2-а-2141/11                 

                                                                  П О С Т А Н О В А

                                                         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 08.06.2011  року                          м. Київ

  Суддя Голосіївського районного суду м. Києва  Сальникова Н.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, –

В С Т А Н О В И В :

            17 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому зазначила, що з 01.01.2006 року,   відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право одержувати пенсію, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у розмірі, меншому, ніж це передбачено вище зазначеним Законом, просила визнати діяння (бездіяльність та відмову) відповідача протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року та виплачувати її в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

    Ухвалою суду від 30 травня 2011 року позовні вимоги про визнання протиправним діяння (бездіяльності та відмови) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за період з 01.01.2006 року по 17.11.2010  року залишено без розгляду (а.с. 16).

           Ухвалою суду від 30 травня 2011 року відкрито скорочене провадження по справі (а.с. 17).

           Відповідач –Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких зазначив, що  з позовними вимогами не погоджується, оскільки позивачу здійснюється виплата пенсії відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с. 23).

           Оцінивши, повідомлені позивачем і відповідачем обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

           З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером за віком та має правовий статус «дитини війни»в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується ксерокопією посвідчення  № НОМЕР_1 (а.с. 6).

           Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-4 (далі –Закон), що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п.п. 2.1., 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань  призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.    

                Згідно із ст. 3 ч. 2  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

               Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну допомогу як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнаються протиправними, а тому позовні вимоги про зобов’язання провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 2, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  керуючись ст. ст.10, 11,18, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії –задовольнити.

Визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімального розміру пенсії за віком, який визначається відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 17.11.2010 року - протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімального розміру пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. 28 ч. 1  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 17.11.2010 року, з урахуванням проведених виплат.   

  Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.   

  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття  постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

             Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя