Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-6425/11 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А.
Категорія 20 Доповідач - Козлов С.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Козлова С.П.,
суддів: Тамакулової В.О., Болтунової Л.М.,
при секретарі: Гребенкіній Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування дійсним, усунення від спадкування, визнання не набувшим право користування домоволодінням, визнання права власності, визнання реєстрації незаконною і скасування реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Перша Дніпропетровська держава нотаріальна контора, про визнання права на спадщину, усунення перешкод користування житлом, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на домоволодіння та державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договору дарування домоволодіння, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння і земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод в користуванні домоволодінням та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання договору дарування дійсним, усунення від спадкування, визнання не набувшим право користування домоволодінням, визнання реєстрації незаконною і скасування реєстрації та визнання права власності посилаючись а те, що він є племінником померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, з яким 25 вересня 2006 року він в простій письмовій формі уклав договір дарування належного ОСОБА_6 домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, але вони його не встигли оформити нотаріально. Відповідачі вели себе не добре по відношенню ОСОБА_6, а зараз перешкоджають йому користуватися вказаним будинком та земельною ділянкою, тому вважає їх дії не законними і можливим усунення їх від спадкування.
ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 не визнав та звернувся до нього з позовом, в якому неодноразово уточнюючи і доповнюючи в судовому засіданні свої позовні вимоги просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку та АДРЕСА_1 в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні цими земельною ділянкою та домоволодінням, стягнути з ОСОБА_2 на його користь спричинені збитки та моральну шкоду, з тих підстав, що його батьку ОСОБА_6 на підставі свідоцтва належали вказані земельна ділянка та будинок, тільки він є належним спадкоємцем після його смерті і подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини згідно вимог закону, ніяких інших зобов’язань відносно інших сторін на себе не брав, а ОСОБА_2, скориставшись немічним станом батька, 25 вересня 2006 року уклав з ним простий письмовий договір дарування та після смерті батька перешкоджає йому, ОСОБА_3, користуватися будинком, чим спричинив йому збитки і моральну шкоду.
ОСОБА_5 заявила свої позовні вимоги до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на домоволодіння та державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договору дарування домоволодіння, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння і земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод в користуванні домоволодінням та зобов’язання вчинити певні дії зазначаючи, що ОСОБА_6 належав спірний будинок і земельна ділянка в рівних частинах з її матір'ю ОСОБА_7, що померла в 1989 році, тому вона є прямим спадкоємцем і мас право на 1/2 частку вказаної спадщини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовлено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0.0899 га та АДРЕСА_1 в порядку спадкування по закону після смерті батька ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні цими земельною ділянкою та домоволодінням, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 485,31 грн. судових витрат та 500 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та задоволення позовних вимог ОСОБА_6, постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними братом та сестрою, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_6, якому згідно свідоцтва про право власності від 03 січня 2001 року та державного акту на право приватної власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 квітня 2001 року № 826, належало домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0899 га по АДРЕСА_1, після чого 19 жовтня 2006 року у встановленому законом порядку ОСОБА_3 подав заяву про прийнятті спадщини до нотаріальної контори, а його сестра ОСОБА_4 у встановленому законом порядку відмовилась від залишеної їм батьком спадщини на користь брата - ОСОБА_3, написавши та подавши відповідну заяву до нотаріальної контори.
У вищезазначеному домоволодінні ОСОБА_3 проживав і був прописаний з 1990 року, під час спільного проживання з батьком здійснював за ним догляд, власними коштами та силами проводив ремонт, разом з батьком сплачував комунальні платежі, а ОСОБА_2 почав втручатися в їх сімейні стосунки та умовив ОСОБА_6 видати на його ім'я довіреність на право ведення його справ, на підставі якої, користуючись його важким фізичним станом та зловживаючи своїм родинним становищем, заволодів його документами та для реалізації своїх намірів по заволодінню спірним майном змусив його підписати 25 вересня 2006 року договір дарування вказаного будинку в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Вирішуючи спір про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, слід виходити з того, що норми ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, яким є спірний договір дарування домоволодіння, відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони без державної реєстрації не є укладеними і не створюють прав обов'язків для сторін.
Отже за відсутністю нотаріального посвідчення і державної реєстрації спірний договір не має юридичної сили, а позивачем ОСОБА_2, крім того, не доведено чому такий договір не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними у справах про визнання договорів дійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, тому не підлягають задоволенню.
24 вересня 2006 року ОСОБА_2 викинув особисті речі ОСОБА_3 з батькового будинку, закрив будинок на замок, позбавивши його можливості користуватись житлом, та користуючись довіреністю від 22 вересня 2006 року, виданої ОСОБА_6, яка після його смерті вже не діяла, незаконно виписав ОСОБА_3 з АДРЕСА_1, тому ОСОБА_3 був вимушений звернутись до прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська, який після перевірки вищезазначених фактів його прописку поновив. З моменту смерті батька ОСОБА_3 не може проживати у даному домоволодінні та користуватись ним, оскільки ОСОБА_2 змінив замки і поселив сторонніх людей в якості наймачів, що підтверджено прокурорською перевіркою від 25 січня 2007 року, на звернення ОСОБА_3 виконати вимоги закону про спадкування та звільнити будинок відповів категоричною відмовою.
Такі неправомірні дії ОСОБА_2 порушують права ОСОБА_3 як спадкоємця та фактичного власника спірного майна, передбачені ст.41 Конституції України, ст.ст.316,319,383 ЦК України, створюють йому перешкоди у користуванні зазначеним майном та спричиняють моральну шкоду.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. А статтею 386 цього Кодексу передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
За таких обставин, дійшовши правильного висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, суд обґрунтовано на підставі ст.ст.16,316,328 ЦК України відмовив в їх задоволенні, а за ОСОБА_3 визнав право власності на спірне майно в порядку спадкування по закону після смерті його батька, зобов'язавши ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні цим майном та стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500 грн. моральної шкоди на підставі ст.ст.23,316,386,391,1216,1268,1274 ЦК України.
Доводи ОСОБА_2 в скарзі про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, залишення судом без уваги доказів в підтвердження наявності у нього права на спірне майно та відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України. А посилання скаржника на відсутність позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на спірне майно спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що з початку ОСОБА_3 заявив позов про визнання його спадкоємцем за законом після смерті його батька на спірне майно, а потім неодноразово уточнював і змінював свої позовні вимоги та в судовому засіданні 31 травня 2010 року просив суд визнати за ним право власності на все спірне спадкове майно.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: