке видане Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою
ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 977299, що виданий Тисменицькою міською радою 22.03.2006 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010631200036.
У решті позовних вимог відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що дане рішення є необґрунтованим та незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому вважає, що таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити у позові ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вказує, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції неправомірно відкрив провадження по даному позову, не дотримавши вимог ст.119 ЦПК України, не звернув уваги на той факт, що позивач не є спадкоємцем померлого ОСОБА_8, і тому не вправі претендувати на спадкове майно, чим порушив вимоги ст.121 ЦПК України. Апелянт вказує також на те, що суд неправильно витлумачив приписи ч.3 ст.61 ЦПК України щодо преюдиційності рішення Тисменицького районного суду від 20.09.2007 року, зазначаючи, що обставини тієї справи не стосуються теперішнього спору.
В порушення норм матеріального права ОСОБА_7 доводить наступне, а саме те, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 1301 ЦК України, не вказав які норми порушила Тисменицька районна державна нотаріальна контора при оформлені свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто не застосував ніякої норми матеріального права. Також, вважає, що суд ухвалюючи таке рішення порушив ст. 19 Конституції України, перебравши на себе функції органу місцевого самоврядування та органів виконавчої влади. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення Тисменицької міської ради від 05.08.2005р. та від 21.12.2005р. не скасовані у законному порядку, тому залишаються чинні, аналогічно Державний акт на право приватної власності на землю за № 010631200036 від 22.03.2006 р. також залишається чинним. Також незрозуміло з чого суд зробив висновки про те, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією.
Мотивуючи свої апеляційні вимоги, ОСОБА_7 незгідна з пунктом другим резолютивної частини рішення в частині «Виключити із бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру інформацію про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер № 2625810100010350095, площею 0,0619 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2, яке видане Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 977299, що виданий Тисменицькою міською радою 22.03.2006 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010631200036», оскільки, в Тимчасовому порядку ведення державного реєстру земель, затвердженому наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 02.07.2003р. № 174 ( зі змінами і доповненнями ), не передбачено «виключення із бази даних автоматизованої системи ведення земельного кадастру інформацію про реєстрацію», тому вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає до скасування.
В судовому засіданні представники ОСОБА_7 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 вважає апеляційну скаргу підставною, яку слід задовольнити.
Позивач ОСОБА_5 і його представник ОСОБА_6 скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відхиливши апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тисменицької міської ради від 22.03.2006р. ОСОБА_8 (спадкоємцем якого є відповідачка) видано Державний акт за № 010631200036 серії ЯБ 977299 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0619 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2.
Рішенням Тисменицького районного суду від 20.09.2007 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.11.2007р., визнано недійсним Державний акт за № 010631200036 серії ЯБ 977299 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0619 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2. Отже, твердження апелянта про те, що даний Державний акт не був скасований внаслідок не реалізації рішення суду протягом трьох років і залишився в силі, таким чином даючи право на успадкування даної земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки, рішення суду набирає законної сили з моменту винесення ухвали апеляційним судом і момент не реалізації виконання судового рішення ніяк не позбавляє його законної сили, як зазначає апелянт.
Також, відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Доводи апелянта про те, що науково-практичний коментар даної статті дає вичерпний перелік інших підстав за якими може бути скасоване свідоцтво про право власності, взагалі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, статті Закону є автентичними і науково-практичний коментар не є частиною статті, а лише коментоване роз’яснення науковців та фахівців у галузі права відповідної норми.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Таким чином, нотаріус керується інформацією наданою особою, яка до нього звертається, в даному випадку спадкоємицею.
Доводи апелянта в частині порушення судом ст. 19 Конституції України відхиляються, як безпідставні, оскільки, суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що ніяким чином не стосується повноважень та функцій органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади.
Щодо оскарження другого пункту резолютивної частини рішення в частині виключення інформації із бази даних державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з причин того, що законодавством не передбачено будь-яке виключення такої інформації, також колегія суддів відхиляє, оскільки, не передбачення будь-якого виключення такої інформації в спеціальному нормативному акті, не позбавляє суд задовольняти позов по суті позовних вимог, які були в даному випадку.
Твердження апелянта, що суд порушив приписи ч.3 ст.61 ЦПК України є помилковими, оскільки, свідоцтво про право власності за заповітом на земельну ділянку оформлене і видане на підставі Державного акту за № 010631200036 серії ЯБ 977299 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0619 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2, який визнаний недійсним рішенням Тисменицького районного суду від 20.09.2007 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.11.2007р.
Тому, в такому випадку рішення Тисменицького районного суду від 20.09.2007 р. є преюдиційним щодо даного спору.
Інші доводи апелянта щодо порушень судом процесуального права, також не беруться до уваги, оскільки це не призводить до неправильного вирішення справи, а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та дано їм вірну юридичну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухваленого судом рішення, підстав для скасування якого колегія cуддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 04 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.