Справа №2-3136/2011 року

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 року                Оболонський районний суд міста Києва в складі:  

                                                  головуючого судді -     Андрейчука Т.В.

                                                  при секретарі          -     Каракаю О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український страховий стандарт” про стягнення страхового відшкодування, –

в с т а н о в и в:

        У квітні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український страховий стандарт” (надалі –ПАТ “СК “Український страховий стандарт”) про стягнення страхового відшкодування.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.04.2010 року в м. Києві на Московському мості трапилась дорожньо-транспортна пригода за автомобіля марки „MITSUBISHI Carisma”, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки „AUDI C-4”, д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

        Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2010 року ОСОБА_2 був визнаний у винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

        Цивільна відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля марки „AUDI C-4”, д.р.н. НОМЕР_2, була застрахована закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Український страховий стандарт” (надалі –ЗАТ “СК “Український страховий стандарт”), правонаступником якої є ПАТ “СК “Український страховий стандарт”, згідно з полісом від 22.07.2009 року №ВС/7933422.

        29.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ  “СК “Український страховий стандарт” із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 10.12.2010 року відповідач повідомив позивача, що страховою компанією прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у сумі 22587,24 грн., яка у січні 2011 року, проте на даний час ПАТ  “СК “Український страховий стандарт” не було сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування.

        З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у сумі 22587,14 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2957,98 грн., витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. та інші судові витрати у сумі 275,45 грн.

        У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

        Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив.

        За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

        Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.   

        Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2010 року в м. Києві на Московському мості трапилась дорожньо-транспортна пригода за автомобіля марки „MITSUBISHI Carisma”, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки „AUDI C-4”, д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

        Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2010 року ОСОБА_2 був визнаний у винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.8).

        Згідно з ч.4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення що набрала законної сили є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

        Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 25.10.2010 року за участю автомобіля марки „MITSUBISHI Carisma”, д.р.н. НОМЕР_1, та автомобіля марки „AUDI C-4”, д.р.н. НОМЕР_2, є водій ОСОБА_2

        Судом встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля марки „AUDI C-4”, д.р.н. НОМЕР_2, була застрахована ЗАТ “СК “Український страховий стандарт”, правонаступником якої є ПАТ “СК “Український страховий стандарт”, згідно з полісом від 22.07.2009 року №ВС/7933422.

        Ч.2 ст.8 Закону України „Про страхування” визначено, що страховий випадок –подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

        У відповідності до п.3 ч.1 ст.988 Цивільного кодексу України та п.3 ч.1 ст.20 Закону України „Про страхування” страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.

        Потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 25.04.2010 року, є                        ОСОБА_1, а оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля марки „AUDI C-4”, д.р.н. НОМЕР_2, була застрахована ПАТ “СК “Український страховий стандарт”, саме ця страхова компанія зобов’язана сплатити позивачеві страхове відшкодування.

        29.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ  “СК “Український страховий стандарт” із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 10.12.2010 року відповідач повідомив позивача, що страховою компанією прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у сумі 22587,24 грн., яка у січні 2011 року, проте на даний час ПАТ  “СК “Український страховий стандарт” не було сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування.

        Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. П.37.2. цієї статті Закону встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

        Проте в силу ст.60 ЦПК України позивач та його представник не довели суду, коли саме ПАТ  “СК “Український страховий стандарт” отримало від ОСОБА_1 документи, передбачені ст.35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для виплати страхового відшкодування, а тому вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки не можна встановити момент, коли таке прострочення виникло.

        Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з ПАТ “СК “Український страховий стандарт” на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 22587,24 грн.

        Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 345,87 грн. судових витрат, сплачених позивачем про зверненні до суду. У задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити, з огляду на таке. Ст.79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу. Ст.84 цього Кодексу визначено, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права,  несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 16.03.2011 року, позивач сплатив виконавцеві адвокату ОСОБА_3              5000,00 грн. в якості оплати за правову допомогу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 року №590 граничний  розмір таких витрат складає 40% від мінімальної заробітної плати за годину роботи. Однак позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, скільки ж годин було витрачено адвокатом ОСОБА_3 для надання правової допомоги позивачеві. Більш того, позивачем не надано суду документу, який би підтверджував сплату витрат на правову допомогу (квитанція тощо).

        З огляду на вищевикладене, відповідно до ст.ст.16, 979-985, 988-992, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 20 Закону України „Про страхування”, ст.ст.35, 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

в и р і ш и в:

        Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український страховий стандарт” про стягнення страхового відшкодування –задовольнити частково.

        Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український страховий стандарт” на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 22587 (двадцять дві тисячі п’ятсот вісімдесят сім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

        Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український страховий стандарт” на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 345 (триста сорок п’ять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок.

        У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

        Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                              Т.В. Андрейчук

 19.07.2011 Справа № 2-3136/11