Справа №22-а-756/11Головуючий у І інстанціїЛинник В.Я.

Категорія63Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.

16.06.2011

УХВАЛА

Іменем України

18 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

            головуючого судді: Приходька К.П.,

            суддів: Таргоній Д.О.,  Верланова С.М.,

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 листопада  2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги  «Дітям війни».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

встановила:

В листопаді 2009 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки, протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та забезпечити її виплату за період 2006-2008 роки  в сумі 3891 грн. 90 коп., за 2009 рік –896,40 грн. з 01.01.2009 року по 30.06.2009 рік.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26 листопада  2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача щодо виплати позивачці як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 06 листопада  2008 року по жовтень 2009 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ в м. Ірпені Київської області просить скасувати постанову суду та постановити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

По справі встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Ірпені Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку  у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"  та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" .

Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 208 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області - відхилити.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 листопада 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.

Головуючий:

Суддя: