Справа №22-а-13033/11Головуючий у І інстанції Володько І. С.
Категорія15Доповідач у 2 інстанціїТаргоній Д.О.
15.06.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання проведення доплати грошової допомоги на оздоровлення, -
перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА :
Позивач звернувся до суду з позовом про виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Оскільки відповідачем такий розмір пенсії здійснюється у значно меншому розмірі, просила стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2880 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі УПСЗН Білоцерківської міської ради Київської області просить скасувати постанову суду та постановити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
При постановленні рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що евакуйованим із зони відчуження ЧАЕС 2 категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру мінімальної заробітної плати застосуванню підлягає саме закон.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою.
З матеріалів справи вбачається, що щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік нарахована позивачу на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що евакуйованим із зони відчуження ЧАЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат.
Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у період за 2008 рік з наступних підстав.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»№107-VI від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Судова колегія враховує, що рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вище зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким змінено редакцію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи те, що позивачу була нархована щорічна одноразова допомога за 2008 рік у лютому 2008 р. в розмірі 120,00 грн. відповідно до довідки, тобто, до ухвалення рішення Конституційним Судом України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Згідно зі ст.ст. 198 ч.1 п.3, 202 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення грошової допомоги за 2008 рік, у зв’язку з чим постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2009 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 196, 197, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2009 року - скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким в задоволенні вимог ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання проведення доплати грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік –відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: