Справа № 2-362/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2007 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Шамової Т.В.
при секретарі Марінченко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_2 471.29 грн. - матеріальних збитків і 10000.00 грн. - моральної шкоди, завданих відповідачем внаслідок наїзду на неї під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28 вересня 2006 року.
Позивачка в судовому засіданні змінила свої позовні вимоги. Пояснила, що 28.09.06 р. на бульварі Шевченка в м. Черкаси, коли переходила в районі готелю «Черкаси» вулицю по пішохідному переходу, її збила машина Део-Нексія, за кермом якої в стані алкогольного сп'яніння перебував ОСОБА_2 Внаслідок ДТП її відкинуло на декілька метрів від місця зіткнення, після чого самостійно піднятися вже не змогла і була доставлена швидкою до Черкаської міської лікарні № 3. Від госпіталізації відмовилася та поїхала додому, але через декілька днів, попередньо домовившись за путівку на своєму підприємстві, лягла на стаціонарне лікування до шпиталю учасників Великої Вітчизняної війни, хоча не відноситься до цієї категорії, бо лікування в госпіталі безкоштовне. Окрім хронічних захворювань, які існували в неї до ДТП, лікарі встановили легкий струс головного мозку та численні забої, через що вимушена була купувати безліч медпрепаратів і для подальшого амбулаторного лікування. Всього нею було витрачено на купівлю медикаментів 457.65 грн., що підтверджується чеками, долученими до позову, та упаковкою лікарського засобу «Сольвенцій». Наполягає, що всі ці медпрепарати були виписані їй лікарями в зв'язку з ДТП. Зазначила, що в с. Свідівок, де мешкає, немає ні аптеки, ні жодного аптечного кіоску, лише фельдшерсько-акушерський пункт, де є тільки найпростіші ліки першої необхідності. Після ДТП тривалий час не могла самостійно пересуватися через сильні болі в місцях забоїв, тому вимушена була просити родичів привозити з м. Черкаси необхідні медпрепарати, на що близькі витратили для проїзду туди та назад 5.59 грн. (транспортні витрати), які їм компенсувала. В ході листування з правоохоронними органами за поштові послуги та копіювання документів сплатила 8.05 грн.. Всього нею було понесено матеріальних затрат через наслідки ДТП на суму 471.29 грн.. З вини ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху України та скоїв наїзд на пішохода, перебуваючи за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння, їй також були спричинені моральні страждання. Тривалий час, майже три тижні, зазнавала фізичного болю через забій правої частини тулуба (зокрема, пошкоджений суглоб правого плеча через вікові зміни та стан її здоров»я не дає спати вночі), не могла самостійно пересуватися, порушилася функція серця (стенокардія), підвищився артеріальний тиск, аварія могла спричинити інсульт, адже певний час в неї були пошкоджені судини головного мозку. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 відчуває душевні страждання і моральні переживання з приводу тривалого ушкодження здоров»я (повного його відновлення порівняно з часом до ДТП лікарі не обіцяють вже ніколи), страху виходити на вулицю, неможливості нормально фізично працювати по господарству, що тягне за собою в сільській місцевості відсутність
2
нормального харчування. Відповідач не бажав допомогти їй після ДТП, ухилявся від матеріальної допомоги та співчуття, хотів лише уникнути відповідальності за скоєне. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за її скаргою до прокуратури скасовувалася, але після повторно проведеного судово-медичного обстеження, 28.11.06 р. знов була винесена аналогічна постанова, яку вже не оскаржувала. Зважаючи на глибину її фізичних і душевних страждань, їх тривалість, на характер правопорушення, вчиненого відповідачем, і ступеня його вини в цьому, оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 10000.00 грн.. Також після пред'явлення позову нею додатково витрачено на лікування 245.89 грн., отже збільшує свої позовні вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків саме на цю суму. Тому просить стягнути зі ОСОБА_2 на її користь 717.18 грн. матеріальних збитків і 10000.00 грн. моральної шкоди, завданих їй внаслідок ДТП, що мала місце 28 вересня 2006 року.
Представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_3 підтримав позов. Додав, що оскільки автомобіль, на якому скоїв ДТП ОСОБА_2, належить його дружині, то й вона повинна бути учасником процесу, але змінювати позовні вимоги згідно положень ч.2 СТ.173 ЦПК України не бажають.
Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково. Пояснив, що дійсно 28.09.06 р. скоїв наїзд на позивачку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про накладення на нього адмінстягнення в сумі 17.00 грн. за ст.124 КпАП України не оскаржував. Зразу ж після ДТП намагався запропонувати постраждалій свою допомогу, але ОСОБА_1 категорично відмовилася спілкуватися з ним, відсилаючи до родичів та ОСОБА_3 Ці люди вимагали в нього негайної сплати 5000 доларів США, погрожуючи кримінальною відповідальністю. Під час розгляду даної справи в суді знов намагався мирно вирішити спір, але претензії позивачки та її юриста дуже зависокі. Був згоден сплатити ОСОБА_1 витрати на купівлю медпрепаратів, але тільки тих, що їй були призначені лікарями саме через ДТП, а не її хронічних хвороб. Вважає, що стаціонарне лікування позивачки в шпиталі було викликане не наслідками аварії, а бажанням жінки похилого віку планово підлікуватися. Адже, після ДТП вона була доставлена в Черкаську міську лікарню № 3, від госпіталізації в яку відмовилася, а лише через чотири дні лягла за путівкою до шпиталю. Це викликає в нього підозри, що ОСОБА_1 звернулася до знайомих лікарів. Тим більше, що в судовому засіданні вона пояснила, що через свою організацію домовлялась за направлення на стаціонарне лікування саме до цього медичного закладу, а не будь-якого іншого. Хоча техпаспорт на автомобіль виписаний на його дружину ОСОБА_4, але машина є предметом банківської застави за кредитними зобов'язаннями. Тим більше, що керував він автомобілем на законних підставах, про це є відмітка в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Тому саме він повинен нести відповідальність за наслідки ДТП. Згоден відшкодувати ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, проте в межах розумного, бо від шантажування родичами позивачки вже він поніс моральні страждання.
Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_5 підтримав позицію ОСОБА_2 Додав, що на час попереднього судового засідання - 06.06.07 р. позивачці та її представнику ОСОБА_3 було відомо про реєстрацію техзасобу на жінку відповідача, про що свідчить навіть заява ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_4 в якості співвідповідача. Проте, в заяві про збільшення розміру позовних вимог, яка подана до канцелярії суду напередодні судового засідання - 21.06.07 p., нічого не згадується про співвідповідача і зміну вимог щодо солідарної відповідальності подружжя ОСОБА_2, спільною сумісною власністю яких є автомобіль Део-Нексія. Більш того, ця машина знаходиться в заставі у ЗАТ КБ "Приватбанк", який дав кредит, але ні позивачка, ні її представник чомусь не вважають за потрібне притягнути до участі в справі банк. Тому з їх заяви про залучення ОСОБА_4 в якості співвідповідача, поданої безпосередньо в даному судовому засіданні, випливає лише бажання затягнути вирішення справи по суті.
3
Хоча ст. 1187 ЦК України чітко визначено, хто повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, відмовний матеріал № 6428, адміністративну справу № 3-19729/06, суд приходить до висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячі з наступних підстав.
Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом (ч.1, 2, З ст. 1166 ЦК України).
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) шкоди; б) протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду; в) причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою особи, що завдає шкоду; г) вини.
Згідно ст.614 ЦК України вина може проявлятися у формі умислу або необережності, зміст яких цивільне право не розкриває. Діяти з умислом передбачає передбачати та жадати настання шкоди або свідомо її допускати. Необережність відрізняється від умислу тим, що особа не передбачає можливості спричинення шкоди, хоча зобов'язана її передбачити.
В цивільному праві розрізняють грубу та просту необережність. Якщо людина не слідує високим вимогам, які пред'являються до неї як до особистості, здійснює в таких умовах визначений вид діяльності, вона допускає просту необережність. В тих випадках, коли особа не слідує не тільки високим, Але й мінімальним вимогам уважності та обережності, які зрозумілі будь-кому, вона допускає грубу необережність.
Згідно вимог ст.60 ЦПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідач довів, що матеріальної шкоди ОСОБА_1 завдано не з його вини.
Частиною 1 ст.61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст.61 ЦПК України).
Строни визнали, що винуватцем ДТП, яка мала місце 28.09.06 p., був ОСОБА_2 Це підтверджується й відмовним матеріалом № 6428, і адмінсправою № 3-19729/06.
Проте, після доставки ОСОБА_1 каретою швидкої допомоги у Черкаську міську лікарню № 3, вона була відпущена додому (див. постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.10.06 р. і від 28.11.06 p.). З довідки чергового травматолога від 28.09.06 р. випливає, що позивачці було зроблено: огляд, рентгенограму, туалет садн. ОСОБА_1 при первинному огляді була визнана працездатною і направлена до лікаря за місцем проживання. Необхідності в її госпіталізації після аварії травматолог не знайшов. Це спростовує твердження позивачки стосовно того, що вона відмовилася від госпіталізації, а також не могла тривалий час самостійно рухатися. Адже, з лікарні № 3 ОСОБА_1 пішла самостійно. При цьому вона, навіть, не придбала в цій же медустанові, де велика кількість аптек, ліки, що рекомендував їй травматолог: денебол-гель та кетанов. Жодний чек, з долучених до позову, не датований 28.09.06 p., а інші не містить інформацію щодо придбання ОСОБА_1 саме цих ліків.
Надані ксерокопії упаковки «Сольвенцій» та рецептів, виписаних в різний час на ім'я позивачки, суд оцінює критично, оскільки вони не свідчать про придбання ліків, а лише про призначення медпрепаратів. Якщо ОСОБА_1 збирала ксерокопії цих рецептів, готуючи
4
позовну заяву, то ніщо не заважало їй зберегти й касові або товарні чеки, що свідчили б про купівлю ліків.
Позивачка не змогла пояснити, хто виписав їй рецепти на придбання антибіотиків, протикашлевих і гастроентерологічних препаратів, які вказані в касових чеках, наданих суду. З яких міркувань вона начеб-то придбавала майже кожного дня серцеві, при чому, якщо виходити з їх вартості, то різні препарати (див. чек від 22.11.06 p.). Якщо приймати серцеві та вітаміни в такій кількості, то можна отруїтися. При цьому в призначеннях лікарів жодним словом не згадуються такі ліки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник наполягали, що всі ці медпрепарати позивачка купувала за призначеннями лікарів в зв'язку з наслідками ДТП і тому категорично підтримували вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків на купівлю ліків саме в сумі 703.54 грн. (457.65 грн. + 245.89 грн.).
Проте, суд з наданих розрахункових квитанцій від 20.10.06 p., 23.10.06 p., взагалі без зазначення назв медпрепаратів, а лише з проставленою сумою, та інших касових чеків не може самостійно виділити ті ліки та їх вартість, які використовувалися ОСОБА_1 для лікування наслідків ДТП. Тим більше, що позивачка стверджувала, що лікування в шпиталі було безкоштовним.
Суд також критично оцінює витяг з медичної карти стаціонарного хворого № 3029 як доказ встановлення ОСОБА_1 діагнозу легкий струс головного мозку, адже при її огляді в Черкаській міській лікарні № 3 такого не було знайдено. Тим більше, що позивачка лише через чотири дні після аварії - 02.10.06 р. за власною ініціативою потрапила до цього медзакладу за путівкою. В даному доволі повному витязі відсутній опис обстежень, які необхідні для встановлення діагнозу струсу головного мозку: енцефалограма, томограма та ін.. Окрім того, навіть в своєму позові та в судовому засіданні ОСОБА_1, зазначає, що в неї «певний час були пошкоджені судини головного мозку», тому симптоматика, яка описана в історії хвороби (запаморочення, головний біль, підвищений артеріальний тиск та ін.), може викликатися саме хронічними захворюваннями жінки похилого віку, 1936 року народження.
Більш того, з акту (додаткового) судово-медичного освідування від 25.11.06 р. № 580 м/д випливає, що перебування потерпілої в терапевтичному відділенні шпиталю ІВВ пов'язане з її численними хронічними захворюваннями. Пошкодження у ОСОБА_1 відносяться до категорії легких, що потягли за собою короткочасний розлад здоров»я.
Також позивачка Л.Г. не довела необхідність доставки їй ліків з м. Черкаси, адже з розрахункових квитанцій від 20.10.06 р. і 23.10.06 р. видно, що в с. Свідівок є аптечний пункт, хоча й не зрозуміло які медпрепарати і для кого в ньому купувалися.
З квитанцій про оплату поштових послуг і ксерокопіювання випливає, що це листування з правоохоронними органами в жовтні 2006 року. Відношення до даного позову, який первинно надійшов до канцелярі суду 28.12.06 p., воно не має.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 завдав їй матеріальних збитків саме на суму 717.18 грн..
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів (ч.1,2 ст.23 ЦК України).
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду закріплені ст.1167 ЦК України.
Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. з наступними змінами та доповненнями закріплює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування морально (немайнової) шкоди підлягають, наявність такої шкоди, протиправність діяння її
5
заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження вище перелічені обставини. Проте, суд вважає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначений позивачкою в сумі 10000.00 грн., дуже завищений. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості; характеру та обсягу страждань, яких зазнала ОСОБА_1, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках; враховуючи намагання відповідача вирішити спір мирним шляхом, суд приходить до висновку про доцільність стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивачки 500.00 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 1187 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. з наступними змінами та доповненнями встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на ОСОБА_4 зазначено, що право керування автомобілем Део-Нексія має ОСОБА_2 Отже, саме він повинен нести відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої ОСОБА_1 під час ДТП, яка мала місце 28.09.06 p..
Судові витрати між сторонами необхідно розподілити відповідно до вимог ст.88 ЦПК Украіни.
Керуючись ст.ст. 15, 57, 60, 209, 212, 213, 214 ЦПК Украіни, на підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. з наступними змінами та доповненнями, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. з наступними змінами та доповненнями суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500.00 грн. (п'ятсот гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Стягнути в прибуток держави зі ОСОБА_2 держмито в сумі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7.50 грн..
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга-протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.