Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  11-483/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Попович

Категорія - 21        Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова  І. М.   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 12.07.2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді: Драного О.П.,                                               

                   суддів: Петрової І.М., Гончара В.М.,

                   за участю прокурора: Черниш Г.Р.,

                   засудженого: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 березня 2011 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-19.04.2010 року Олександрійським міськрайонний судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч. 1 ст.309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, згідно постанови суду від 17.11.2010 року іспитовий строк скасовано з направленням засудженого в місця позбавлення волі,

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.2  ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.04.2010 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.

Постановлено судом стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 357  гривень заподіяних збитків.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в прибуток держави в розмірі 412 гривень 80 копійок.

          Вироком Олександрійського міськрайонного суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він на початку червня 2010 року близько 07 год. 00 хв., будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.185 КК України, діючи повторно, з метою крадіжки чужого майна, прибув до домоволодіння АДРЕСА_2, де шляхом пошкодження віконного скла, проник у будинок і таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3, а саме: 1,5 л. олії вартістю 15 грн., каструлю емальовану вартістю 22 грн. 50 коп., колісники металеві - 3 шт. загальною вартістю 96 грн., а всього майна на 133 грн. 50 коп., з викраденим з місця вчинення злочину зник.

          Крім того, 13 листопада 2010 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, з невстановленими слідством особами, з метою крадіжки чужого майна, шляхом вільного доступу проникли на територію домоволодіння, де зрізали із зовнішньої сторони будинку електричний кабель довжиною 20 м. загальною вартістю 357 грн. В цей час дії ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб були виявлені власником домоволодіння - потерпілим ОСОБА_2., який затримав ОСОБА_1, а невстановленим слідством особам вдалося втекти з місця події разом з викраденим майном потерпілого.

          В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції, оскільки, при призначенні покарання районний суд не врахував в достатній мірі те, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, хворіє на туберкульоз легенів

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляції, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.

На підставі достовірних і узгоджених між собою доказів суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, кваліфікувавши його дії, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, та за ч.2 ст.186 КК України, кваліфікувавши його дії, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, що не оспорював у судовому засіданні сам засуджений, через що докази досліджувались у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України. З метою встановлення чи правильно розуміє засуджений та інші учасники судового розгляду такий порядок дослідження доказів по справі, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, судом роз’яснено всім учасникам положення ст.299 КПК України, а також і те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. На дослідження доказів у порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України засуджений погодився добровільно після роз’яснення йому наслідків застосування цієї статті, що відображено у протоколі судового засідання від 2 березня 2011 року (а.с. 159).

Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання і призначив йому покарання, яке є достатнім і необхіднім для виправлення та попередження нових злочинів.

Засуджений ОСОБА_1 вчинив тяжкі злочини, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставиною, що обтяжує покарання засудженому ОСОБА_1, суд першої інстанції об’єктивно визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише у місцях позбавлення волі, а тому призначив йому покарання в межах, передбачених санкцією ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України, частково приєднав до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 березня 2011 року, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Судді: