Справа №2-а-2754/2011 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

        17 червня 2011 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, –

в с т а н о в и в:

        Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку адміністративного  судочинства з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

        Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є “дитиною війни”, а тому відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Так, згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем було відмовлено в проведенні нарахування та виплати 30% надбавки до пенсії з 01.01.2010 року, позивач і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд визнати дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2010 року протиправними; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01.01.2010 року, а також, нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсій як дитині війни у повному розмірі в подальшому. Сплачені судові витрати покласти на відповідача.   

        Суд, керуючись вимогами ч.2 ст.183-2 КАС України, ухвалив розглянути справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних в справі доказів.

        Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2011 року відкрито скорочене провадження по розгляду даної справи в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням надбавки, встановленої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 27.10.2010 року, а позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2010 року по 27.10.2010 року залишено без розгляду.

        Відповідач письмових заперечень проти позову у строк, визначений ч.3 ст.183-2 КАС України, суду не надав.         

        Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.            Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни.

        Вона стверджувала, що у 2006-2007 році не отримувала надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а з 01.01.2008 року вона отримує цю надбавку не у повному обсязі.

        28.03.2011 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 30% надбавки, встановленої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, однак листом від 06.04.2011 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії.

       Ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) Другої світової війни їй було менше 18 років.  На час закінчення Другої світової війни позивачеві не виповнилось 18 років.

        Отож, позивач відноситься до категорії дітей війни та на неї поширюється дія вказаного вище Закону, зокрема, вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

        Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

        Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правого акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком, немає. Ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

        Ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, ч.2 ст.5 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.   

        Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.   

        Ч.3 ст. 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлений законом.   

        Законом України “Про прожитковий мінімум”. Даний Закон дає визначення прожиткового мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.   

        Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Цією ж статтею визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.   

        З викладеного вбачається, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч.3 ст.46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України –основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.   

        Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

        Таким чином, встановлена ч.2 ст.46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, –прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.   

        У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.   

        Також згідно зі ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.   

        Ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

        З цих підстав суд приходить до висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2008, 2009 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.   

        Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розділ II цього Закону, яким і внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” набирав чинності з 01.01.2008 та діяв до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року у справі у справі №10-рп/2008.     

        За таких обставин, надбавка, передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підлягала виплаті у період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.

        Закон України “Про Державний Бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року не містить положень, що зупиняють дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” чи його окремих норм, тому зазначена вище надбавка підлягала виплаті за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.     

        Також не містять положень, що зупиняють дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” чи його окремих норм Закон України “Про Державний Бюджет України на 2010 рік” від 27.12.2009 року та Закон України “Про Державний Бюджет України на 2011 рік” від 23.12.2009 року.     

        Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням недоплаченої щомісячної державної соціальної 30% надбавки, починаючи з 27.10.2010 року, є обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.   

        З огляду на те, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої необмежена у часі, 30% надбавка дітям війни нерозривно пов’язана з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати, суд приходить до висновку, що граничний термін для виплати відповідачем позивачеві пенсії з урахуванням надбавки, встановленої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, встановлювати не слід.

        Відповідно до ст.90 КАС України суд, вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

        Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, Закону України  “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний Бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про Державний Бюджет України на 2010 рік”, Закону України “Про Державний Бюджет України на 2011 рік”, ст.ст.1, 3, 5, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.5, 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.1, 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/07, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, та керуючись, ст.ст. 2, 17, 69, 71, 99, 158, 159, 160, 162, 163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

        Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії –задовольнити.

        Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі                       м. Києва щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії з урахуванням надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

        Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії з урахуванням надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 27.10.2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 3,40 грн.

        Допустити негайне виконання постанови в межах суми платежу за один місяць.

        Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.

        Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                                                   Т.В. Андрейчук

 19.07.2011 Справа № 2-а-2754/11