Справа № 22-ц-1830/11  06.07.2011    20.07.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22-ц-1830/11р.                    Головуюча  по першій інстанції Корнешова Т.В.

Категорія   5                                           Доповідач  в апеляційній інстанції  Довжук Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        06 липня 2011 року                                                             м. Миколаїв

        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

        головуючої         -         Буренкової К.О.,       

        суддів:  Кушнірової Т.Б.,   Довжук Т.С.,

        при секретарі судового засідання            Недо К.А.,     

        за участю позивача                                ОСОБА_3,  

        представника позивача                    ОСОБА_4,                                                                    

        відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

        розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_8

на рішення  Заводського районного суду  м. Миколаєва від  30 березня 2011 року за позовом

ОСОБА_8

до

ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11

про зміну часток у спільній власності,

ВСТАНОВИЛА:

         11 жовтня  2010 року  ОСОБА_8  звернувся до суду з позовом  до вказаних  відповідачів про  визначення порядку  користування земельної ділянкою.  

        Позивач зазначав,  що йому на праві приватної власності в житловому будинку АДРЕСА_1  належить  15/100 частин  будинку.  Відповідачі є співвласниками   житлового будинку  з визначеними ідеальними частками та між ними постійно виникають спори щодо користування земельною ділянкою.

        В подальшому позивач змінив предмет спору та просив суд  змінити частки у спільній власності на жилий будинок, так як  у 1981 році він зробив прибудову до своєї частки будинку, що призвело до зміни ідеальних часток співвласників.

        Посилаючись на викладене, позивач просив змінити ідеальні частки визначивши за ним 27/100 будинку, за ОСОБА_9  -  15/100,  ОСОБА_5 – 8/100, ОСОБА_10 – 20/100,  ОСОБА_6 – 12/100, ОСОБА_7 – 6/100, ОСОБА_11 – 12/100.

        Рішенням Заводського  районного суду  м. Миколаєва від 30 березня 2011 року, яке суд вважав заочним,  в задоволенні позову відмовлено.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним і необґрунтованим.

        Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, відповідачів, дослідивши матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  в межах її доводів не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

        Суд  першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонам і дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем підстав для зміни часток учасників у спільній власності на будинок. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні  позову.

        Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1  та за кожним з них зареєстровані ідеальні частки: за  ОСОБА_8 – 15/100; ОСОБА_9 – 11/100; ОСОБА_5 – 10/100; ОСОБА_10 – 25/100;  ОСОБА_6 – 16/100;  ОСОБА_7 – 2/25;  ОСОБА_11 – 3/200  (а.с. 9).

        Згідно свідоцтв про смерть,  ОСОБА_9 померла 24 червня 2009 року,  ОСОБА_10 – 03 травня 2009 року,  а ОСОБА_11 – 29 червня 2010 року (а.с. 21-22, 32). Після смерті  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спадкові справи не заводились,  а після  смерті  ОСОБА_9 спадкова справа заведена 15 грудня 2009 року на підставі поданої заяви спадкоємця згідно заповіту – ОСОБА_12, але свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 62).

        Позивач ОСОБА_8 27 травня 1968 року придбав  15/100 частки спірного будинку (а.с. 8-9).  У 1981 році він  зробив прибудову, а саме: житлову прибудову загальною площею 19,2 кв.м. та  житловою площею 8,1 кв.м.; сіни загальною площею 2,5 кв.м; сарай загальною площею – 6,6 кв.м; літню кухню загальною площею 7,5 кв.м.

        Відповідно до ст. 119 ЦК УРСР, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщенням в ньому підлягають відповідній зміні.

        Аналогічна норма міститься й у ст. 357 ЦК України.

        З п. 12 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» вбачається, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови, перебудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету міської ради і за згодою решти учасників спільної власності.

        Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів, тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки у праві власності на будинок.

        Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

        Відповідачі  в судовому засіданні стверджували, що згоду на прибудову ОСОБА_8 не надавали.

        Позивач не надав суду будь-яких доказів в підтвердження того, що  співвласники спірного будинку надавали згоду  на прибудову та він отримав  дозвіл  виконавчого комітету міської ради на будівництво вказаної прибудови.

        Таким чином, якщо прибудова проведена без згоди на це інших співвласників або без відповідного дозволу, то частки  співвласників у справі спільної часткової власності зміні не підлягають.          

        Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, безпідставні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

        Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підставі для задоволення апеляційної скарги.

        Керуючись статтями 305, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

        Апеляційну  скаргу ОСОБА_8 відхилити,  а рішення  Заводського районного суду  м. Миколаєва від  30 березня 2011 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена  в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

        Головуюча                                                  Судді