Справа №2-а-3424/2011 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        11 липня 2011 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, –

в с т а н о в и в:

        Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку адміністративного  судочинства з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є працюючим пенсіонером, отримує пенсію за віком. 11.11.2009 року позивач звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії. На думку позивача, перерахунок пенсії було здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, а саме –із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік, а не за 2008 рік як передбачено ст.42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Позивач вважає, що такий перерахунок пенсії порушує її права, тому просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо застосування під час перерахунку пенсії у 2009 році показника середнього заробітку за 2007 рік протиправними, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити їй перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.11.2009 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників занятих у галузях економіки України за 2008 рік.

        Суд, керуючись вимогами ч.2 ст.183-2 КАС України, ухвалив розглянути справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних в справі доказів.

        Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2011 року відкрито скорочене провадження по розгляду даної справи в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01.12.2010 року, а позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням положень ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 01.11.2009 року по 01.12.2010 року залишено без розгляду.         

        Відповідач письмових заперечень проти позову у строк, визначений ч.3 ст.183-2 КАС України, суду не надав.         

        Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.            ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та продовжує працювати.

        Судом встановлено, що 11.11.2009 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії.

        З 01.11.2009 року відповідачем було здійснено позивачеві перерахунок пенсії з урахуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік.

        04.05.2011 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2008 рік, однак листом відповідача від 30.05.2011 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008 зміни, що були внесені до ст.ст.40, 42 Закону України Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось. За таких обставин, перерахунок пенсій пенсіонерам, які продовжували працювати після виходу на пенсію, здійснювались відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 22.05.2008 року №530 року із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

        Згідно з ч.4 ст.42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону.    

        З матеріалів справи вбачається, що при перерахунку пенсії позивача у 2009 році відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2008 рік (як передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 22.05.2008 року №530 року).    

        Ч.4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        На час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та постанова Кабінету Міністрів України                  “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 22.05.2008 року №530 року), які по-різному визначають розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії для осіб, які продовжують працювати після виходу на пенсію.

        Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.    

        Відтак, виходячи із зазначеного принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягають застосуванню положення ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

        Суд вважає, що посилання відповідача на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008 зміни, що були внесені до ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві.    

        Так, згаданим рішенням Конституційного Суду України року визнано неконституційними норми ст.67 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які, в свою чергу, вносили корективи до ч.4 ст.42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. У ч.6 рішення вказано, що воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.    

        За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році.

        Ст.40 Закону України   Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що при перерахунку пенсії слід застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, а не показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні –як було зазначено у редакції цієї статті, що визнана неконституційною.  

        Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01.12.2010 року, урахуванням раніше здійснених виплат.     

        З огляду на те, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої необмежена у часі, суд приходить до висновку, що граничний термін для виплати відповідачем позивачеві пенсії у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлювати не слід.

        Суд також приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 400,00 грн.

        Ст.87 КАС України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу. Згідно з ст.90 цього Кодексу витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Як вбачається з акта приймання-передавання послуг та квитанції, позивач сплатила виконавцеві товариству з обмеженою відповідальністю “Надія” 400,00 грн. в якості оплати за правову допомогу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 року №590 граничний  розмір таких витрат складає 40% від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Якщо компенсація сплачується за рахунок держави граничний розмір таких витрат не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. У довідці, виданій товариством з обмеженою відповідальністю “Надія” вказано, що на надання правової допомоги позивачу було витрачено три години, проте якими доказами підтверджується витрата такої кількості годин на правову допомогу не зазначено. Крім того, у довідці про витрату робочого часу на надання правової допомоги вказано на те, що проводився збір необхідних документів, проте, крім документів, які знаходяться у самого ж позивача, до позовної заяви нічого не додано, а роз’яснення режиму роботи суду та того, що позивач має право, підписавши позовну заяву не з’являтися до суду, з урахуванням того, що справа розглядається без виклику сторін у скороченому провадженні, взагалі не є правовою допомогою. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.

        Зважаючи на вищенаведене, відповідно ст.ст.19, 22, 75, 92 Конституції України, ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

        Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії –задовольнити частково.

        Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі                       м. Києва щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

        Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 календарний рік, на підставі ст.ст.40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 01.12.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 3,40 грн.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Допустити негайне виконання постанови в межах суми платежу за один місяць.

        Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                   Т.В. Андрейчук

 19.07.2011 Справа № 2-а-3424/11