Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-5973\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.
100 Доповідач Франко В. А.
УХВАЛА
Іменем України
23.05.2011 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої судді –Белінської І.М.
Суддів –Гайсюка О.В., Франко В.А.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської районної у м. Кіровограді ради на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської районної у м. Кіровограді ради про визнання дій протиправними та зобов’язання провести нарахування та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
09 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської районної у м. Кіровограді ради про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною та про стягнення недоплаченої пенсії.
Зазначив, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), є інвалідом 3 групи і відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Вважає, що відповідач виплатив йому допомогу не у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи», а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить відповідь відповідача на його письмову заяву.
Просив постановити рішення, яким визнати такі дії відповідача протиправними та стягнути з відповідача на його користь 8000 грн. 10 коп. –неотриманих коштів на оздоровлення за 2001, 2002,2003,2004,2005,2007 та 208 роки.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2010 року позов - задоволено частково.
Суд визнав дії відповідача протиправними та зобов’язав здійснити перерахунок та виплатити позивачу передбачену ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2430 грн. В іншій частині позовних вимог –відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суду слід було відмовити у задоволенні позовних вимог у зявзку з відсутністю правових підстав, тому що виплати коштів на оздоровлення проводилися до прийняття рішення Конституційним Судом України про визнання положення законів України «Про державний бюджет»еа відповідний рік неконституційними.
Враховуючи Закон України «Про державний бюджет на 2008-2009 рік», Кабінет Міністрів України здійснює видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи»в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.
У Конституції України п. 2 ст. 95 записано виключно Законом України «Про державний бюджет»визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Таким чином, відповідачем відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 та ст. ст. 71, 73 Закону України «Про державний бюджет на 2008-2009 рік»виплачена одноразова допомога на оздоровлення за 2008-2009 рік в повному обсязі та згідно норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), є інваділом 3 групи.
Суд дійшов правильнорго і обгрунтованого висновку, що відповідно відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Доводи відповідача щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум”передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Доводи щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі “Кечко проти України”Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування постанови суду не встановлено.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Залишити апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської районної у м. Кіровограді ради - без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча суддя:
судді: