Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-3525/11 Головуючий у 1 інстанції: Ворожбянов А.М.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Гончара О.С.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Чапаєва, третя особа: державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при державному комітету України земельних ресурсах” про визнання договорів оренди земельних часток (паїв) недійсними та повернення земельних ділянок, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до СВК імені Чапаєва, третя особа: ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітету України по земельних ресурсах” про визнання договорів оренди земельних часток (паїв) недійсними та повернення земельних ділянок.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до державних актів, їй на праві власності належать земельні ділянки площею 5,3468 га, 5,3665 га та 5,3467 га на території Любимівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. До отримання державних актів на право власності на земельні ділянки, зазначеними земельними ділянками користувався відповідач, про що були укладені 01.01.2005 року відповідні договори оренди землі терміном на 5 років на підставі сертифікатів про право на земельну частку (пай) площею 6,35 умовних кадастрових гектарів.
Після отримання нею державних актів, відповідач продовжував користуватися її землею без укладання договорів оренди землі на підставі державних актів. На початку 2008 року, відповідач запропонував їй укласти договори оренди земельних ділянок вже на підставі державних актів, на що вона дала згоду укласти тільки один договір оренди землі терміном на 5 років, на підставі державного акту, якого на той час у неї ще не було.
Посилаючись на те, що при укладанні договорів оренди вона була введена в оману з боку відповідача, оскільки при підписанні договору оренди земельної ділянки вона його не читала, підписала декілька екземплярів договору та актів, папери не перевіряла посилаючись на довіру відповідачу, крім того, не мала намір укладати договори оренди на всі три земельні ділянки, вважає, ці договори недійсними.
З цих підстав просила суд визнати недійсними: договір оренди земельної частки (паю) від 01.01.2008 року, укладений між нею та відповідачем та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040927300070; договір оренди земельної частки (паю) від 01.01.2008 року, укладений між нею та відповідачем та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040927300119; договір оренди земельної частки (паю) від 01.01.2008 року, укладений між нею та відповідачем та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 041027300122.
Зобов’язати відповідача повернути їй земельні ділянки площею 5,3468 га відповідно до державного акту ЯГ № 312617, площею 5,3665 га відповідно до державного акту ЯГ № 312618, площею 5,3467 га відповідно до державного акту ЯЕ № 267761, розташовані на території Любимівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2011 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити частково. Визнати договори оренди земельних часток (паїв) від 01.01.2008 року, що укладені між нею та відповідачем, та зареєстровані у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040927300070 та під № 040927300119 неукладеними.
Визнати договір оренди земельної частки (паю) від 01.01.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 041027300122 недійсним.
Зобов’язати повернути земельні ділянки площею 5,3468 га відповідно до державного акту ЯГ № 312617, площею 5,3665 га відповідно до державного акту ЯГ № 312618, площею 5,3467 га відповідно до державного акту ЯЕ № 267761, розташовані на території Любимівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних доказів тому, що договори оренди земельних ділянок нею підписані під тиском зі сторони головного бухгалтера СВК ім.Чапаєва ОСОБА_5
Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст.. 212-214 ЦПК України повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та правильно визначив закон, який підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2008 року між ОСОБА_3 та СВК ім. Чапаєва укладені договори оренди земельної ділянки площею 5.3468 га, що посвідчена державним актом серії ЯГ 312617, земельної ділянки площею 5.3467 га, що посвідчена державним актом серії ЯЕ 267761, та земельної ділянки площею 5.3665 га, що посвідчена державним актом серії ЯГ № 312618 (а.с. 10-42).
Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно ч.1,3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 статті 231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 свої постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06.11.2009 року при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов’язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім’ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов’язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.
Однак, позивач, будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 57-59 ЦПК України, на підтвердження того, що до неї був застосований тиск, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надала.
Позиваючись до відповідача про визнання договорів оренди земельних часток (паїв) з підстав тиску на неї зі сторони головного бухгалтера СВК ім.. Чапаєва, позивач ОСОБА_3, зокрема, зазначала, що вона погоджувалася укласти лише один договір оренди земельної ділянки, державного акту на який, на момент укладення договору оренди –01.01.2008 року ще не було.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що незважаючи на те, що на час укладення договору оренди –01.01.2008 року не було державного акту на земельну ділянку площею 5.3467 га., чинності договір оренди набрав лише після його державної реєстрації в Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК 11.05.2010 року, в той час як державний акт на зазначену земельну ділянку був виданий 01.04.2010 року (а.с. 28-32;12).
Таким чином довід апелянта безпідставний та спростований висновком суду.
Твердження апелянта про те, що вона мала укласти лише один договір оренди, але підписала декілька, через довіру головному бухгалтеру, не є доказом того, що до неї було застосовано тиск на підписання цих договорів.
Крім того, позов пред’явлено про визнання недійсними договорів оренди земельних часток (паїв), в той час, як договори від 01.01.2008 року укладені про оренду земельних ділянок які посвідчені державними актами.
Звертаючись з апеляційною скаргою про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 частково, апелянт фактично змінила підстави позову, що не передбачено ст. 303 ЦПК України, відповідно якої апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд дав належну правову оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, а тому правильність судових висновків вони не спростовують, та колегія судів не вбачає підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: