Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-505/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба
Категорія - 2 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Петрова І. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді: Драного О.П.,
суддів: Гончара В.М., Петрової І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2011 року, якою задоволено заяву ОСОБА_4, застосовано поворот виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 січня 2005 року та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2000 гривень.
у частині цивільного позову відповідно до якого з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень
Задовольняючи заяву ОСОБА_4 районний суд вказав, що вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2005 року та залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2005 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 510 гривень, а також стягнуто на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень. На виконання вказаного вироку ОСОБА_4 було сплачено 510 гривень штрафу та сплачено на користь ОСОБА_3 2000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди. 11.10.2005 року ухвалою Верховного Суду України вказані судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2006 року, залишеним буз зміни ухвалою апеляційного суду від 19.12.2006 року, ОСОБА_4 у пред'явленому обвинуваченні виправдано на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину та визнано невинним, отже відповідно до ст.ст.409-411 КПК України підлягає поверненню, сплачена ОСОБА_4 сума коштів у розмірі 2000 гривень на користь ОСОБА_3, оскільки вирок суду, на підставі якого відшкодовано моральну шкоду скасовано, а його виправдано.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2011 року, якою задоволена заява ОСОБА_4 про поворот виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2005 р. у частині цивільного позову, залишити заяву без задоволення та відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання вироку суду.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що задовольняючи заяву ОСОБА_4 та застосовуючи норми цивільно - процесуального законодавства, а саме ст.ст.380 ч.2, 381 ЦПК України, суд безпідставно без належного обґрунтування норм і вимог ст.381 ЦПК України та ЦК України дійшов до суперечливого висновку.
Так, районний суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.381 ЦПК України, що заява про поворот виконання може подаватися у межах строку позовної давності. Проте, суд не зазначив, яка саме позовна давність може бути застосована до категорії даних вимог і правовідносин, тобто по стягненню моральної шкоди та за заявою про поворот виконання рішення по даній категорії, враховуючи вищенаведене та роз'яснення пленуму, на які суд посилається, та які межи строку позовної давності не відомо.
Також, посилається на те, що у матеріалах справи та у заяві ОСОБА_4 не ставилися питання про поновлення строку позовної давності, а судом не встановлено чи мало місце перебігу строку позовної давності та з якого часу, посилаючись на попередні справи і норми. Відсутні відомості і посилання в постанові про час внесення сплати 2000 гривень заявнику, тобто у серпні 2005 року за вироком від 22.03.2005 року.
Крім того, зазначає, що з 19 грудня 2006 року до 28 січня 2001 року до часу звернення ОСОБА_4 до суду минуло 4 роки, тоді як позовна давність загальна три роки, для моральної шкоди - один рік. Посилаючись у постанові на намагання заявника вирішити питання є припущенням а незнання норм права і Закону не є підставою звільнення заявника від обов'язку на засадах змагальності в межах вимог Закону доводити свої вимоги.
Заслухавши доповідача, думку ОСОБА_4, який заперечував проти апеляції та просив постанову місцевого суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні у кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Згідно п.5 постанови пленуму ВСУ №3 від 31.03.89 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», встановлено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, неврегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
Положеннями ч.2 ст.380, ч.1 ст.381 ЦПК України, встановлено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи у позові відмовлено або позовні вимоги задоволено у меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням, заяву про поворот виконання можна подати у межах строку позовної давності.
Так, вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2005 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 510 гривень та стягнуто на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 гривень. На виконання вказаного вироку ним було сплачено 510 гривень штрафу та 2000 гривень на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2005 року вказане судове рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 19.12.2006 року, ОСОБА_4 у пред'явленому обвинуваченні визнано невинним та виправдано на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину.
Постановою Верховного Суду України від 14.03.2007 року відмовлено у витребуванні кримінальної справи для перевірки у касаційному порядку, після чого ОСОБА_4 неодноразово звертався до суду з позовами та заявами про повернення йому сплачених за вироком грошових коштів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.05.2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 18.11.2010 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та повернуто 510 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України через Управління по обслуговуванню кошторисів бюджетних установ Державного казначейства України з єдиного казначейського рахунку.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.05.2010 року провадження у цивільній справі в частині позовних вимог про повернення коштів в розмірі 2000 гривень сплачених на користь ОСОБА_3 - закрито на підставі того, що питання пов'язані з виконанням вироку у томі числі повороту виконання вироку в частині цивільного позову, повинні вирішуватися в порядку, передбаченому ст.ст.409-411 КПК України, а не в порядку передбаченим ЦПК України. Ухвалою апеляційного суду від 18.11.2010 року зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без зміни.
Отже, колегія суддів вважає, що задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно вказав, що на підставі ст.ст.409-411 КПК України, сплачена ним сума у рахунок відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 у сумі 2000 гривень підлягає поверненню ОСОБА_4, оскільки вирок суду, на підставі якого відшкодовано моральну шкоду скасовано, а його виправдано.
Також, районний суд правильно вказав, що ОСОБА_4 після його виправдання та вступу вироку у законну силу, постійно намагався повернути собі сплачену суму у рахунок відшкодування моральної шкоди у порядку передбаченому ЦПК України, ЦК України та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а саме: 5 лютого 2007 року звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Кіровограда із вимогами до ОСОБА_3 про стягнення з неї 2000 гривень; 16 січня 2008 року із заявою про стягнення 2000 гривень за рахунок державного бюджету України та повторно із вимогами до державного казначейства України, головного управління в області та ОСОБА_3, тобто строки позовної давності переривалися.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано застосував поворот виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 січня 2005 року у частині цивільного позову, та стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2000 гривень.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а постанову суду вважає законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2011 року, якою застосовано поворот виконання вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 січня 2005 року у частині цивільного позову та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2000 гривень - залишити без зміни.
Судді: