Справа №22-а-12766/11Головуючий у І інстанціїЯрмола О.Я.
Категорія15Доповідач у 2 інстанції Яворський
29.06.2011
УХВАЛА
Іменем України
24 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Коцюрба О.П., Ігнатченко Н.В.,
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007,2008 роки., посилаючись на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи, із захворюванням, яке пов’язане з ліквідацією наслідків аварії ЧАЕС і відповідно до законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в 2505 грн.
Оскільки позивач такий розмір пенсії отримував у значно меншому розмірі, просив зобов’язати відповідача виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано відмову відповідача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачу неправомірною.
Зобов’язано УСЗН Білоцерківської міської ради провести перерахунок позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік та виплатити на його користь 2475 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
В апеляційній скарзі УСЗН Білоцерківської міської ради просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач зареєстрований та постійно проживає у м. Біла Церква Київської області, територія якої постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач перебуває на обліку в УСЗН Білоцерківської міської ради як учасник ліквідації аварії 2-ї групи, і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, у 2008 році фінансування пільг, компенсацій та доплат постраждалим громадянам проводиться відповідно до обсягів, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", положення якого обмежували розміри щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону, яким було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з бюджетними призначеннями та ураховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":
Так, виплати за 2008 рік відповідачем проводились згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Частина 2 статті 95 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та норми якої є нормами прямої дії, цілком однозначно передбачає, що всі видатки держави, їх цільове призначення, визначаються виключно в Законі про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Частина 2 ст. 95 Конституції України визначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальні суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чи закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням тих обставин, що у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп було визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд першої інстанції правильно встановив, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами соціального захисту населення відповідних коштів у грудні 2007 року та у березні 2008 року в розмірі 100 грн. (згідно довідки про отримання щорічної допомоги на оздоровлення –а.с. 09) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були діючими, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, тобто після проведеної виплати.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.
Таким чином дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової грошової допомоги на оздоровлення узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Оскільки, невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України.
Таким чином, колегія вважає за необхідне постановити нову постанову у справі про відмову у задоволенні позовних вимог .
Керуючись ст. ст. 198,201,202,207 КАС України, колегія суддів,
п о с та н о в и л а:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2009 року скасувати та ухвалити по даній справі нову постанову.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили
Головуючий:
Судді: