Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –3339/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б. І.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кхаря С.В.,
Панкеєва О.В.,
при секретарі: Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Бердянської міськради про виселення без надання іншого жилого приміщення,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в обґрунтування позову зазначала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1, в який проживають та зареєстровані її син ОСОБА_2, який ніде не працює, раніше неодноразово судимий та його малолітня дочка - ОСОБА_4 Також в квартирі проживає без реєстрації співмешканка сина ОСОБА_3
Відповідачі постійно порушують правила спільного проживання, не оплачують витрати по комунальним послугам, влаштовують скандали, висловлюють в її адресу нецензурну лайку, застосовують фізичне насилля, погрожують вигнати із квартири. Вона пенсіонерка, не може самостійно захистити себе від незаконної поведінки відповідачів, тому неодноразово зверталась за допомогою до правоохоронних органів.
За результутами її звернень ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності та з ним проводились бесіди про неприпустимість протизаконної поведінки.
Посилаючись на вказані обставини, остаточно просила суд виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 в зв'язку з неможливістю спільного проживання(в порядку ст. 116 ЖК України), а також виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 як тимчасового жильця (у порядку ст. 98 ЖК України).
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20.01.2011 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 в частині виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 як тимчасового жильця на підставі ст. 98 ЖК України повернуто позивачу і роз'яснено їй право на звернення із цими позовними вимогами в загальному порядку.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 116 ЖК України, на підставі якої судом вирішено спір, якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному житловому приміщенні, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Судом першої інстанції встановлено, шо ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1, в який також проживають та зареєстровані її син ОСОБА_2, його малолітня дочка - ОСОБА_4 (а.с.13,33,69). ОСОБА_3, яка є матерью малолітньої ОСОБА_4, проживає в зазначеній квартирі без реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_2 (а.с.15). За вказаною адресою проживають: ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9.( а.с.34).
В матеріалах справи наявні докази того, що позивач неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ із заявами з приводу конфліктів з сином та застосування до неї насильства з боку сина станом на: 30.09.2009 року, 09.03.2010 року, 25.01.2010 року, по яких були прийняті постанови про відмову в порушенні кримінальної справи: від 05.10.2009 року, 16.03.2010 року, 28.10.2010 року та виявлення в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення ( а.с. 8, 12,117).
Згідно з роз’ясненнями, викладеними у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, необхідно виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективі тощо.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також неодноразове вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Проте, як вбачається з постанови судді Бердянського міськрайонного суду від 12.10.2009року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, скоєне правопорушником 05.10.2009року, повернуто до Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області для належного оформлення (а.с.46). Відомості про повернення адміністративної справи до суду після належного оформлення, а також відомості про вжиті заходи попередження або громадського впливу за даним фактом порушення правил співжиття відносно ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.10.2010року зазначено про необхідність повідомлення про сварку, яка мала місце 09.03.2010року, у відділ сім’ї та молоді Бердянського виконкому та штаб громадського формування «Козачого полку війська Чорноморського», членом якого є ОСОБА_2, але докази того, що ці повідомлення направлялись установам та відносно ОСОБА_2 приймались заходи попередження або громадського впливу позивачем не надано.
За змістом постанови про адміністративне порушення від 17.03.2009 року, за адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_2. 09.03.2009 року, відповідача звільнено від адміністративної відповідальності в зв’язку з малозначністю та йому оголошено усне зауваження (а.с.45).
Судом також встановлено, що 18.10.2010 року між позивачем та відповідачем відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_2 ображав ОСОБА_1 нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та наніс їй тілесні ушкодження, які згідно з висновком спеціаліста №509/с від 25.10.2010 року кваліфікуються як легкі (а.с.117). Таким чином, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.10.2010 року, дійсно вбачається, що ОСОБА_2 порушував правила співжиття, йому винесено попередження про недопустимість насилля в сім»ї, проте зазначена постанова стосується конфлікту, який відбувся між сторонами вже після подачі позову про виселення.
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_2 іншого житла не має.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції також врахував інтереси малолітньої дитини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечать положенням Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», «Європейської конвенції про здійснення прав дітей.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є власником іншої квартири колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки на їх підтвердження позивачем не надано належних доказів.
Посилання позивача на те, що судом відхилено клопотання позивача про складання акта обстеження квартири, в який зареєстрована відповідач ОСОБА_3 спростовується журналом судового засідання та відсутністю в матеріалах справи письмових зауважень з приводу його неправильності чи неповноти.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308, 313 –315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: