Справа №2-2117/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Шамової Т.В.
при секретарі Марінченко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом прокурора Придніпровського району м. Черкаси (в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2, 3-я особа: Придніпровський райвиконком м. Черкаси (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Придніпровського району м. Черкаси звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1, 1990 р.н., бо відповідач давно не бере участі у вихованні, утриманні та навчанні дитини, не турбується про його життя та здоров'я; а також про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача.
В судовому засіданні представник прокуратури Придніпровського району м. Черкаси підтримав позовні вимоги. Пояснив, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати якого померла ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідач не займається вихованням та навчанням сина, матеріально допомагає не в повному обсязі, проживає окремо, бо в нього інша сім'я. Піклується про здоров'я, виховання та навчання ОСОБА_1 безпосередньо бабуся - ОСОБА_3, з якою він мешкає. Через відсутність реєстрації за місцем фактичного проживання дитина позбавлена можливості отримати паспорт, пройти медогляд (зокрема, в ЧОПНД), стати на військовий облік. Враховуючи подання Черкаської загальноосвітньої школи № 28, в якій навчався ОСОБА_1, висновки опікунської ради від 24.05.07 p., просить позбавити відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно.
Відповідач позовні вимоги прокурора Придніпровського району м. Черкаси не визнав. Пояснив, що після розлучення син залишився проживати з колишньою дружиною та бабусею. Він постійно добровільно надавав кошти на утримання ОСОБА_1, купував сину речі, давав йому деякі гроші на кишенькові витрати. Дитина доволі часто відвідує його нинішню сім'ю, але не бажає жити разом, оскільки не хоче кидати бабусю, яка його вигляділа. Ніколи не відмовлявся прописувати сина за місцем свого проживання, але бабуся дитини вимагала, щоб місцем реєстрації ОСОБА_1 була її квартира АДРЕСА_1. Часто спілкується з сином по телефону, гуляє з ним містом, завжди намагається допомогти йому в прийнятті правильних рішень в життєвих ситуаціях, наприклад вибір спортивної секції чи ін.. Долею ОСОБА_1 піклується як може, не ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Тому просить не позбавляти його батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1, 1990 р.н..
Неповнолітній ОСОБА_1 пояснив, що жити в новій сім'ї батька не бажає не тому, що там до нього пагано відносяться, а через небажання залишати бабусю похилого віку. ОСОБА_2
2
особливо останні роки після смерті матері піклується про нього, купує одяг, дає кошти на кишенькові витрати. Завжди він має можливість зателефонувати батьку і вирішити свої проблеми, чи навідатися до нього в гості. Відповідач ніколи не відмовляється від спілкування з ним, радить в деяких питаннях. Тому категорично не бажає, щоб ОСОБА_2 позбавили батьківських прав відносно нього.
Представник Придніпровського райвиконкому м. Черкаси (органу опіки та піклування) пояснила, що дане питання тривалий період часу вирішувалося опікунськими радами двох районів м. Черкаси. Ситуація доволі непроста. Проте, ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання сина, фактично не цікавиться його долею. Між батьком і дитиною не існує духовного зв"язку. Всю відповідальність за неповнолітнього взяла на себе бабуся хлопця, яка не може в повній мірі захищати права дитини, бо не є опікуном. Тому необхідно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_1, 1990 р.н..
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, допитавши свідка, враховуючи інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 та його думку з приводу заявленого позову, суд приходить до висновку, що ця позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (п.4 ст. 155 СК України).
Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: зокрема, 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Суд вважає, що представник позивача в судовому засіданні не довів жодний з фактів, через що ОСОБА_2 може бути позбавлений батьківських прав, зокрема, ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Свідок ОСОБА_3 - бабуся неповнолітнього ОСОБА_1 пояснила, що ніколи не віддасть онука будь-кому, і батьку в тому числі, бо з дитинства його виховувала. ОСОБА_2 дійсно купує хлопцю одежу, дає зрідка кошти, а матір відповідача щомісячно на харчування дитини дає 50.00 грн.. Олександр після смерті свої матері доволі часто спілкується з батьком по телефону, зустрічається з ним у місті чи відвідує нову сім'ю ОСОБА_2. Після пред'явлення позову відповідач ходив з сином до паспортного столу, але до цього вона хотіла, щоб неповнолітній онук був прописаний за її адресою. Щоб отримати пенсію на ОСОБА_1 та вирішувати інші питання щодо його повсякденного життя, їй необхідний статус опікуна, а для цього потрібно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
Отже, твердження позивача щодо відмови відповідача зареєструвати сина за місцем свого проживання, через що дитина не може отримати паспорт, пройти медогляд (зокрема, в ЧОПНД), стати на військовий облік, є голослівними. Як і посилання на те, що батько ОСОБА_1 не приймає участі в його утриманні та вихованні.
Враховуючи вищенаведене, суд критично оцінює характеристику від 04.04.07 p., підписану соціальним педагогом Черкаської шкоди № 28 Нянько О.В., бо вона не відповідає обставинам справи, встановленим в судовому засіданні.
Посилання представника позивача на те, що відповідач не цікавиться долею дитини, не приймає участі в його вихованні, утриманні та навчанні, суд оцінює критично. По-перше, це спростовується поясненнями самого ОСОБА_1 і показами його бабусі. По-друге, навіть соціальний педагог Нянько О.В., в присутності якого був опитаний ОСОБА_2 Олександр, зауважив, що останні 2-3 роки неповнолітній Олександр дуже зблизився з батьком, хоча до цього всі питання життя дитини вирішувала тільки бабуся хлопця.
До пред'явлення даного позову ніхто з дорослих не поцікавився думкою ОСОБА_1, 1990 р.н., з приводу позбавлення відповідача батьківських прав щодо нього, хоча це передбачено Сімейним кодексом України. Навіть після заслуховування адекватних
3
пояснень, з точки зору соціального педагога та суду, шістнадцятирічного хлопця в судовому засіданні, який категорично висловив незгоду з цим позовом, представник прокуратури продовжував наполягати на задоволенні вимог, хоча дана позовна заява подана в інтересах неповнолітнього.
Представник позивача, навіть не звернув увагу на положення статті 165 СК України, яка передбачає, що сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. А майже сімнадцятирічний ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не висловив такого бажання. Навпаки, заперечував проти задовлення даного позову.
Суд, врахувавши думку дитини при вирішенні питання, що стосується її життя, як закріплено в ст.171 СК України, приходить до висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_1, 1990 р.н., бо це буде суперечити найвищим інтересам дитини.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ч.2 ст.166 СК України).
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, закріплені в ст.182 СК України.
Проте, в судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити чому доцільно стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_1, 1990 р.н., саме в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, з якого і по який час, на користь кого. В позовній заяві прокурора Придніпровського району м. Черкаси взагалі відсутнє посилання на правові підстави стягнення аліментів; зазначені тільки ст.ст.164, 165 СК, які стосуються позбавлення батьківських прав. Всупереч вимог ч.2 ст.173 ЦПК України представник позивача не викликала зміни позовних вимог в письмовій формі, встановленій для позовної заяви, а лише в дебатах змінила вимоги щодо стягнення аліментів з 1/3 на 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача щомісячно, упустивши всі інші аспекти цього питання, зокрема, положення ст.ст.182, 191 СК України.
Тим більше, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 добровільно надає матеріальне утримання своєму неповнолітньому сину: купує йому речі, дає невеликі кишенькові гроші та ін..
Судові витрати в справі доцільно віднести за рахунок держави відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 15, 57, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 150, 155, 164, 165, 171, 180-183, 191 СК України, суд, -
ВИРІШИВ.
Відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора Придніпровського району м. Черкаси (в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2, 3-я особа: Придніпровський райвиконком м. Черкаси (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів.
Судові витрати в справі віднести за рахунок держави.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга-протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.