Справа №22-ц-3498/11Головуючий у І інстанціїПінкевич Н.С.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Яворський
22.06.2011
УХВАЛА
Іменем України
22 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого –судді : Яворського М.А.
суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.,
при секретарі Соловйову А.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановила:
У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»(надалі ПАТ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило розірвати кредитний договір від 10 жовтня 2007 року №014/9408/74/62143, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ 661534 грн. 42 коп.; судові витрати покласти на відповідачку; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,1573 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги ПАТ обґрунтовувало тим, що 10 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання останній до 10 жовтня 2027 року кредиту в розмірі 604’940 грн. За умовами даного договору ОСОБА_2 мала регулярно сплачувати частину кредиту та відсотки за користування кредитом. Проте відповідачка перестала вносити необхідні платежі. Неодноразові звернення працівників банку результатів не дало. В забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Станом на 14 лютого 2011 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті кредиту 621’194 грн. 24 коп. та заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 54’947,56 грн. Оскільки у встановлений строк відповідачка кредит не погашала, відсотки за користування кредиту не сплачувала, тому банк відповідно до умов договору нарахував пеню за порушення строків погашення відсотків в розмірі 57 815,90 грн. У зв'язку із зверненням до суду позивач поніс додаткові витрати: за оплату судового збору - 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині розірвання кредитного договору та звернення стягнення на майно в решті частини позовних вимог просив позов задовольнити та стягнути з відповідачки на їх користь також і понесені судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2011 року. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, на корить Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»суму заборгованості по кредиту в розмірі 661’534 грн. 42 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на корить Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»судові витрати в розмірі 1820 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка у справі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на укладення вказаного договору з порушенням норм матеріального права, що регулюють захист прав споживача.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи заявлені вимоги районний суд виходив з того, відповідачка у справі ОСОБА_2 в порушення вимог ст.т. 526, 610, 611, 1054 ЦК України не виконує взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, а саме на сплачуючи кошти за вказаним договором, не дивлячись на те, що позивач у справі, ПАТ, направляв відповідачці претензію –вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон який їх регулює.
Матеріалами справи встановлено, сторонами не заперечується, що 10 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 був укладений договір №014\9408\74\62143. За цим договором 62143 отримав кредит в розмірі 604 940 грн. Кредит був виданий на строк до 10 жовтня 2027 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору №014\9408\74\62143 від 10 жовтня 2027 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки: житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1573 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
02 жовтня 2009 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»надіслав лист-вимогу, адресовану ОСОБА_2 про невиконання нею умов кредитного договору та пропозицією достроково сплати банку залишок по кредиту в розмірі 598 209,45 грн.
Судом також встановлено, що заборгованість відповідачки перед ПАТ станом на час розгляду справи в суді першої інстанції по тілу кредиту складала 621194,24 грн., заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 54 947,56 грн. пеню за порушення строків погашення відсотків в розмірі 57 815,90 грн., а всього 661534,42 грн.
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зроблений на підставі наданих сторонами та перевірених судом доказах.
Так, згідно ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ст. 526 КЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
За п.5 кредитного договору ОСОБА_2 мала вчасно сплачувати відсотки, нараховані за користування кредитом і частку кредиту у визначений договором строк.
У п.10.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
У п.6.5 кредитного договору вказано, що банк має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договору застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених договором.
Доводи відповідачки про неповідомлення її про дату час та місце розгляду справи спростовується наявними в матеріалах справи повідомленнями як саму відповідачку так і її представника ( а.с. 41, 51, 52, 54, 64, 71).
Посилання апелянта на те, що незалученням Органу опіки та піклування до розгляду справи були порушенні норми процесуального законодавства при розгляді вказаної справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки будь яких прав дитини суд не вирішував, з врахуванням зміни ПАТ позовних вимог.
Не можуть слугувати підставою для скасування вказаного рішення і доводи відповідачки про порушення її прав як споживача при укладення вказаного договору, оскільки зустрічного позову відповідачкою до суду не подавалося і доказів про визнання вказаного кредитного договору недійсним відповідачкою надано не було, тому вказаний кредитний договір є чинним та підлягає виконанню сторонами у повному обсягу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Одночасно судова колегія вважає, що відповідно до вимог ст. 82 ч.2 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню не оплачене при подачі апеляційної скарги державне мито в розмірі 850 грн. та витрати за ІТЗ 120 грн.
Керуючись ст. 82 ч.2, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2011 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 850 грн. та 120 грн. за ІТЗ.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі протягом двадцяти днів касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : Яворський М.А.
Судді : Ігнатченко Н.В.,
Коцюрба О.П.